Лекція № 21

Тема : Трудовий колектив.

План.

1. Соціальні групи як зв”язуючі ланки між індивідом та суспільством.

2. Різновиди і особливості первинних груп, їх класифікація.

3. Структура і розвиток трудового колективу.

Питання 1 . Соціальні групи як зв”язуючі ланки між індивідом та суспільством.

Зацікавленість до феноменів, пов'язаних зі спілкуванням, взаємодією людей, з'явилася з того часу, коли у людини зародилася самосвідомість і здатність сприймати іншу людину як подібну до себе і виникли питання: як я виглядаю в очах іншої людини, що вона про мене думає, як оцінює? Виходячи з відповідей на ці питання, кожна людина, спілкуючись з іншою, пристає до тієї чи іншої соціальної групи, тобто сукупності осіб, які об'єднані загальною територією, професією, соціальними умовами, обставинами. Тому сукупність груп різних рівнів утворюють соціальне середовище, яке, в свою чергу, можна структурувати на мікро та макро серед о вище.

В узагальненому вигляді соціальне середовище показано на рис. 103.

Соціальне середовище

Соціальний прошарок суспільства

Сім”я

Колектив, у якому людина працює

Таким чином, основою існування соціального середовища є мала група: з них складається і соціальний прошарок суспільства, а сім'я та трудовий колектив взагалі являють собою малі групи. Виходячи з цього, група - це спільність людей, які взаємодіють один з одним таким чином, що кожен впливає на інших і сам знаходиться під їхнім впливом. Як правило, виділяють в якості основних ознак такі групи:

• усвідомлення окремими Індивідами своєї приналежності до групи;

• наявність між індивідами певних відносин;

• зформованість внутрішньої організації (розподіл обов'язків, особистісні впливи, статуси тощо).

• функціонування групового тиску, що примушує індивідів до поведінки відповідно з прийнятими спільністю нормами.

• зміни у думках, і поведінці індивідів, обумовлені їх приналежністю до деякої спільноти

Розрізняють формальні і неформальні групи.

Формальна група - це група, яка створюється з волі керівника для організації виробничого, господарського, торговельного та інших процесів, її функція по відношенню до організації є виконання конкретних завдань І досягнення визначених конкретних цілей. Розрізняють три типи формальних груп (рис. 104).

Основні типи формальних груп в організації

Групи керівників (команда)		Робочі групи		Комітети
складаються з керівника і його безпосе-		складаються з осіб, які разом працюють над од-		групи всередині організації, яким
редніх підлеглих, які у		ним ! тим же завданням.		делеговано
свою чергу, також можуть бути керівниками. Приклад, директор		У них є спільний керівник, але від команди вони відрізня-ються		повноваження для виконання певного завдання або
магазину та керівники відділів або завідувач		тим, що у них значно більше самостійності в		комплексу завдань
відділу та продавці		плануванні та здійсненні своєї праці

Неформальна група виникає, як правило, спонтанно, не має чітко визначеного статуса у суспільстві, не виконує однозначно описаних "обов'язків" перед іншими спільнотами. Часто співробітники утворюють дружні спільноти на базі своїх контактів і спільних інтересів. Якщо формальна організація створюється по зарані продуманому плану, то неформальні є швидше спонтанною реакцією на неза-доволені індивідуальні потреби.

Неформальні групи в рамках формальної організації грають важливу роль в її життєдіяльності і керівникові необхідно налагоджувати взаємодію з такими структурами. Ця взаємодія може значно підвищити ефективність формальної організації, оскільки неформальні організації часто мають пряме відношення до процесу групової динаміки.

Основними характеристиками неформальних організацій є такі:

1. Наявність соціального контроля. Як показують дослідження, першим кроком у цьому напрямку є встановлення групових еталонів допустимої і недопустимої поведінки. Для того, щоб бути прийнятим в групу, особистість повинна дотримуватись цих норм, які в деяких випадках можуть не відповідати системі цінностей формальної організації. Це може призвести до ситуації, коли до індивіда висуваються взаємовиключаючі вимоги з боку формальної і неформальної груп.

2. Опір змінам. Люди можуть використати неформальну організацію для обговорення змін, що відбулися або мають відбутися у організації. В неформальних організаціях спостерігається тенденція до опору змінам.

3. Наявність неформальних лідерів. Якщо керівник формальної організації має підтримку у вигляді делегованих офіційних повноважень, то неформальний лідер спирається на визнання його групою. Суттєвими факторами, що визначають для учасника групи можливість стати лідером неформальної організації, є: індивідуально-психологічнІ особливості, вік, посада, професійна компетентність, розташування робочого місця, свобода пересування по робочій зоні, чуйність тощо. Точні характеристики обумовлені прийнятою в групі системою цінностей. Неформальний лідер реалізує дві основні функції:

• забезпечує групі її Існування;

• допомагає групі у досягненні ЇЇ цілей.

Подолання можливого конфлікту між формальною і неформальною групами, встановлення гармонії в їх взаємовідносинах, виконання неформальною спільністю тих завдань, які виконує формальна організація, можливе за умови реалізації таких вимог:

• визнання існування неформальної організації і співпраця з нею, без погроз щодо її Існування;

• вислуховування думок членів І лідерів неформальних груп, заохочення при цьому тих, хто сприяє досягненню цілей організації;

• враховування можливості негативного впливу на неформальну організацію в ситуації, коли необхідно виконувати якісь дії;

• залучення представників неформальної організації до прийняття рішень з метою ослаблення опору змінам з боку цієї організації;

• швидкого надання точної Інформації про різні перетворення і дії, перешкоджаючи цим розповсюдженню чуток.

До числа основних причин вступу до групи належать почуття причетності, взаємодопомога, взаємозахист, тісне спілкування і зацікавленість.

1. Причетність. Найпершою причиною входження до неформальної групи є задоволення потреби у почутті причетності - однієї з найсильніших емоційних потреб.

2. Допомога. В колективі існує багато найрізноманітніших правил, яких слід дотримуватись, тому новий працівник прагне з'ясувати ці правила у неформальних стосунках.

3. Захист. Люди завжди знали, що сила в єдності. В низових колективах іноді має місце те, що називається "покривають" один одного. Іноді утворюються неформальні групи для захисту своїх колег.

4. Спілкування, З одного боку це потреба у спілкуванні з людиною, що є симпатичною для тебе, а з іншого це передбачає отримання інформації, яка офіційними каналами проходить дуже повільно, але важлива для окремого працівника і стосується перспектив його роботи. Задоволення потреби у такій інформації сприяє психологічному захисту людини.

5. Тісне спілкування і симпатія. Люди часто приєднуються до неформальних груп просто для того, щоб бути ближче до тих, кому вони симпатизують (рис. 105).

- 2 -

Основні чинники формування груп :

Причетність – задоволення потреби у почутті причетності – однієї з найсильніших емоційних потреб ; Взаємодопомога – можливість прямого звертання за допомогою до колег ; Потреба у захисті – від несприятливого зовнішнього оточення ; Потреба у доступі до неформального каналу інформації ; Потреба у самоактуалізації ;Економічні причини.

До основних відмінностей між формальними і неформальними групами слід віднести спосіб утворення груп та типи зв'язків, які виникають у них (табл. 4.).

Таблиця 4 Основні відмінності між офіційними і неофіційними групами

Показник, характеристика	Офіційні	Неофіційні
Спосіб утворення	Юридичне оформлені такими, що функціонують у рамках правового простору, існують на основі як формальних, так і не формальних зв"язкїв між людьми	Існують на ніде не зафіксованому, а то і взагалі не об'явленому бажанні та практиці співробітництва, утворюються лише на базі неформальних зв'язків
Переважаючий тип зв'язків	• ланцюги команд і реакція на них передається від однієї посади до іншої; • їм властива їєрар-хІчність, ранговість	Спостерігаються зв'язки між окремими особистостями, незалежно від місця, яке вони займають на офіційній службовій драбині

Взаємозв'язок і взаємодію між формальними і неформальними організаціями в процесі діяльності підприємства показано на рис. 106.

Організаційний процес

Формальна група, спланована керівництвом

Неформальна мала група

Неформальна мала група

Рис. 106. Механізм взаємодії формальних і неформальних груп в організаційному процесі

Оскільки групові емоції впливають як на завдання, так і на взаємодію, вони можуть також здійснювати вплив на ефективність формальної організації.

- 3 -

Питання 2 . Різновиди і особливості первинних груп, їх класифікація.

Багато груп утворюється для виконання певної роботи, яку складно або неможливо виконати одній людині. З такими групами, як правило, стикається у своїй діяльності керівник. У табл. наведено класифікацію груп.