19.2.2. Конверсія, диверсифікація та розукрупнення виробництва як дієві форми реструктуризації суб'єктів господарювання

Найбільш радикальним виходом з економічної кризи і припинення спаду виробництва та його стабілізації є реструктуризація підприємства, яка поля­гає у виборі саме того з її варіантів, який найбільш відповідатиме вимогам і пріоритетам розвитку підприємства, належній технологічності виробництва та конкурентоспроможності продукції.

Форми і методи реорганізації структурних підрозділів у складі підприєм­ства визначаються на підставі аналізу умов їхнього функціонування.

При виборі форм та методів реорганізації слід особливу увагу звертати на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найважливіших дер­жавних і суспільних потреб як в цілому у державі, так і регіоні.

Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі критерію оціню­вання реальних ринкових можливостей структурних підрозділів підприємства, зокрема:

1) конверсії — переведення підприємства на випуск продукції принципово нового змісту, виду і призначення. Для цього здійснюють пошуки шляхів осво­єння нової продукції, яка є ліквідною, користується попитом. При конверсії використовують якомога ефективніше: споруди, будівлі, виробничі площі, наявне обладнання й інші засоби, які сприяють швидкому переходу на більш економічно вигідний вид продукції, необхідної для споживача;

2. диверсифікації — це одночасний розвиток багатьох виробництв, непов’язаних один з одним за видами виробництва, асортиментом продукції, що випускається. Це явище має місце у великих капіталістичних країнах, коли в результаті внутрішньої нестійкості підприємства об'єднуються або входять до складу великого монополістичного об'єднання. Такі об'єднання перетворю­ються в складні комплекси, переважно непов'язані між собою технологічно;

3. розукрупнення підприємств — на базі великого підприємства створю­ються декілька самостійних невеликих, малих або середніх підприємств. До розукрупнення підприємств вдаються в основному в таких випадках.

1. Якщо поряд із прибутковими секторами діяльності є збиткові виробни­цтва. Мета розукрупнення — виокремити підрозділи, які є санаційно спро­можними, і їх подальше фінансове оздоровлення може вирішуватись за допо­могою приватизації. Інші структурні підрозділи, які не підлягають санації, залишаються в організаційній структурі підприємства, яке з часом оголошу­ється банкрутом.

2. У разі високого рівня диверсифікації сфер діяльності підприємств, які підлягають санації у результаті розукрупнення кожен інвестор може вкласти кошти в ту сферу, яка його найбільш приваблює.

3. Коли йдеться про перед приватизаційну підготовку державних підпри­ємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості.

4. За рішенням антимонопольних органів. Якщо підприємство — монополь­не утворення — зловживає монопольним становищем на ринку, може бути при­йняте рішення про примусовий його поділ. Примусовий поділ не застосовується в разі: неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць; наявності тісно­го технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структур­них одиниць.

Слід пам'ятати, що головною метою розукрупнення підприємств, які пере­бувають у стані фінансової кризи, є виокремлення санаційно спроможних ви­робничих підрозділів (виробництв) для проведення їх фінансового оздоровлен­ня й оформлення як самостійних юридичних осіб. Це дає змогу зосередитися на окремих стратегічних сферах діяльності підприємства, керуючись принци­пом економічно доцільнішого підтримання частини життєздатності боржни­ка, ніж втрати всього підприємства.