19.3.1. Тлумачення механізму санації та цілей її проведення

Суть механізму санації — у фінансово-економічному оздоровленні підприєм­ства і повній його перебудові. Збереження підприємства залежить від того, як швидко і наскільки ефективно воно зуміє позбутися від усіх небажаних наслідків, які можуть йому загрожувати. Суть санації трактують як систему заходів, що вживаються для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств (організацій) і спрямовуються на їхнє перспективне відродження. Сюди зараховують систему заходів організаційного, виробничо­го, фінансового та соціально-економічного характеру, які вживаються, з одно­го боку, для подолання неліквідності та усунення можливих збитків, а з іншо­го — для відновлення рентабельності, продуктивності праці та інновацій, які мають забезпечити продуктивність і життєздатність підприємства на довго­тривалий період.

Таким чином, санація — це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єктів господарювання з кризи і відновлення або досягнення цими суб'єктами прибутковості та конкуренто­спроможності. Як бачимо, санація є найбільш трудомісткою операцією в рефор­муванні і реструктуризації господарюючих суб'єктів. У ринкових умовах гос­подарювання, коли важливу роль відіграє конкурентоспроможність продукції і більш слабкі підприємства не в змозі самі вижити, наступає криза і вихід із неї часом можливий через санацію. При проведенні процесу санації насампе­ред необхідно визначити цілі та стратегію певного суб'єкта. З цією метою роз­робляється система санаційних заходів, яка стає основою формування програ­ми та проекту плану санації.

19.3.2. Програма санаційних заходів фінансово-економічного характеру

Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи дають змогу зробити відповідний висновок про доцільність чи недоцільність санації певного господарюючого суб'єкта.

Якщо висновок позитивний і підприємство має реальну можливість відно­вити платоспроможність, ліквідність і прибутковість, є достатньо підготовле­ний управлінський персонал, ринок збуту товарів, а виробництво продукції належить до пріоритетних напрямків економіки країни, тоді відповідна ко­місія (орган) приймає рішення про доцільність проведення санації.

Як показує практика, успішна фінансово-господарська діяльність підприєм­ства залежить приблизно на 70 % від стратегічної спрямованості, приблизно на 20 % — від ефективності оперативного управління і приблизно на 10 % — від якості виконання поточних завдань. Таким чином, на загальний успіх са­нації впливають: якість стратегічного аналізу; реальність стратегічного пла­нування; рівень реалізації стратегічних завдань.

На основі вибраної стратегії розробляється програма санації — система взаємопов'язаних заходів виходу підприємства з кризи. Ця програма форму­ється на основі аналізу причин фінансової кризи і її оцінки, виявлення можли­вих внутрішніх резервів та поставлених стратегічних завдань санації на основі висновків про доцільність та можливість залучення капіталу.

На базі санаційної програми розробляється проект санації, який містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічної мети. Розробляються кон­кретні графіки і методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інве­стиції та їхньої окупності. Розраховується ефективність санаційних заходів та прогнозні результати виконання проекту. Як правило, такий проект фінансо­вого оздоровлення розробляють у кількох варіантах.

Для відбору варіанта використовують такі критерії (проранжирувані за зна­чимістю).

1. Максимальна прибутковість за мінімальних витрат.

2. Розрахунок можливого ризику неповернення вкладів.

3. Способи стягнення наявної дебіторської заборгованості та можливі варіанти списання кредиторських довго- і короткострокових зобов'язань.

4. Підготовленість персоналу до запропонованих змін.

5. Можливості швидкого виходу на реальні та потенційні ринки збуту.

6. Якість та конкурентоспроможність продукції, її частка в загальному обсязі продукції.

7. Гарантії соціального захисту персоналу.

8. Можливі позитивні (негативні) економічні наслідки реалізації цього варіанта проекту фінансового оздоровлення.

При виборі варіанта санаційної програми фінансово-економічного оздоров­лення господарюючого суб'єкта і втіленні його в життя, постійно здійснюється санаційний контроль, який синтезує: організаційну, інформаційну і контрольну функції. Завдання санаційного контролю — ідентифікація оперативних резуль­татів та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів і подолання можливих перешкод.

Програму й обґрунтування санаційного процесу розробляють у вигляді пла­ну фінансового оздоровлення, бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтуван­ня для кожного окремого суб'єкта господарювання. Базою такої програми має бути достатня і вірогідна інформація. У цілому проект санації може мати таку структуру.

1. Загальна характеристика підприємства (фактичний фінансовий стан підприємства (обсяг реалізованої продукції, прибуток, заборгованість, ко­ефіцієнт платоспроможності та ліквідності); аналіз і оцінка причин, унаслідок яких підприємство потрапило в складне фінансове становище; шляхи і перспек­тиви виходу з цього стану).

2. План фінансового оздоровлення (розробка виробничої програми на най­ближчі роки (види продукції, їх кількість, вартість); баланс грошових доходів і витрат (обсяг необхідної допомоги щодо конкретних джерел показують окре­мо); розрахунок ефективності заходів, спрямованих на оздоровлення підприєм­ства).

3. Прогнозовані кінцеві результати реалізації проекту (стратегічні цілі фінансового оздоровлення суб'єкта господарювання).

План фінансового оздоровлення, як правило, складається у формі бізнес-плану, який повинен мати такі розділи.

1. Загальна характеристика підприємства та його фінансовий стан (на­йменування підприємства; дані про реєстрацію, підпорядкування, місію та види діяльності; організаційно-правовий статус та форми власності; організаційна структура; фінансові коефіцієнти ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, оборотності капіталу, рівня дебіторської заборгованості, прибутко­вості, рентабельності).

2. Основні параметри проекту бізнес-плану (обґрунтування варіанта са­нації; розрахунок обсягу фінансових ресурсів (в тому числі державних коштів); строк реалізації плану; фінансові результати реалізації плану (чиста теперіш­ня вартість, внутрішня норма дохідності, строк окупності проекту).

3. Заходи з відновлення платоспроможності та підтримки ефективності господарської діяльності. Сюди зараховують заходи технічного, організацій­но-економічного характеру та фінансові кошти, необхідні для їхнього здійснен­ня. Рекомендують, зокрема, такі заходи (заміну складу керівників підприєм­ства та стилю управління; інвентаризацію активів підприємства; оптимізацію дебіторської заборгованості та зниження витрат на виробництво; продаж дочірніх фірм і часток у капіталі інших підприємств, продаж незавершеного будівництва; обґрунтування необхідної чисельності персоналу; продаж зайво­го устаткування, матеріалів і залишків готової продукції; реструктуризацію боргів: короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки; впровадження новітньої технології, механізації та автоматизації виробництва; мотивацію та удосконалення форм організації праці; здійснення модернізації основних виробничих фондів, заміни застарілого устаткування).

4. Ринок і конкуренція (характеристика галузі й перспективи її розвитку; сегменти ринку певного бізнесу, можливі покупці, перелік основних конку­рентів та їхні конкурентні переваги; стратегія виживання на ринку; тенденції до можливих змін на основних ринках).

5. Маркетингова діяльність підприємства (стратегія маркетингу і канали розподілу; стратегія здійснення продажу; характеристика та аналіз каналів збу­ту; життєвий цикл продукту, що виробляється; інші дослідження та розробки).

6. План виробництва та його ресурсне забезпечення (розрахункова вироб­нича програма підприємства; обсяг продажу продукції; потреба в основних виробничих фондах; розрахунок оборотних коштів; розрахунок чисельності персоналу; потреба і розрахунок інвестиційних ресурсів).

7. Фінансовий план (прогнозування фінансових результатів; розрахунок обсягів додаткових інвестицій; обґрунтування джерел фінансування; складан­ня прогнозного балансу; розрахунок фінансових коефіцієнтів).

На основі фінансового плану вибирається варіант фінансового оздоровлення підприємства. Можливі результати різних розроблених варіантів дають мож­ливість вибрати найбільш ефективний.

8. Обґрунтування подолання ймовірних ризиків у проведенні фінансового оздоровлення підприємства. Цьому розділу надається особливо важливе значення, оскільки в процесі реалізації ризикових проектів можуть виникнути непередбачувані ситуації, що мають негативний характер. Вони можуть бути пов'язані як з мікро-, так і макросередовищем. Для повної гарантії, особливо інвесторів проекту передбачається страхування вкладання коштів в той чи інший проект. Форму страхування вибирають залежно від обсягів капіталовкладень, їх можливої ефективності та термінів повернення.