
- •Перелік абревіатур
- •Лабораторна робота № 1 Якісні реакції на білки
- •Лабораторна робота № 2 Фізико-хімічні властивості білків
- •Лабораторна робота № 3 Висолювання білків
- •Лабораторна робота № 4 Визначення ізоелектричної точки білків
- •Лабораторна робота № 5
- •Лабораторна робота № 6 Фракціонування білків сульфатом амонію
- •Лабораторна робота № 7 Спектрофотометричний і колориметричний методи визначення концентрації речовин
- •Лабораторна робота № 8 Колориметричне визначення концентрації білка методом Бредфорда
- •Лабораторна робота № 9 Спектрофотометричний метод визначення концентрації білка, який ґрунтується на здатності поглинати ультрафіолетове світло
- •Лабораторна робота № 10 Визначення вмісту сечовини в сечі
- •Лабораторна робота № 11 Електрофорез білків у поліакриламідному гелі
- •Іі. Вуглеводи Лабораторна робота № 12 Якісні реакції на вуглеводи
- •Лабораторна робота № 13 Кількісне визначення глюкози і глікогену
- •Лабораторна робота № 14 Кількісне визначення фруктози на основі реакції Селіванова
- •Лабораторна робота № 15 Кількісне визначення піровиноградної кислоти колориметричним методом
- •Лабораторна робота № 16 Визначення концентрації лактату ензиматичним методом
- •Лабораторна робота № 17 Вивчення властивостей жирів
- •Лабораторна робота № 18 Визначення йодного числа ліпідів
- •Лабораторна робота № 19 Кількісне визначення холестеролу (за Блюром)
- •Іv. Нуклеїнові кислоти Лабораторна робота № 20 Визначення сумарного вмісту нуклеїнових кислот
- •Лабораторна робота № 21 Визначення вмісту нуклеїнових кислот з дифеніламіном
- •Лабораторна робота № 22 Визначення активності дезоксирибонуклеаз
- •V. Вітаміни і гормони Лабораторна робота № 23 Кількісне визначення вітаміну с (за Тильманом)
- •Лабораторна робота № 24 Кількісне визначення вітаміну р (катехінів) за Левенталем
- •Лабораторна робота № 25 Реакція вітаміну рр з гідросульфітом натрію
- •Лабораторна робота № 26 Окислення вітаміну в1 до тіохрому
- •Лабораторна робота № 27 Відновлення рибофлавіну
- •Лабораторна робота № 28 Кількісне визначення вітаміну а
- •Лабораторна робота № 29 Кількісне визначення вітаміну d
- •Лабораторна робота № 30 Кількісне визначення вітаміну е
- •Лабораторна робота № 31 Якісні реакції та кількісне визначення адреналіну
- •VI. Ферменти Лабораторна робота № 32 Визначення активності ферментів спектрофотометричним методом
- •Лабораторна робота № 33 Вплив різних чинників на активність α-амілази слини
- •Лабораторна робота № 34 Визначення кінетичних характеристик ферментів на прикладі лактатдегідрогенази
- •Лабораторна робота № 35 Активація та інгібування ферментів (на прикладі фосфофруктокінази)
- •Лабораторна робота № 36 Інгібування лактатдегідрогенази надлишком субстрату
- •Лабораторна робота № 37 Визначення активності амф-дезамінази
- •Лабораторна робота № 38 Очистка амф-дезамінази
- •Лабораторна робота № 39 Очистка лактатдегідрогенази шляхом висолювання сульфатом амонію
- •Vіі. Вільнорадикальні процеси Лабораторна робота № 40 Визначення активності супероксиддисмутази (сод)
- •Лабораторна робота № 41 Визначення активності глутатіонпероксидази
- •Лабораторна робота № 42 Визначення активності глутатіонредуктази
- •Лабораторна робота № 43 Визначення активності глутатіон-s-трансферази
- •Лабораторна робота № 44 Визначення вмісту карбонільних груп у білках
- •Лабораторна робота № 45 Визначення вмісту пероксидів ліпідів
- •Лабораторна робота № 46 Визначення вмісту тбк-активних продуктів
- •Лабораторна робота № 47 Визначення вмісту тіолових груп
- •Лабораторна робота № 48 Визначення вмісту глутатіону
- •Питання контролю рівня знань на підсумкових заняттях
- •Програмові вимоги до куpсу “Біохімія”
- •Рекомендована література Теоретичний курс
- •Практичний курс
Лабораторна робота № 9 Спектрофотометричний метод визначення концентрації білка, який ґрунтується на здатності поглинати ультрафіолетове світло
Потрібно знати:
1) види випромінювань (рентгенівське, ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне) та властивості кожного з них;
2) структурні формули амінокислот, здатних поглинати ультрафіолетове світло; приклади білків, у яких переважають ці амінокислоти, та їх роль в організмі;
3) переваги і недоліки спектрофотометричного методу визначення концентрації білка;
4) роль ароматичних амінокислот в утворенні вторинних метаболітів, гормонів та нейромедіаторів.
Потрібно вміти:
1) визначати приблизну оптичну густину розчину при пропусканні світла із заданою довжиною хвилі, якщо відомий спектр поглинання світла даним розчином.
Суть спектрофотометричних методів визначення вмісту білка в розчині полягає в тому, що оптична густина розчину в певних зонах ультрафіолетової частини спектру (а для ряду білків – і у видимій) у певних межах лінійно пов’язана з концентрацією білка. У видимому діапазоні спектру здатність поглинати світло мають тільки забарвлені білки (так звані хромопротеїди, наприклад, гемоглобін, цитохроми та ін.), тоді як в ультрафіолетовій області – практично всі. Найчастіше для кількісних визначень використовують довжину хвилі 280 нм, оскільки при цій довжині хвилі більшість білків мають максимальне поглинання, зумовлене наявністю в їхньому складі залишків амінокислот тирозину і триптофану.
Визначенню білка даним методом заважає наявність в розчині нуклеотидів, нуклеїнових кислот та деяких інших речовин, які також сильно поглинають ультрафіолетове світло. Саме тому метод використовують за відсутності цих сполук в очищених препаратах білка.
Спектрофотометричний метод відносно неточний, оскільки кількість триптофану і тирозину в різних білках варіює в широких межах. Цей метод дає добрі результати з гетерогенною сумішшю білків, а також з досить чистими препаратами індивідуальних білків. Для роботи із сумішами білків умовно приймають, що одна одиниця оптичної густини розчину при 280 нм відповідає концентрації білків приблизно 1 мг/мл (при цьому використовують кварцову кювету з довжиною оптичного шляху 1 см). Незважаючи на неточності, метод спектрофотометричного визначення концентрації білка в сучасній біохімії застосовують досить часто, оскільки його перевагами є простота виконання і, найголовніше, можливість використовувати розчин білка після визначення оптичної густини для інших дослідів. Описаний метод зручний також для контролю за змінами концентрації білків в елюаті при хроматографії білків, тобто для побудови так званих “профілів елюції”.
Хід роботи.
Спектрофотометричний метод – найпростіший метод визначення концентрації білка, оскільки для цього треба тільки визначити оптичну густину розчину при 280 нм. Вимірювання проводять на спектрофотометрі СФ-46 (або іншому) з використанням дейтерієвої лампи в кварцових кюветах. Контролем слугує кювета з водою. Якщо поглинання розчину дуже велике, то цей білковий розчин розводять у кілька разів і визначають оптичну густину розведеного розчину; при кількісних розрахунках враховують використане розведення.