Стилі керівництва

Важливим у менеджменті є питання про те, як повинен поводитися керівник, які засоби впливу та стилі поведінки є найбільш ефективними. Для того, щоб відповісти на ці запитання потрібно розглянути три підходи до керівництва:

• підхід з позицій особистих якостей;

• підхід з позицій поведінки;

• ситуаційний підхід.

Підхід до керівництва з позицій особистих якостей базується на використанні властивостей та особистісних характеристик ефективних керівників. Згідно з так званою «теорією великих людей» найкращі керівники володіють певними особистими якостями, які є загальними для всіх – чесність, рівень інтелекту, знання, імпозантна зовнішність, ініціативність, дисциплінованість, освіта, мудрість. Але встановити перелік якостей, характерних для кращих керівників, не вдалося. В різних ситуаціях вимагаються різні здібності та якості. Тому такий підхід на практиці поширення не набув.

Підхід до керівництва з позицій поведінки визначає те, що ефективність керівництва залежить не від особистих якостей, а від манери поведінки керівника з підлеглими. В основі підходу лежить класифікація стилів керівництва на автократичний, демократичний, орієнтований на роботу, орієнтований на людину (працівника). Проте, з часом з’ясувалося, що оптимального стилю керівництва не існує – стиль керівництва змінюється залежно від ситуації.

Детально розглянувши попередні підходи, можна зрозуміти, що основою ситуаційного підходу до керівництва є встановлення того, які стилі поведінки і особисті якості найбільш відповідають конкретним ситуаціям. Слід вибирати різні стилі керівництва відповідно до характеру певної ситуації. Розроблено декілька ситуаційних моделей, які отримали широке прикладне застосування.

Як відомо, стиль керівництва залежить від обсягу делегованих повноважень, форм влади, турботи про людські стосунки. Тому у цьому питанні слід детально ознайомитися із характеристикою стилів керівництва – авторитарним і демократичним, а також варто звернути увагу на комбіновані стилі керівництва, що базуються на поєднанні авторитарного та демократичного, тобто керівник у певних умовах проявляє себе більше автократом, а у інших – більше демократом.

СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА

Стиль керівництва характеризує відносини між керівником та підлеглими

Автократичний	Демократичний	Ліберальний
Схильний до єдиноначальності, до централізованої влади; Не любить заперечень; Не прислухається до думки інших; Втручається в роботу підлеглих; Систематично контролює роботу; Вказівки дає у наказовій формі; Вимагає виконання всіх вказівок; Критики знизу не визнає; Підлеглих критикує; Багато працює і примушує працювати всіх; Може йти на ризик; Не дозволяє «сісти на шию»; Виходить за межі повноважень; У спілкуванні нестриманий, грубий; Мало поваги до підлеглих; Оперативно вирішує завдання; Використовує адміністративні методи управління;	Підлеглим надає самостійність; Делегує свої повноваження; Виконує найбільш складні і важливі питання; Радиться, прислухається до думки інших; Не підкреслює свої переваги; Розумно реагує на критику; Не уникає відповідальності; Стимулює ініціативу знизу; Поважає підлеглих; Вказівки дає у формі пропозицій, порад і прохань; Контролює, але не втручається в роботу; Не завжди наполягає на власному рішенні; Не вважає ганебним поступитися; У спілкуванні тактовний; Використовує психологічні та адміністративні методи управління;	Безініціативний; Чекає вказівок зверху; Не бере на себе відповідальності; Не втручається у справи підлеглих; Несподіваний у своїх діях; Зазнає впливу оточуючих; Недостатньо вимогливий; Уникає рішучих заходів; Не принциповий; У спілкуванні ввічливий, тактовний; Керівникам вищого рівня не відмовляє; Не наполягає на своєму рішенні;