5. За характером матеріалу, що запам’ятовується:

• Образна пам'ять. Вона проявляється у запам'ятовуванні образів і уявлень предметів, явищ, властивостей і зв'язків між ними. Залежно від аналізаторів буває зоровою, слуховою, нюховою, смаковою і дотиковою. На відміну від образів сприймання образи уявлень пам'яті не такі яс­краві, менш деталізовані, але більш узагальнені. Ці мнемічні образи не залишаються постійними, а змінюються під впливом інших уявлень, процесів забування тощо. Ви­няток становлять ейдетичні (гр. eidos — вид, вигляд) образи — яскраві та чіткі уявлення, які зберігаються в пам'яті тривалий час без будь-яких змін. Ейдетична пам'ять буває у художників, музикантів, а також у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

• Рухова пам'ять. Реалізується вона через запам'ятовування й відтворення людиною своїх рухів. Така необ­хідність виникає в різних видах людської діяльності. Во­на є основою формування навичок ходіння, письма, різних трудових навичок і вмінь. Показником хорошої рухової пам'яті є фізична вправність.

• Емоційна пам'ять. Це запам'ятовування і відтво­рення людиною своїх емоцій. Безпредметних емоцій не­має, а тому вони завжди запам'ятовуються разом з об'­єктами, які їх викликають. Емоції сигналізують про те, як задовольняються потреби й інтереси людини, як фор­муються її стосунки з іншими людьми. Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в життєдіяльності кожної людини.

• Словесно-логічна пам'ять. Суттю її є запам'ятову­вання й відтворення думок, понять, суджень, які відобра­жають предмети і явища з їх загальними властивостями, істотними зв'язками і відношеннями. Думки не існують без мови, а тому пам'ять називають не просто логічною, а словесно-логічною. На відміну від вищеназваних видів пам'яті, які в простіших формах є у тварин, словесно-логічна пам'ять властива тільки людині. Від неї зале­жить розвиток інших видів пам'яті. Всі чотири види па­м'яті має кожна людина, але рівень їх розвитку визнача­ється її професійною діяльністю.

6. За змістом запам’ятовування:

• Смислова – пов’язана з розумінням того змісту, що запам’ятовується;

• Механічна пам'ять – діє у тих випадках, коли не досягається розуміння матеріалу, що запам’ятовується.

Властивості пам’яті

Вивчення пам’яті являлось одним із перших розділів психології де був застосований експериментальний метод. Ще в 80-х роках 19 ст. німецький психолог Г. Еббінгауз відкрив «закон забування».

«Закон забування»: вже на протязі першої години забувається до 60 % всієї інформації, а через 6 днів залишається менше 20 % від усієї інформації, яка була отримана.

Також він при дослідженні пам’яті помітив, що при запам’ятовуванні довгого ряду слів, краще відтворюється матеріал, який знаходиться на кінцях ряду. Так був сформований «Закон краю».

«Ефект Зейгарник»

Якщо людям запропонувати серію завдань і одну із них дати виконати до кінця, а іншу перервати незавершеними – виявляється, що досліджувані майже в два рази частіше згадують незакінчені завдання, а не ті, що закінчили.

А.С. Пушкін міг прочитати на пам'ять довгий вірш, написаний іншою людиною після дворазового прочитання.

В.А. Моцарт який запам’ятовував складні музичні твори після одного прослуховування.

А.Л. Лурія виявив людину з феноменальною пам’ятю він назвав її Ш.

Соціальна обумовленість пам’яті. З позиції теорії діяльності російські психологи встановили залежність запам’ятовування від поставленої мети: дії запам’ятовуються краще ніж думки, а серед дій запам’ятовуються краще ті, що пов’язані з подоланням перешкод.

Пам'ять легко стає рабою людських пристрастей, переконань і захоплень. Прикладом є вибірковість пам’яті (ми забуваємо неприємні спогади з нашого життя, пам’ятаючи лише хороше), поява неправдивих спогадів (з часом в спогадах, у людини ослаблюється здатність розрізняти своє від чужого, що він переживав на справді і те, що він часто чув. І людина присвоює собі чужі дії), а також викривлення спогадів. Дитині дають цукерку, вона її швидко з’їдає, а потім забуває про це і при цьому з впевненістю стверджує, що нічого не отримувала. Тому непредвзяті, об’єктивні спогади з минулого – велика рідкість.