9.1. Види соціальної роботи

Питання про визначення видів соціальної роботи є одним з найменш мето­дологічно обґрунтованих, тому у сучасній літературі з соціальної роботи вони трактуються різними авторами по-різному. Ми вважаємо за доцільне пов'я­зувати їх визначення з головними функціями, які конкретне суспільство покла­дає на систему соціальної роботи в умовах конкретного етайу розвитку суспі­льства. Це означає, що в умовах української дійсності вони можуть бути не та­кими, як скажемо, у США або Швеції.

Якщо звернутись до Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та мо­лоддю", то стане ясно, що тут мова повинна йти про соціальне обслуговування, соціальний супровід, соціальну профілактику та соціальну реабілітацію.

Класифікація видів соціальної роботи та їх зміст дана в Концепції діяль­ності ЦССМ, виходячи з практики роботи центрів соціальних служб для моло­ді. Види соціальної роботи - це способи спрямованості соціальної роботи, ви­значення її змісту в залежності від поставлених цілей. Соціальна робота здійс­нюється за видами.

Соціальне обслуговування - соціальна робота, яка спрямована на здійснення системи заходів щодо задоволення різноманітних потреб з метою гармонійного та всебічного розвитку дітей, молоді та сім'ї. Зокрема:

■ надання соціально-побутових поелуг з питань^догляду за дітьми, сприяння в отриманні медичної допомоги тощо;

■ надання тимчасового перебування дітям, які з тих чи інших причин опини­лися на вулиці, займаються бродяжництвом та жебракуванням;

■ організація денного перебування для дітей, які потрапили у складні життєві ситуації, осіб з функціональними обмеженнями, громадян похилого віку з на­данням соціально-побутового, медичного та психологічного обслуговування;

■ здійснення консультативної допомоги з питань соціально-економічного та медико-соціального, психолого-педагогічного та правового забезпечення життєдіяльності;

■ надання матеріальної допомоги у вигляді продуктів харчування, грошових засобів, предметів особистої гігієни, медикаментів тощо.

Соціальний супровід - соціальна робота, яка спрямована на здійснення сис­теми заходів щодо підтримки умов, достатніх для забезпечення життє­діяльності соціально незахищених верств населення з метою подолання життє­вих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу. Зокрема:

■ здійснення соціально-психологічної експертизи та діагностики з метою ви­значення проблем та кризових станів дітей, молоді, сімей;

■ складання індивідуальних карт супроводу з визначенням основних етапів супроводу;

■ здійснення комплексу інформаційних, медико-соціальних, психолого-педа-гогічних, соціально-економічних послуг дітям, молоді сім'ям;

■ здійснення посередницької роботи з сприяння вирішенню проблем клієнта;

■ постійний контакт з клієнтом, системність та комплексність надання послуг.

Соціальна профілактика - соціальна робота, яка спрямована на організацію та впровадження системи заходів щодо попередження аморальної, протиправної, ін­шої асоціальної поведінки, виявлення та запобігання будь-якому негативному впливу та його наслідків на життя і здоров'я дітей-, молоді та сім'ї. Зокрема:

■ надання різним категоріям дітей, молоді, сімей інформації про негативні явища, їх наслідки та відповідальність за протиправні дії;

■ здійснення соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю за місцем проживання з метою профілактики негативних явищ .(діяльність консульта­тивних пунктів, кімнат школяра, клубних об'єднань тощо);

■ здійснення індивідуальної та групової соціально-педагогічної роботи з ді­тьми та молоддю груп ризику та їхніми батьками;

■ вияв дітей з груп ризику девіантної поведінки і проведення превентивних психологічних та педагогічних заходів (встановлення індивідуального пе­дагогічного підходу, психологічна корекція тощо);

■ психолого-просвітницька робота, спрямована на розвиток особистості дити­ни (курси психології і валеології в навчальних закладах, тренінги та ігри);

■ проведення профілактичних акцій, конкурсів, спортивних змагань, театра­лізованих дій з метою профілактики негативних явищ та прояву соціальних ініціатив, пропаганда здорового способу життя.

Соціальна реабілітація - соціальна робота, яка спрямована на здійснення сис­теми заходів з метою відновлення морального, психічного та фізичного стану у ді­тей, молоді, сім'ї, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність до загальновизнаних суспільних правил та норм. Зокрема:

■ здійснення корекції відхилень у поведінці клієнта шляхом індивідуального підходу;

■ здійснення психотерапевтичної роботи з метою відновлення фізичного та психологічного стану клієнта;

■ надання індивідуальних та групових консультацій різним категоріям дітей та молоді з метою адаптації до нових умов життя;

■ допомога у професійному визначенні.

Поняття «реабілітація» (від лат. habilis - здібність, rehabilis - відновлення здібностей) має широке змістовне розуміння і вживається в таких сферах дія­льності людини, як політична, юридична, розумова, спортивна та інших. Реабі­літацію визначають як комбіноване і координоване використання різних засо­бів і методів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму лю­дини з метою підготовки чи перепідготовки індивідуума до праці і поверненню у суспільне життя (О. А. Єжова);³¹⁹ як суспільно необхідне функціональне і со­ціально-трудове відновлення хворих та інвалідів, що здійснюється комплекс­ним проведенням медичних, психологічних, педагогічних, професійних, юри­дичних, державних, суспільних та інших заходів, за допомогою яких можна повернути потерпілих до звичайного життя та праці, відповідно до їх стану (В. М. Мухін).³²⁰

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що серед видів реабілітації ви­діляється професійна, медична і соціальна. Крім цих видів, окремі автори (О. Г. Коган, І. Р. Шмідт, А. А. Толстокоров) виділяють педагогічну, психоло­гічну, технічну.³²¹ У сучасний період, як зазначає О. А. Єжова, все частіше до­слідники виокремлюють ще один вид реабілітації - фізичну.³²²

Фізичну реабілітацію визначають як систему профілактичних і відновлюваних заходів з використанням природних факторів, спрямованих на досягнення чи під­тримку певного рівня здоров'я (О. А. Єжова);³²³ як застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних чинників у комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих і інвалі-

дів (В. М. Мухін);³²⁴ як складову частину медичної, соціальної і професійної реабі­літації, систему заходів по відновленню або компенсації фізичних можливостей і інтелектуальних здібностей, поліпшенню функціонального стану організму люди­ни, його фізичних якостей, психоемоційної стійкості й адаптаційних резервів за­собами і методами фізичної культури, елементів спорту і спортивної підготовки, масажу, фізіотерапії і природних факторів (С. Н. Попова).

Рухова реабілітація, як зазначає В.М. Видрін, - це реабілітаційна діяльніть, яка здійснюється за рахунок лікувального використання фізичних вправ.³²⁵

Фізичну рекреацію визначають як рекреаційну діяльність, яка допомагає ро­зумному використанню вільного часу, відтворенню духовної і фізичної сутнос­ті людини, одержанню нею задоволення через рухову діяльність, боротьбі з п'янством і алкоголізмом (В.М. Видрін); як руховий активний відпочинок і розваги з використанням фізичних вправ, рухливих ігор, різних видів спорту, а також природних сил, у результаті яких одержується задоволення і досягається хороше самопочуття і настрій, відновлюється розумова і фізична працездат­ність (Д.Н. Давиденко).³²⁶

Дослідники (А.А. Гужаловський, В.М. Видрін, Л.П. Матвеєв, Ю.Д. Ревякін) вважають, що призначенням фізичної рекреації є не тільки зміцнення та збе­реження здоров'я, високої працездатності, сприяння гармонійному розвитку, але й можливість приносити максимальну вигоду суспільству та кожному йо­го члену.³²⁷

Важливо підкреслити, що кожний зі структурних компонентів фізичної культури виконує свою специфічну функцію. На думку Ю. Ніколаєва, фізичне виховання виконує функцію засвоєння; спорт - удосконалення; фізична рекре­ація - підтримки; рухова реабілітація - відновлення фізичних і духовних мож-ливостеи людини.