
- •19.1. Структурна перебудова економіки і реструктуризація підприємств
- •19.1.1. Об'єктивна необхідність і стратегія структурної перебудови економіки та її базових галузей
- •19.1.2. Сутнісна характеристика реструктуризації підприємств (організацій) та її організаційні форми
- •19.1.3. Види реструктуризації та вплив форм власності на її здійснення
- •19.2. Практика здійснення та ефективність реструктуризації суб'єктів господарювання
- •19.2.1. Розробка і реалізація програми реструктуризації різних організаційних утворень
- •19.2.2. Конверсія, диверсифікація та розукрупнення виробництва як дієві форми реструктуризації суб'єктів господарювання
- •19.2.3. Холдингові компанії як нові організаційні утворення та економічне обґрунтування їх створення в окремих галузях
- •19.2.4. Методичні підходи до визначення ефективності реструктуризації різних суб'єктів господарювання
- •19.3. Санація (фінансове оздоровлення) господарюючих суб'єктів
- •19.3.1. Тлумачення механізму санації та цілей її проведення
- •19.3.2. Програма санаційних заходів фінансово-економічного характеру
- •10.3.3. Особливості державної підтримки проведення санації потенційно конкурентоспроможних підприємств
- •19.3.4. Практика, масштаби та ефективність санації суб'єктів господарювання в Україні
- •Запитання і завдання для самоконтролю
19.2.4. Методичні підходи до визначення ефективності реструктуризації різних суб'єктів господарювання
Форми і методи реструктуризації в різних галузях господарюючих суб'єктів значною мірою залежать від умов функціонування структурних підрозділів, що є у складі підприємства. Щоб знайти і визначити найбільш ефективний метод і форму реструктуризації, здійснюється відповідний аналіз діяльності структурних підрозділів суб'єктів господарювання. Реструктуризація підприємств забезпечується відповідними організаційно-економічними заходами, зокрема: заміною керівництва підприємства; частковою або повною приватизацією; частковим закриттям окремих підрозділів; проведенням процедури банкрутства; поділом великих підприємств на частини; відокремленням від підприємств непрофільних структурних підрозділів; виокремленням державних підприємств або спецвиробництв; звільненням підприємств від об'єктів соцкультпобуту; продажем (або орендою) частини основних фондів підприємства; конверсією та диверсифікацією; поліпшенням якості виробництва товарів (послуг); підвищенням ефективності маркетингу; запровадженням нових прогресивних форм і методів управління; скороченням чисельності зайнятих на підприємстві з забезпеченням соціальних пільг при звільненні; тимчасовим припиненням будівництва та продажем об'єктів незавершеного будівництва; розпродажем зайвого устаткування та наднормативних матеріалів; відстрочкою або списанням боргів; залученням кредитів для фінансової реструктуризації.
Вибір форм і методів виходу підприємства з кризи залежить від прогнозуючих результатів, строку їх досягнення, потрібних для цього коштів та можливостей їх одержати.
Із наведених вище заходів вибирають той, який найбільшою мірою може задовольнити фінансовий стан підприємства як на поточний період, так і перспективу.
Головною умовою для прийняття рішення є його техніко-економічне обґрунтування. З цією метою складається відповідний бізнес-план.
При виокремленні з великих підприємств певних структурних підрозділів складаються окремі баланси заново організованих підприємств (юридичних осіб), розробляються їхні статути. У зв'язку з цим обов'язково розглядаються такі питання: закриття окремих виробництв; консервації деяких потужностей (оборонних); забезпечення необхідного рівня мобілізаційної готовності; соціального захисту працівників підприємств та їхнього працевлаштування; передачі в комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури; реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.
При впровадженні комплексу заходів розраховується економічна ефективність прийнятих проектів реструктуризації підприємства. Вона оцінюється багатьма факторами: поліпшенням фінансово-економічного стану підприємства за рахунок збільшення виробництва; рівнем реалізації та конкурентоспроможності продукції; раціональним використанням ресурсного потенціалу; підвищенням продуктивності праці виробництва; прискоренням обігу капіталу тощо.
19.3. Санація (фінансове оздоровлення) господарюючих суб'єктів