Тема 6 Конкурентоспроможність підприємств та методи її визначення

1. Основи поняття конкурентоспроможності підприємств.

2. Оцінка конкурентоспроможності підприємств на основі визначення конкурентоспроможності продукції.

3. Оцінка конкурентної позиції підприємств методом конкурентних переваг.

1.Основи поняття конкурентоспроможності підприємств

Для реформування економіки України у напрямку створення повноцінного конкурентного середовища на розвитку конкурентних відносин велике значення має дослідження поняття конкуренції.

Конкуренція – економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною рушійною силою ринку, а сама продукція є знаряддям конкурентної боротьби.

Економісти розрізняють чотири види конкуренції:

- чиста (або досконала) конкуренція;

- олігополія;

- монополістична конкуренція;

- монополія.

Чиста конкуренція відзначається присутністю на ринку великої групи продавців, які протистоять великій групі покупців, причому жодна з цих груп не має достойної сили, щоб вплинути на ціни.

Олігополія – це ситуація, коли число конкурентів мале або декілька фірм домінують на ринку, створюючи сильну взаємозалежність. На наших ринках кожна фірма добре знайома з діючими силами і маневри будь-якого конкурента відчуваються іншими фірмами. Ситуація олігополії частіше за все зустрічається на ринках товару в стадії їх зрілості, коли первинний попит не розширюється.

Монополістична (або недосконала) конкуренція займає середнє положення між чистою конкуренцією та монополією. Конкуренти багато чисельні, і їх сили зрівноважені. Однак їх товари диференційовані тобто, з точки зору покупця, вони мають відмінні якості, які сприймаються всім ринком.

Монополія – це така конкуренційна ситуація, коли на ринку домінує єдиний виробник, який протистоїть великому числу покупців. Монополія є граничним випадком протилежним чистій конкуренції. Протягом короткого часу товар такого виробника не має в своїй категорії прямих конкурентів. Якщо монополія існує, фірмі починають загрожувати інші фірми, які зацікавлені зростаючим потенціалом ринку та високими прибутками. Отже важливим фактором стає тривалість монополії.

Конкурентні переваги – це характеристики, властиві товару або торгової марки, які створюють для організації певні переваги над прямими конкурентами. Ці характеристики можуть бути найрізноманітнішими і відносяться як до самого товару, так і до додаткових послуг, що супроводжують базову, до форм виробництва, збуту або продаж.

Основними методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і після продажних послуг., тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються “мирні” методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби – фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо. Отже, конкуренція є найбільш ефективним засобом координації взаємних дій суб’єктів ринку без централізованого втручання в їх діяльність.

Конкурентоспроможність – це здатність об’єкта, що характеризується ступінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на одному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами.

Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображає ступінь переваги сукупності оцінюючих показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.

У світі існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми, основними з кращих є:

-метод, що заснований на теорії ефективної конкуренції;

• підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства, які пов’язують її рівень з показниками якості продукції, що випускається;

-методи, засновані на теорії конкурентної переваги;

- метод бенчмаркінгу.

Вказані методи кардинально відрізняються, за своєю сутністю та базою формування показників конкурентоспроможності. Використання їм може бути зручним в різних ситуаціях залежно від специфіки галузі, до якої відноситься досліджуваний об’єкт.