4.3. Регламентація фінансово-господарської діяльності страховика

Як відомо, страхування є процесом економічних відносин, який передбачає наявність двох сторін - страхувальника та стра-ховика. Страховика в Україні можна розглядати з двох позицій:

•S установа, яка згідно з отриманою ліцензією бере на се¬бе зобов'язання відшкодувати страхувальнику завда¬ний страховий збиток або здійснити виплату страхо¬вих сум;

S структура певної організаційної форми, передбаченої законодавством даної країни.

Страхові організації розрізняються за різними ознаками:

S за належністю (урядові, державні, колективні, взаємні, приватні);

•/ за територією діяльності (місцеві, регіональні, національні, транснаціональні або міжнародні);

S за спеціалізацією (спеціалізовані - здійснюють певний вид страхування, універсальні - здійснюють різні види страхування, перестрахувальиі - здійснюють перест-рахування найбільш великих та небезпечних ризиків); ^ за організаційною формою (акціонерні, товариства взаємного страхування, кооперативні тощо). В Україні страховиками згідно чинного законодавства виз¬наються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, які пройшли відповідну реєстрацію та одержа¬ли ліцензію на здійснення страхової діяльності. Проте діюче за¬конодавство не визначає порядку "відповідної реєстрації", а до¬сить жорстко регламентує порядок отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності.

На вітчизняному страховому ринку переважно діють дві форми акціонерних страхових компаній:

S закриті акціонерні страхові компанії, акції яких роз-повсюджуються серед засновників;

S відкриті страхові компанії, акції яких вільно прода¬ються та купуються на фондовому ринку країни. Крім того ,в Україні існують страхові організації у вигляді товариств з додатковою відповідальністю, які є господарськими товариствами, статутний фонд яких поділено на частки, визна¬чені статутними документами. В свою чергу зазначені товарист¬ва можуть утворюватись у вигляді:

•S товариств з повною відповідальністю (кожний з учас-ників товариства несе повну відповідальність за зо-бов'язаннями страхової компанії усім своїм майном); S командитних товариств (одні учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями страхової ком¬панії усім своїм майном, а інші - відповідають тільки своїм вкладом).

Серед вітчизняних страхових компаній можна виділити й таку організаційну форму, як кептивні страхові компанії, які створюються потужними корпораціями, фінансовими групами, та діяльність яких обмежується інтересами засновників.

Отже, у відповідності до Закону України "Про госпо-дарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 04.10.2001 р. №2745-111, страховиком може бути підприємство, створене у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю. Учасників страховика має бути не менше трьох. Крім того, як зазначалося, здійснення страхової діяльності в Україні підлягає ліцензуванню.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно стра¬ховиками-резидентами. Існує ще низка вимог до страховика. Зо¬крема, до порядку формування статутного капіталу та інших фондів страхової компанії, вимоги до розміщення страхових ре¬зервів, вимоги щодо здійснення діяльності.

Законом України "Про внесення змін до закону України "Про страхування" встановлені певні вимоги щодо-формування статутно¬го капіталу страховика, його фондів та резервів, (рис. 4.5.).

Мінімальний розмір статутного капіталу встановлюється в сумі еквівалентній 1 млн. ЄВРО для страховиків, що займаються ризиковими видами страхування, та 1,5 млн. ЄВРО для страхо¬виків, що здійснюють операції по страхуванню життя.

Статутний капітал страховика має бути сплачений виключ¬но у грошовій формі. Граничний розмір внесків до статутного капіталу інших страховиків не може бути більшим за ЗО % влас¬ного статутного капіталу, а розмір внеску до статутного капіта¬лу окремого страховика не може перевищувати 10 % власного статутного капіталу.

Страховиками в Україні можуть бути тільки резиденти.

Крім того, статутний капітал страхових компаній не може формуватися за рахунок:

S кредитів;

•S коштів, що отримані під заставу;

•S страхових резервів;

S векселів.

Слід підкреслити, що на відміну від інших господарських товариств, внески засновників до статутного капіталу не можуть здійснюватись у формі нематеріальних активів.

Для забезпечення платоспроможності, фінансової стійкості та надійності страховика обов'язковою умовою його діяльності є:

* наявність сплаченого статутного капіталу (не менше 1 млн. та 1,5 млн. ЄВРО);

S наявність гарантійного фонду, який складається із спеціальних фондів, резервних фондів, нерозподілено¬го прибутку;

•/ створення страхових резервів, достатніх для май-бутніх страхових виплат;

S наявність вільних резервів, які створюються за раху-нок прибутку;

S перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом.

Досить жорстко регламентується й розміщення страхових резервів та тимчасово-вільних коштів страховика.

Отже, в Україні організація діяльності страховика досить жорстко регламентується з боку держави законодавчими та нор¬мативними актами, Уповноваженим органом державного нагля¬ду за страховою діяльністю, внутрішніми документами страхової організації (установчими документами та правилами страхуван¬ня), вимогами ліцензування.