Функції менеджменту планування як функція менеджменту

1. Суть та види планування.

2. Етапи стратегічного планування.

3. Тактичне планування.

1. Під плануванням розуміють вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації. З допомогою планування створюється орієнтир майбутньої діяльності організації.

Планування – не окрема одноразова дія, а безперервний процес, обумовлений двома причинами:

• по-перше, організації час від часу визначають нові або уточнюють старі цілі, і для їх досягнення потрібне планування;

• по-друге, до постійного планування або внесення коректив у плани спонукають зміни у навколишньому середовищі.

Розрізняють два види планування: стратегічне і тактичне (планування реалізації стратегії).

Стратегічне планування передбачає встановлення місії і цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив, вибір стратегії. Тактичне планування є логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії з метою забезпечення виконання місії організації.

2.Стратегічне планування полягає у розробці стратегії.

Стратегія – комплексний план призначений для забезпечення реалізації місії організації.

У процесі стратегічного планування беруть участь менеджери всіх рівнів управління, виконуючи конкретні завдання. Так, керівники вищої ланки безпосередньо розробляють стратегічний план, а керівники середньої і низової ланок подають відповідну інформацію і забезпечують зворотній зв’язок.

Фахівці виділяють складові процесу стратегічного планування.

Етап 1. Інформаційне забезпечення стратегічного планування полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо розроблення стратегії, яка надасть достатньо повну і об’єктивну характеристику факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, можливих стратегій, методичного забезпечення.

Етап 2. Установлення місії та цілей організації. Місія – чітко виражена причина існування організації (основний вид діяльності, яким буде займатися організація). Вона формулюється так, щоб нею можна було керуватися при прийнятті рішень.

Наприклад, місією автомобільної фірми може бути забезпечення людей дешевим транспортом, а навчального закладу – підготовка спеціалістів, щоб вони могли самостійно виконувати покладені на них обов’язки.

На основі попередньо встановленої або традиційної місії формуються загальні цілі діяльності організації. Ціль – це те, до чого організація прагне в процесі своєї діяльності, наприклад, збільшення обсягів виробітку продукції, збільшення прибутків чи частки на ринку. При формуванні системи цілей слід дотримуватися наступних вимог:

• цілі повинні бути конкретними і вимірюваними;

• цілі повинні бути різної тривалості: довгострокові – 5 років і більше; середньострокові –1-5 років; короткострокові – до 1 року;

• цілі повинні бути реальними;

• цілі повинні бути узгодженими, тобто взаємно підтримувати одна одну. Рішення, необхідні для досягнення однієї цілі, не повинні перешкоджати реалізації іншої.

Етап 3. Вибір методів аналізу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. На цьому етапі доцільно використовувати такі методи дослідження, як порівняння, експертних оцінок, системного аналізу, соціологічного дослідження, думки збутовиків чи постачальників тощо.

Етап 4. Оцінювання та аналіз факторів зовнішнього середовища. Важливо розробити таку методику, яка дозволить кількісно оцінити вплив кожного фактора. Наприклад, оцінка сили впливу факторів може проводитися за стобальною системою, з них: економічні – 20 балів, політичні – 10 балів, ринкові – 25 балів, соціальні бали і т.д. Окремо можна оцінювати їх позитивний або негативний вплив. На підстав отриманих даних можна вивести загальну інтегральну оцінку.

Етап 5. Оцінювання та аналіз факторів внутрішнього середовища проводиться в напрямку вивчення стану внутрішніх змін організації (цілі, структура, завдання, технологія, працівники, ресурси) – передбачає дослідження стану фінансів, обліку, нормування та оплати праці, культурного рівня організації, використання робочої сили тощо, а також можливостей організації на ринку(маркетингові дослідження) та ін. Це дає змогу виділити сильні та слабкі позиції підприємства.

Етап 6. Прогнозування умов функціонування та результатів виробничо-господарської діяльності підприємства полягає у передбаченні імовірних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах функціонування організації та їх можливого впливу на результати діяльності.

Етап 7. Формування варіантів стратегії ґрунтується на розробці можливих для організації варіантів стратегічних планів або деяких складових одного стратегічного плану.

Етап 8. Вибір оптимальної стратегії є найважливішим етапом стратегічного планування. Його доцільно здійснювати на основі оцінювання таких факторів: очікувана ефективність, рівень ризику, ринкова ситуація, вплив минулих стратегій, вплив власників, вплив внутрішнього і зовнішнього середовища тощо.

Етап 9. Оцінювання стратегії полягає у встановленні її відповідності місії та цілям організації, а також у правильності підбору методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, іншим обраним критеріям. Це забезпечить як очікувану цілеспрямованість стратегії, так і достовірність аналізу вихідної інформації.

Кінцевим результатом стратегічного планування будуть розроблені методи менеджменту і конкретні управлінські рішення, а також певні показники (прибуток, обсяг реалізації, витрати, рентабельність тощо).

3.Стратегічне планування покликане сформувати перспективний курс розвитку організації та визначити стратегічні показники, яких хоче досягнути організація.

Тактичне планування є логічним продовженням стратегічного планування і передбачає формування механізму реалізації обраної стратегії і розраховане на нетривалий період. Тактичне планування має два різновиди: поточне та оперативне.

Поточне планування – це різновид управлінської діяльності, який спрямований на розробку параметрів, заходів, бюджетів та адміністративних важелів з метою формування поточних планів щодо функціонування організації на річний період.

Оперативне планування – це різновид управлінської діяльності, яка спрямована на формування вузьких, деталізованих, короткотермінових планів, з конкретних питань діяльності.

Поточне планування реалізується через певні етапи.

Етап 1. Інформаційне забезпечення поточного планування. Основною інформацією тут є дані з розробленого стратегічного плану.

Етап 2. Оцінювання та аналіз сильних та слабких позицій організації – проводиться аналогічно як під час стратегічного планування.

Етап 3. Вибір та формування планових параметрів на засадах стратегії. Цей етап є одним із найважливіших, оскільки його основним завданням є розробка системи економічних, технологічних, соціальних показників, які сприяють реалізації обраної стратегії. Такими показниками можуть бути: прибуток, рентабельність, обсяг виробництва та реалізації, собівартість продукції, рівень заробітної плати, питома вага управлінців у загальній чисельності персоналу, витрати на покращення умов праці, оздоровчі заходи, харчування, витрати на оновлення технології тощо.

Етап 4. Підбір на альтернативних засадах заходів щодо досягнення планових параметрів. Після визначення основних показників, яких насамперед прагне досягнути організація в межах реалізації обраної стратегії, необхідно розробити заходи щодо досягнення заданих параметрів. Прикладами таких заходів можуть бути:

• освоєння виробництва нових видів продукції;

• впровадження нових технологій;

• впровадження передових методів роботи;

• розробка масштабної рекламної компанії.

Етап 5. Бюджетне планування – механізми реалізації сформованих на попередньому етапі заходів з мінімальними втратами та максимальними вигодами. Бюджетне планування – це процес формування бюджетів для конкретних об’єктів на рік з метою визначення на засадах багатоваріантного аналізу у натуральній чи грошовій формах витрат і доходів, видатків і надходжень.

Етап 6. Вибір адміністративних важелів досягнення планових параметрів. Адміністративними важелями є:

політика – це загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей;

процедури – це дії, які потрібно здійснювати в конкретній ситуації;

правила – вказують, що робити у специфічній одноразовій ситуації.

Етап 7. Формування поточного плану. Зведений поточний план формується на поточний календарний рік і містить такі розділи:

перелік планових показників, яких прагне досягнути організація в межах обраної стратегії;

перелік заходів, реалізація яких сприятиме досягненню визначених планових показників;

бюджети організації.

Етап 8. Деталізація поточного плану за центрами виконання (відповідальності). Полягає у формуванні поточних планів для центрів виконання (підрозділи, служби), які є відповідальними за виконання певних робіт, реалізацію заходів та досягнення певного результату.