РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ Й САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

19.1. Структурна перебудова економіки і реструктуриза­ція підприємств

19.1.1. Об'єктивна необхідність і стратегія структурної перебудови економіки та її базових галузей

З розпадом Радянського Союзу розпалася відомча і територіальна структу­ра управління народним господарством України. Колишні промислові підприєм­ства союзного підпорядкування втратили своє керівництво. Разом з ним вони втратили і зв'язки з державами, що раніше були у складі Союзу. Нашвидкуруч сформовані міністерства з організації системи управління народним господар­ством і його економікою не дали бажаних результатів. Довготривала криза й інфляція ще більше ускладнили стан і призупинили зростання економіки України. Нині на Україну завозяться в великій кількості товари як промислово­го, так і харчового призначення, які раніше виробляли промислові підприєм­ства України. За ці товари держава розраховується валютою, яка могла б бути використана для придбання нової техніки і технологій з метою організації влас­ного виробництва на сучасному технічному рівні. У свою чергу це позитивно вплинуло б на збільшення зайнятості працездатного населення, зменшення без­робіття та зростання власного виробництва товарів і купівельної спроможності населення.

Таким чином існуюча нинішня організаційно-територіальна структура управ­ління народним господарством України не відповідає новим ринковим умовам господарювання. Сьогоднішня система управління практично всіма галузями народного господарства як промисловості, так і сільськогосподарського вироб­ництва, позбавлена ініціативи самостійно вирішувати свої проблеми розвитку і розширення взаємовигідних виробничих зв'язків як у середині держави, так і з іноземними партнерами. У зв'язку з ненаявністю необхідного пакета зако­нодавчих актів для нормального функціонування суб'єктів господарювання створена нині велика кількість малих підприємств, акціонерних товариств не діють (не відрегульована система їх діяльності, високий податковий тиск, не визначена повною мірою їх самостійність і відповідальність).

Існуючі сьогодні в Україні корпорації, концерни, асоціації та інші форму­вання в своїй діяльності мало відрізняються від колишніх міністерств і відомств, їх мета — зберегти самих себе (стару структуру), підпорядкувати і сконцентру­вати у себе наявний економічний потенціал, тобто певною мірою зберегти ко­мандно-адміністративну систему. У зв'язку з цим в Україні не відбулося відпо­відної децентралізації в організаційно-економічному і територіальному управ­лінні народним господарством.

Незважаючи на ряд прийнятих останнім часом вищими органами держав­ної влади й управління нормативних документів, розвиток малих підприємств в Україні здійснюється в несприятливому макро- та мікросередовищі. Як вже сказано, значна кількість новостворених малих підприємств не може розпочати свою роботу через відсутність достатнього статутного капіталу, сировини та матеріалів, власних площ і обладнання, практичних навичок та підприємли­вості працівників у здійсненні бізнесу. Вони мають проблеми виробничого ха­рактеру, труднощі в реалізації продукції, формуванні відповідної клієнтури. У зв'язку з невеликими обсягами господарської діяльності окремі малі підприєм­ства неспроможні залучити кваліфікованих фахівців, наймати здібних робітників і забезпечувати їм високу оплату праці.

На думку багатьох спеціалістів, основними напрямками перспективного розвитку економіки в Україні мають стати:

• створення належної законодавчої бази для розвитку економіки та вдос­коналення фінансово-кредитної підтримки;

• забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку ви­робництва, інформаційне та кадрове забезпечення діяльності, особливо малого бізнесу;

— стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничо­го потенціалу має стати структурна перебудова економіки та її базових галузей.

Структурну перебудову слід здійснювати, з одного боку, за допомогою про­ведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентноспроможних підприємств, а з іншого — шляхом ліквідації (корпоратизації чи конверсії) збиткових і збанкрутілих підприємств.