19.3.4. Практика, масштаби та ефективність санації суб'єктів господарювання в Україні

В останні роки в період кризи уряд України неодноразово виділяв кошти у вигляді санації для оздоровлення підприємств, щоб їх зберегти і забезпечити їхнє нормальне функціонування. В окремих випадках, як свідчить досвід, весь санаційний процес можна приховати від громадськості, а відповідно — зберег­ти довіру до підприємства. Такий спосіб виведення підприємства з кризової ситуації є найбільш прогресивним і систематично використовується перш за все в грошовій формі (одержання санації від держави через державний банк).

Проте, як показує практика, в більшості випадків необхідно проводити де­тальний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, який має охоплювати всі основні аспекти функціонування підприємства, зокрема:

• характеристику форми власності та розподілу статутного капіталу (орга­нізаційну структуру підприємства, статут, організаційно-правову форму, частку державної власності, частку іноземного капіталу);

• фінансовий стан підприємства (прибуток і структуру його розподілу, рен­табельність продукції, продаж капіталу і собівартість товарної продукції, де­біторську та кредиторську заборгованість, запаси товарно-матеріальних цінно­стей, обсяг оборотних коштів, кредити, субсидії, дотації тощо);

• оцінку виробничого потенціалу (основних фондів і рівня їхнього спрацю­вання, рівня використання виробничих потужностей, ресурсозабезпеченості, обсягів та номенклатури продукції);

• кооперовані зв'язки та збут продукції (її реалізацію, ціни, основних по­стачальників сировини, споживачів продукції, залишки готової продукції, ринки збуту);

• персонал, оплату праці;

• соціальну інфраструктуру підприємства;

• техніко-економічне обґрунтування санації підприємства.

Головним для надання державної підтримки санації підприємства має бути наявність техніко-економічного обґрунтування (ТЕО). Залежно від виду вироб­ництва, галузі, важливості її ТЕО може мати різноманітну характеристику, але, як правило, складається з таких розділів:

• загальні положення;

• характеристика підприємства;

• попит на продукцію та аналіз і оцінювання ринку;

• забезпеченість ресурсами і джерела їхнього поповнення;

• основні технічні рішення щодо перепрофілювання (реконструкція, тех­нічне переозброєння);

— собівартість продукції;

— оцінювання ефективності заходів для санації підприємства, що підлягає санації;

• фінансове й економічне оцінювання санації;

• висновки та рекомендації.

При проведенні експертизи поданих проектів дотримуються таких вимог: єдності системи оцінних показників ТЕО; єдності одиниць виміру цих показ­ників; єдності методичних підходів щодо формування цих показників.

Найбільшу увагу приділяють таким показникам, як рентабельність про­дукції і в цілому виробництва, термін окупності й погашення кредиту, рівень використання виробничих потужностей. Особлива увага приділяється показ­никам фінансової стійкості санаційного проекту, строкам використання і по­вернення інвестицій.

Величину потреби в санаційних коштах (І_с) для оздоровлення фінансового стану неплатоспроможного підприємства розраховують за формулою

Мобілізацію внутрішніх резервів можна здійснювати за рахунок багатьох факторів, зокрема: реалізації продукції за зниженими цінами; заходів зі ско­рочення дебіторської заборгованості; інвентаризації і продажу зайвого устат­кування та товарно-матеріальних цінностей; здачі в оренду окремих приміщень, устаткування; виходу зі складу акціонерних товариств тощо.

Фінансову допомогу можна отримати: за рахунок підприємств, що кооперу­ються з певним виробництвом і зацікавлені в кооперативних поставках; під­приємств (холдингів), які володіють контрольним пакетом акцій неплатоспро­можного підприємства; за рахунок кредиторів, які впевнені в позитивних на­слідках оздоровлення певного підприємства.

У цілому доцільність (ефективність) санаційних програм розвитку підприєм­ства визначають за групами економічних показників, які вже розглядалися вище: виробництво і прибуток; частка імпортозамінної продукції; конкурен­тоспроможність продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Україна зараз переживає такий період економічної кризи, коли значна ча­стина підприємств і окремі галузі потребують санації з боку держави з метою виживання і подальшого розвитку економіки в цілому.

Державна підтримка підприємств в цьому напрямку сприятиме виходу їх із кризи, розвитку виробництва та стабілізації їхньої діяльності, забезпечуючи потреби населення і суспільства в цілому необхідними товарами власного ви­робництва. Цьому мають сприяти нові закони і законодавчі акти, спрямовані на підвищення ефективності їхньої діяльності.