Контрольні питання

1. Сутність і значення підприємництва.

2. Принципи і функції підприємництва.

3. Вибір організаційно–правової форми підприємництва з урахуванням їх переваг та недоліків.

4. Типологія підприємницької діяльності.

5. Класифікація та сутнісно–змістова характеристика різних підприємницьких договорів.

6. Форми партнерських зв’язків за окремими напрямами підприємницької діяльності.

7. Форми зовнішньоекономічних угод.

8. Засоби регулювання зовнішньої торгівлі.

9. Національні і міжнародні рівні регулювання міжнародної підприємницької діяльності.

Література: [2,3,5,6,8, с. 37-57; 11, с. 22-38].

Тема 4 управління підприємством

Необхідність управління зв’язана з процесами розподілу праці на підприємстві. Управління підприємством або іншим первинним суб’єктом господарювання – це постійний і системний вплив на діяльність його структур для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату. Як особливий вид трудової діяльності, управління виконує ряд функцій:

а) планування діяльності трудових колективів – це процес визначення цілей діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання індивідуальних завдань працівників підприємства для досягнення загального позитивного результату у діяльності;

б) організація спільної праці всіх суб’єктів виробничого процесу – це процес формування структури виробничо–господарської системи, розподілу завдань, повноважень та відповідальності між працівниками суб’єкта господарювання для досягнення загальних цілей діяльності;

в) мотивація – процес, що спонукає працівників до спільних узгоджених дій, які забезпечують досягнення цілей діяльності;

г) контроль за результатами діяльності полягає у встановленні параметрів діяльності та їх порівнянні із запланованими.

Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління.

Методи управління – це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей організації. Сучасний апарат управління має в своєму арсеналі різноспрямовані методи управління: економічні, соціально–психологічні, організаційно–розпорядкові.

Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах. В їх основі лежить використання економічних законів, економічних інтересів. Вони включають: матеріальну відповідальність, ціноутворення, стимулювання, податки тощо.

Соціально–психологічні методи реалізують мотиви соціальної поведінки людини і передбачають вивчення соціальних запитів та інтересів членів колективу, вивчення середовища виробництва, громадської думки, розв’язання конфліктних ситуацій, гуманізація праці тощо.

Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру, передбачають адміністративний та юридичний (правовий) вплив на відносини людей у процесі виробництва.

Згідно з виробничою та загальною структурою підприємства формуються конкретні органи управління ним. Водночас поділ праці у сфері управління обумовлює групування однорідних за функціями робіт і зосередження таких робіт у підрозділах апарату управління: лінійних і функціональних.

Організаційна структура управління – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. У практиці господарювання можуть застосовуватися кілька типів організаційних структур.

Лінійна організаційна структура управління – це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії. За такою оргструктурою кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні і спеціальні функції у відповідному підрозділі.

Основою функціональної організаційної структури управління є поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління.

Лінійно–функціональна структура спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі.

Дивізіональна організаційна структура управління будується не за функціональними ознаками, а за принципами групування виробничих підрозділів: за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування. Розповсюдження цієї структури пов’язано з процесом диверсифікації виробництва і виникнення корпорацій і концернів, а також ТНК. Вищі ланки управління виконують централізовані стратегічні функції (фінансові, юридичні тощо), а решту своїх функцій делегують виробничим підрозділам (відділенням), які мають свою власну структуру управління.

Матрична організаційна структура передбачає створення поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління, тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створення нових видів продукції.

Підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати. Власник здійснює права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Рішення з соціально-економічних питань виробляються і приймаються органами управління підприємством з участю трудового колективу та уповноважених ним органів.

Виробничо-господарську та іншу діяльність окремих підприємств координують функціональні і галузеві міністерства, комітети та інші центральні органи виконавчої влади