Тема 16. Іслам (5 год.).

Лексичний мінімум: аллах, Кааба, Мухаммад, іслам, мусульманин, хіджра, Коран, Суна, шиїти, суніти, мечеть, намаз, хадж, джихад

Іслам - наймолодша зі світових релігій. Засновником її є Мухаммад (Магомет), який цікавився питаннями віровчень, часто спілкувався з іудейськими та християнськими проповідниками та вирізнявся схильністю до екзальтації. Приблизно в 610 р. він почав проповідь в якості пророка єдиного Бога - Аллаха. Своїх послідовників Мухаммад називав «Муслім» - «той, хто скоряється (Аллаху)». Звідси терміни «іслам» та «мусульманин».

Іслам вимагає від віруючих не самовдосконалення, а тільки безумовної покори Богу. За це на них чекає «Фірдоусі» - рай, який, на відміну від християнського, сповнений земних благ та чуттєвих насолод. Жителі Мекки не сприйняли вчення Мухаммада, і той був змушений разом з послідовниками переїхати до Медини. Переселення (хіджра) сталося 622 р., від якого ведеться мусульманське літочислення. Там Мухаммад став імамом - духовним лідером і світським правителем одночасно. Мекка скорилася Мухаммаду, і той перетворив її на духовний центр нової релігії. Храм Кааба, що раніше був пантеоном племінних арабських божків, став головною мусульманською святинею. Монотеїзм став символом єдності арабів.

Головню священною книгою мусульман є Коран (Читання). Також називається «китаб» - книга. Мухаммад був неписьменним і проповіді свої промовляв експромтом, вважаючи, що слова в його уста вкладає сам Алах. Тому спочатку Коран існував в усній формі; запамятовування полегшувало те, що проповіді були віршовані. Записано їх було вже після смерті пророка. Текст Корану складається зі 114 фрагментів-сур, розташованих в порядку зменшення. Розрізняють сури меканського періоду. Їх 90. Містять догмати монотеїзму, картини Судного дня, пекельних мук противників ісламу) та медінського періоду. Їх 24. Містять численні несистематизовані вказівки, висловлювання та приписи з релігійних, цивільних та карних питань). Сури включають в себе вірші - аяти (чудо, знамення). Інша священна книга - Суна (звичай, приклад) - життєвий шлях пророка як еталон і керівництво для життя мусульманської громади в цілому та окремого мусульманина. Складовим елементом Суни є хадіси (новина, повідомлення) - повідомлення з життя пророка, переказ його слів чи дій, що торкаються тих чи інших сторін життя.

Основні догмати віри витікають з Корану. Усього їх п’ять: 1) суворий монотеїзм, виражений у формулі «Немає Бога, окрім Аллаха, і Магомет - його пророк». Триразове проказування цієї формули перед муллою означає прийняття ісламу; 2) Віра в божественну справедливість і правосуддя Аллаха, що воздає рівною мірою як за добрі діяння, так і за осудні; 3) Визнання місії пророка за Мухаммадом та іншими пророками, що жили до нього (зокрема, Нух (Ной), Ібрагім (Авраам), Муса (Мойсей), Дауд (Давид), Сулейман (Соломон), Іса (Ісус); 4) Віра в воскресіння, Судний день та потойбічний світ; 5) Визнання за халіфами духовної та світської влади.

Мусульманський культ включає п’ять головних елементів: 1) сповідання віри, полягає у проказуванні формули «Немає Бога, окрім Аллаха, і Магомет - його пророк». Тим самим підтверджуючи визнання монотеїзму і того, що Магомет - пророк; 2) щоденна п’ятиразова молитва (салят, намаз) на світанку, опівдні, надвечір, на заході сонця та з настанням темряви. Під час молитви слід перебувати на спеціальному килимку (намазлик) та бути оберненим обличчям у бік Мекки; 3) піст у місяць рамадан, котрого слід дотримуватися від світанку до заходу, відмовляючись від будь-якої їжі та питва (але з настанням темряви споживати їжу дозволяється); 4) обов’язкова доброчинність - встановлений Кораном податок (закят) на користь нужденних, що є свого роду очищенням від гріховності майна, з якого він стягується; 5) проща до Мекки (хадж), яку слід здійснити в дванадцятий місяць хіджри (кожен мусульманин має хоча б раз у житті здійснити хадж).

Інколи в якості необхідного елементу культу розглядається джихад (старання, докладання зусиль). Розрізняють «джихад серця» (боротьба з власними вадами), «джихад язика» («повеління схвалюваного і заборона засуджуваного»), «джихад руки» (застосування покарань щодо злочинців та порушників норм моралі), та «джихад меча» (збройна боротьба з противниками ісламу).