2. Влаштування безпритульних дітей.

Пріоритетною формою влаштування дитини, котра з певних причин залишилася без батьківської опіки, є її усиновлення – прийняття усиновителем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина здійснюється на підставі рішення суду. Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли чотирнадцяти років. Піклування – над дітьми віком від 14 до 18 років. Опікуни, як правило визначаються із осіб, які є близькими родичами підопічного, що передбачає збереження між дитиною й опікуном родинних зв’язків.

Правила опіки і піклування визначають умови встановлення опіки (піклування) над дітьми. Опіка оформлюється за місцем проживання дитини чи опікуна (піклувальника).

Якщо підтверджується факт відсутності опіки з боку батьків, органи опіки і піклування забезпечують тимчасове влаштування дитини до сім’ї, яка погодилася взяти її до визначення подальшої долі: передачі до навчально-виховної установи для сиріт або у притулок для неповнолітніх

З метою забезпечення тимчасового влаштування безпритульних дітей, а також визначення їхнього статусу і подальшого місця проживання службами у справах неповнолітніх створюються притулки для неповнолітніх.

Притулок для неповнолітніх - це установа соціального захисту, створена для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років.

Основні завдання притулку:

- соціальний захист неповнолітніх, які опинилися у складних умовах,

- створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності неповнолітніх.

У притулок приймаються:

• діти, що заблукали, були покинуті батьками чи опікунами, жебракують, і при цьому місце перебування їхніх батьків не встановлено;

• діти, що залишилися без опіки батьків (усиновителів) чи опікунів (піклувальників;

• діти, які залишили сім’ю чи навчальний заклад;

• діти, які вилучені кримінальною міліцією у справах неповнолітніх із родин, перебування в яких загрожувало їхньому життю і здоров’ю;

• діти, які втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій;

• діти, що не мають постійного місця проживання і засобів до існування;

• діти, які самі звернулися по допомогу до адміністрації притулку.

Термін перебування у притулку неповнолітніх складає 90 діб. Підставою для прийняття до притулку може бути:

• звернення неповнолітнього до адміністрації притулку;

• направлення служби у справах неповнолітніх;

• акт кримінальної служби у справах неповнолітніх;

• письмове звернення керівника органу управління освіти.

Працівники притулку вживають заходів для встановлення особи неповнолітнього, надсилають відомості про нього органам за місцем останнього його перебування. Адміністрація притулку інформує служби у справах неповнолітніх про батьків (усиновителів), опікунів (піклувальників) або посадових осіб, які не забезпечують права й інтереси неповнолітнього, провокують його асоціальну поведінку, самовільне залишення сім’ї, навчального закладу, створюють загрозу здоров’ю й інтелектуальному розвитку.

Після визначення місця подальшого влаштування вихованців притулків повертаються до сім’ї або у навчальний заклад, де вони перебували раніше, якщо повернення неповнолітнього до місця попереднього проживання неможливе, працівники притулку сповіщають про це службу у справах неповнолітніх за місцем розташування притулку та проживання неповнолітнього й разом із органами опіки і піклування вживають заходів для подальшого його влаштування.

Роботою із «дітьми вулиці» займаються такі міністерства і відомства:

• Управління гуманітарної освіти і виховної роботи Міністерства освіти і науки;

• Головне управління медичної допомоги дітям і матерям (Міністерство охорони здоров’я України);

• Державний комітет у справах сім’ї та молоді;

• Державний центр соціальних служб для молоді;

• Кримінальна міліція у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ України.