4.5. Регулювання бухгалтерського обліку та звітності страхової діяльності

Зрозуміло, що страхова справа - особливий вид госпо-дарської діяльності, який вимагає регламентації господарюван¬ня, бухгалтерського обліку та звітності.

В сучасних умовах господарювання бухгалтерський облік в страхових компаніях України базується на вимогах, які викладенні: S в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансо¬ву звітність в Україні" від 16. 07. 1999 р. № 996 - XIV; S в Національних Положеннях (стандартах) бухгал¬терського обліку;

S у відповідності до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;

S у відповідності до Інструкції із застосування вище за-значеного Плану, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від ЗО. 11. 1999 р. № 291, які є одна¬ковими для всіх суб'єктів підприємницької діяльності.

Для всіх інших страхових операцій використання окремого специфічного плану рахунків не передбачено. До того ж баланс страховика нічим не відрізняється від балансу іншого суб'єкта господарювання. Відповідно це стосується й інших форм статис¬тичної та бухгалтерської звітності. Тому в сучасних умовах на¬гальним є вирішення проблеми щодо створення специфічних та прозорих форм звітності страхових компаній.

Слід підкреслити, що порядок відображення в бухгалтерсь¬кому обліку страховика операцій зі страхування регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій зі страхування (крім страхування життя), затвердженої Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 01.06.1998 р. № 32, яка ще офіційно не скасована, та Інструкцією № 291 про застосу¬вання Плану рахунків. При цьому в рахунках, що використову¬ються, застосовуються субрахунки третього порядку. Це дозво¬ляє вести облік, враховуючи особливості діяльності страхових компаній, та забезпечити виконання вимог податкового та стра¬хового законодавства.

Страхові організації, як і будь-які підприємства в Україні, у відповідності до чинного законодавства надають наступну звітність:

S податкову;

S фінансову;

•/ статистичну;

•S до цільових державних фондів;

S спеціальну (Міністерству фінансів);

S емітента цінних паперів (для акціонерних товариств);

•S на вимогу власників.

Згідно ст. 33 Закону про страхування страховики зо-бов'язані щоквартально представляти до Мінфіну балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки й інші звітні дані за формами, що встановлені Мінфіном, затверджені власником страховика, а також надавати на вимогу Департаменту фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України необхідні пояснення звітних даних.

4.6. Договір страхування, його основні елементи

Між страховиком та страхувальником в письмовій формі укладається договір страхування, в силу якого страховик зо¬бов'язаний при настанні страхового випадку виконати страхові виплати страхувальнику або іншій особі, на користь якої було укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові внески у встановлені строки.

Основними важливими елементами договору страхування є:

S об'єкти страхування;

S використання системи страхування;

•S ' страхова сума;

S страховий тариф за узгодженням сторін;

S розмір страхової премії;

•S термін (строк) страхування;

•S порядок змін та припинення дії договору страхування;

•S права, обов'язки та відповідальність сторін договору.

При складанні договору страхування необхідно керуватися основними положеннями ст. 16 Закону України про страхуван¬ня, де чітко визначені:

S дефініції договору страхування;

S необхідні реквізити та обов'язкова інформація;

S обов'язки страховика;

•S обов'язки страхувальника;

S порядок виплати страхових сум;

S умови відмови у виплаті страховиком відшкодувань тощо.

При укладанні договору страхування завжди постає про¬блема вибору визначення частки передачі ризику страховику й оптимального співвідношення між розмірами страхової премії та страхового покриття. Окрім того, договірні зобов'язання в стра¬хуванні мають важливу особливість, яка відрізняє їх від інших зо¬бов'язань. А саме, якщо звичайні договірні зобов'язання передба¬чають неодмінне виконання обов'узків обома сторонами, то при страхуванні одна сторона завжди виконує страховий платіж, а інша - страховик - виконує страхові виплати тільки за умови на¬стання страхового випадку. А це, в свою чергу, викликає певні особливості у фінансовій та обліковій роботі страховика.

Договірні відносини у страхуванні регулюються нормами зо-бов'язального права. Підставами виникнення зобов'язань з доб¬ровільного страхування виступають договори майнового чи осо-

бистого страхування чи перестрахування. За загальними прави¬лами договір страхування є реальним. Тобто він не вступає в си¬лу, якщо інше не передбачено умовами страхування. Він укла¬дається за заявою страхувальника в письмовій формі шляхом ви¬дачі йому письмового страхового свідоцтва (сертифіката, поліса), що підтверджує факт укладання договору страхування.

Договір страхування є двостороннім. Адже права та обов'язки мають обидві сторони - страховик і страхувальник. Якщо обов'язок страхувальника своєчасно вносити страхові пла¬тежі є безумовним, то обов'язок страховика виплатити страхову суму чи страхове відшкодування виникає тільки за умови настан¬ня страхового випадку.

Основними факторами, що визначають можливість страхо¬вих виплат, є:

•S факт настання страхового випадку;

S документальне підтвердження факту настання страхо¬вого випадку;

S встановлення причин та обставин настання страхово¬го випадку;

S відповідність страхового випадку встановленому об¬сягу страхової відповідальності;

S обумовлені в договорі наслідки настання страхового випадку;

S страхова сума (або її частина), яка підлягає виплаті;

S визначення розміру страхової виплати та її конкрет¬ного одержувача.

Страхові виплати важливо розуміти як виконання страхови¬ком своїх обов'язків за договором, а не формою цивільно-правової відповідальності перед страхувальником. Тому, з огляду на зазна¬чене, невірно тлумачити страхову відповідальність як обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Майнова відповідальність страховика може настати за несвоєчасні страхові виплати, за порушення договору чи умов страхування тощо.

Чинне законодавство визначає основні права та обов'язки сторін договору страхування. Проте деякі положення по відно¬шенню до страхувальника визначаються безпосередньо страхо¬виком. Тому доцільно при укладанні договору докладно дізнати¬ся про всі особливі умови страхування.