Меліхова о. В. Адвокатура в Україні: Навч.-метод. Посіб. Для самост. Вивч. Дисципліни. — к.: кнеу, 2005.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Тема 1. Поняття та сутність адвокатури

Знайомство з навчальною дисципліною починається з вивчення основних питань організації правової допо-моги на нижчих стадіях розвитку людського суспіль¬ства, а також зародження та походження сучасної ад-вокатури.

У темі розглядаються такі питання:

І. Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав лю-дини

16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет України проголосила Україну незалежною державою. Конститу-ція України підтвердила це проголошення. З огляду на це побу-дова громадянського суспільства та правової держави стала в Україні першочерговим завданням.

Забезпечення здійснення та захисту прав громадян є одним з принципів правової держави. Для його реалізації необхідна сис-тема ефективних юридичних засобів. Адвокатура — найважли-віший з них.

Вивчаючи це питання, студенти повинні усвідомити роль ад-вокатури (серед інших інститутів) у юридичному механізмі захи-с¬ту прав людини. Проаналізувавши загалом Конституцію України, Закон України «Про адвокатуру», норми Цивільно-процесуаль¬ного та Кримінально-процесуального кодексів України, інші нор¬мативні акти, слід з’ясувати місце й роль адвокатури в нашій

державі.

Осмислення місця та значення адвокатури в юридичному ме-ханізмі захисту прав людини вимагає від студентів знання теорії держави та права, оскільки поняття юридичного механізму ґрун-тується на положеннях цієї дисципліни.

Юридичний механізм, яким забезпечуються права людини, складається із засобів реалізації, охорони й захисту прав людини. Студентам доцільно проаналізувати складові цього механізму: національне законодавство; юридичні процедури реалізації прав людини; юридичні засоби охорони прав людини та юридичні за-соби її захисту.

Про роль і значення адвокатури як професійного правозахис-ного інституту, які відводить їй міжнародна спільнота, студенти можуть також дізнатися з Основних положень про роль адвока-тів, прийнятих у серпні 1990 року VІІІ Конгресом ООН по запо-біганню злочинам.

ІІ. Організація правової допомоги на нижчих стадіях розвит¬ку людського суспільства. Походження сучасної адвокатури

Виходячи з того, що адвокатура — інститут суспільний, вона зародилася й розвивалася разом з розвитком людського суспіль-ства. Що ж стало передумовою виникнення адвокатури, звідки з’явився цей термін, хто мав право бути адвокатом? Важливою обставиною є те, що з самого початку одним з елементів форму-вання адвокатської професії стало ораторське мистецтво, а серед найвидатніших ораторів були Антифон, Лізій, Демосфен та інші визначні філософи. Особливу увагу слід звернути на розвиток форм адвокатської професії в таких країнах Середземномор’я, як Стародавні Греція та Рим, оскільки вважають, що з римської адвокатури почався розвиток світової адвокатури.

Студенти повинні знати походження понять «правозаступниц-тво» та «представництво», зрозуміти їх різницю та єдність у здійсненні адвокатських функцій.

Ще однією рисою формування адвокатської професії у старо-давні часи стало визначення поняття професійного злочину. Ве-лике значення мало також зародження гонорарної практики, встановлення присяги та заборона поєднання адвокатської діяль-ності з обійманням деяких посад (наприклад, посади судді або намісника провінції).

Слід звернути увагу на те, що не в усі часи й не в усіх країнах слово «адвокатура» мало те саме значення, що й сьогодні. Разом з тим варто проаналізувати, які елементи правової допомоги на нижчих стадіях розвитку людського суспільства поступово тран-сформувалися в цивілізованіші форми й знайшли своє сучасне відображення в чинному законодавстві України.

ІІІ. Адвокатура в період середньовіччя

Знайомлячись із цим питанням, студенти повинні спиратися на свої знання з історії середніх віків. Передусім зрозуміти, що розвиток адвокатури пов’язаний у цей час з тим, що публічний і загальний кримінальний процес став перетворюватися на таєм-ний та інквізиційний. У той час адвокатура ще не мала чіткої станової організації.

У процесі опрацювання рекомендованої літератури студенти повинні визначити ознаки, які мала адвокатська діяльність у се-редньовічній Франції, Німеччині, Англії, і вказати на відмітні ри-си адвокатури тих часів і розглянути гонорарну практику, форми здійснення адвокатської діяльності, допущення адвоката до учас-ті у процесі.

ІV. Форма сучасної адвокатури. Значення адвокатури

Вивчаючи це питання, студенту слід узагальнити весь попере-д¬ній матеріал. Зосередивши увагу на походженні та розвитку елементів адвокатської професії, вони повинні дійти висновку, що форми сучасної адвокатури мають історичні витоки. Основних же рис, які існують зараз, вона почала набувати з ХVІ ст. У цей час продовжувала формуватися станова організація адвокатури, органи її самоврядування, з’явилися передумови для адвокатської діяльності (наприклад, наявність стажу практичної роботи), гонорарна практика. Головним досягненням розвитку адвокатури ХХ ст. є її незалежність.

Тести для перевірки знань

1. На нижчих стадіях розвитку людського суспільства:

А) правозаступництво було невіддільне від судового представництва;

Б) поняття представництва не існувало;

В) правозаступництво було відокремлене від представництва.

2. У стародавні часи більшість адвокатів була:

А) ораторами;

Б) правозаступниками;

В) священнослужителями.

3. У добу середньовіччя найдовший термін підготовки до ад-вокатської діяльності передбачався:

А) в Німеччині;

Б) у Франції;

В) в Англії.

4. Основних рис адвокатура почала набувати:

А) з ХІІ ст.;

Б) з ХІХ ст.;

В) з ХVІ ст.

5. Розвиток світової адвокатури почався:

А) з грецької адвокатури;

Б) з китайської адвокатури;

В) з римської адвокатури.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ