1 Вступне слово.

Музика є одним із могутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення усьому духовному життю людини.

«Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї. - писав В. Сухомлинський. -Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури».

Ці слова видатного педагога-гуманіста конкретизують думку про музичне виховання як виховання людини.

Ця ж думка складає й сутність педагогічної концепції визначного музикунта 20 ст. Д. Кабалевського, якій підкреслював, що головним завданням масового музичного виховання у загальноосвітній школі є не стільки навчання музиці, скільки вплив через музику на увесь духовний світ учнів, передусім їх моральність.

Учитель має розвинути чутливість дітей до цього виду мистецтва, ввести їх у світ добра й краси, відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань.

Великого значення у цьому процесі набуває вміла і целеспрямована навчально-виховна робота у загальноосвітніх школах.

Педагогічні закономірності відображають внутрішній суттєвий зв'язок явищ навчання і виховання, який зумовлює їх необхідний вияв і розвиток.

Відтак закономірності музичного навчання і виховання відображають відносно стійкі залежності між педагогічними впливами і результатами музичної діяльності учнів за певних умов, між процесами музичного навчання і учіння, між окремими компонентами навчального процесу і його метою, завданням, змістом, методами тощо.

2 Закономірності музичного навчання та виховання школярів.

- Музика може виконати свою естетичну, пізнавальну і виховну роль тільки тоді, коли діти навчаться по-справжньому чути її і роздумувати над нею.

Ця закономерність сформульована Д. Кабалевським і націлює на активізацію духовного світу учнів, формуваннямузичної культури, основою якої є вміння чути музику як змістове мистецтво, що несе в собі почуття і думки. життєви образи й асоціації.

Будь яка форма спілкування з музикою має вчити дітей сприймати, розвиваючи вміння вслухатися в музику, роздумувати про неї.

З цією закономірністю тісно пов’язана й інша:

виховний вплив музичних творів здійснюється за умови естетичного ставлення особистості до музики. Якщо сприймання неадекватне природі музичного мистецтва, то можливості музики не реалізуються і не відіграють ніякої ролі в духовному розвитку особистості.

Мистецтво дійсно виховує тоді, коли воно не оголено-дидактичне, не моралізує, не проповідує, а в живих художніх образах відтворює багаті й несподівані колізії життя і часу. Через художній твір людина пізнає не тільки дійсність, а й себе у цій дійсності.

Мета художника - не повідомляти якіст істини, не повчати, а встановлювати з слухачами, глядачами, читачами спілкування і тим самим прилучати їх до своїх цінностей. Тим самим мистецтво, зокрема музика, виступає способом цілісного виховання духовного світу особистості, а не лише художнього чи естетичного виховання, як це часто стверджується.

-Змістовість пізнання художнього світу твору залежить від духовного багатства особистості.її художнього досвіду.

Під час сприймання музики художній і життєвий досвід слухача «Включається» в процес творення субєктивного музичного образу. Слухач ніби «пристосовує» художній зміст до свого духовного світу і водночас внутрішньо перебуває згідно з логікою розвитку музичних образів. Відтак індівідуальність музичного сприймання - обєктисна внутрішня необхідність, пов'язана з особистісним смислом. Тому забезпечення індівідуальності музичного сприймання є умовою його формування.