Лекція № 11 Тема: Психологічні основи організації діяльності соціальних груп План

1. Класифікація груп.

2. Стадії розвитку колективу.

3. Взаємовідносини в групі.

4. Теорії лідерства.

5. Стилі керівництва.

6. Поняття соціальної ролі.

7. Поняття про соціально – психологічний клімат в колективі т аметоди вивчення колективу.

Відомий фахівець в галузі психології управління Р. Уотермін підкреслював: «Організація існує за тією причиною, щоб допомагати людям здійснити те, що поодинці кожному було б не під силу, тобто різні особисті цілі можуть бути досягнуті лише в процесі сумісної діяльності з іншими людьми. Історичний досвід підтверджує, що організована меншість має більшу силу і більші шанси на успіх, ніж неорганізована більшість.»

Суспільна природа людини реалізується через її належність до різних спільнот, у яких виникають і розвиваються міжособистісні стосунки з партнерами. Їх структура і особливості залежать від того, в які групи включається людина, які права та обов’язки для себе вибирає. Протягом життя кожна людина безпосередньо взаємодіє і спілкується з іншими людьми, реалізую чи свою суспільну сутність.

Спільність – обмежена в розмірах група людей, об’єднаних стосунками, що склалися в процесі діяльності і спілкування. ЇЇ члени пов’язані між собою спільною діяльністю і спілкуванням, крім того між ними виникають стосунки, що породжують особливі соціально – психологічні явища.

Група – об’єднання людей, створене на основі спільної для них ознаки, що виявляється в їх сумісній діяльності, зокрема в спілкуванні. В групах можуть і не виникати взаємовідносини, туди люди входять за певною ознакою.

Відношення «спільність – індивід» містить в собі суперечність. З одного боку, спільність є необхідною ланкою зв’язку індивіда з суспільством. Тут він освоює соціальні норми, залучається до спільної діяльності, формується, як індивід і реалізує себе, як особистість. Отже, спільність, є умовою психічного розвитку й повноцінного життя особистості. З іншого боку, вона обмежує індивіда, змушує його діяти у певний спосіб і у певному напрямку. Інакше кажучи, спільність обмежує свободу особистості, підпорядковує її життя груповим нормам. Більше того, вихід за межі таких норм часто розцінюється нею, як проступок і карається. Особистість усвідомлює цю суперечність і прагне розв’язати її, і не рідко шляхом конфлікту

Класифікація груп

I. За формою існування:

1. Умовна група – об’єднання людей, умовно створене дослідником на основі наявності у них спільної ознаки. Члени такої групи можуть бути незнайомими між собою і ніколи не зустрічатися. Ознаки умовних груп можуть бути різними: стать, вік, професія, етнічна належність (Наприклад: підлітки, афро – американці).

2. Реальна група – контактне об’єднання людей, яке утворилося на основі спільної для них просторово – часової ознаки. Це обмежена за розмірами спільнота людей, які в певний час у певному місці взаємодіють і спілкуються між собою. Час існування реальної групи може бути, як короткочасною так і тривалим (Наприклад: черга, демонстрація, вечірка).

3. Мала група – відносно стійке об’єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт індивідів, пов’язаних між собою спільними цілями, завданнями. Чисельність: 2 до 40 осіб. (Наприклад: сім'я, студентська група). Об’єднання кількох малих груп утворює велику групу.