Керівництво та лідерство

1. Сутність та основні засади керівництва.

2. Форми влади, їх характеристика.

1. Керівництво – це вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення через використання комунікацій.

Керівництво є об’єднувальною функцією менеджменту, оскільки вона пронизує усі управлінські процеси в організації.

Центральною фігурою в системі менеджменту будь-якої організації є менеджер-керівник, який керує організацією (підприємством), конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Американські дослідники Роберт Блейк та Джейн Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул для усунення перепон і досягнення максимальних результатів. Отже, основою ефективного керівництва є вміло побудовані взаємовідносини з підлеглими.

Керівник в організації – це людина, яка управляє своїми підлеглими. Його ціль – впливати на інших людей так, щоб останні виконували роботу, доручену організацією відповідно до її місії та цілей. В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, влада і вплив.

Лідерство – це здатність завдяки особистим якостям здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації. Фактично лідерство надає працівникові неформальні повноваження.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей. Таку можливість створюють, передусім, формальні повноваження, які надає посада.

Вплив – це будь-яка поведінка одного працівника (наприклад, керівника), яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття іншого працівника.

Отримуючи формальні повноваження, керівник набуває необхідної влади. Керівник має владу над підлеглими тому, що вони залежать від питаннях заробітної плати. видачі завдань, просування по службі, задоволення соціальних потреб, надання матеріальної допомоги тощо. Інколи підлеглі отримують владу над керівником, оскільки він залежний в питаннях інформації, неформальних контактів з людьми, конкретних знань, професійних можливостей тощо.

Найкращий для організації варіант, при якому керівник одночасно є лідером. Однак на практиці можуть бути різні випадки. Можна бути лідером колективу (володіти здатністю впливати) і не бути керівником. Можна мати формальні повноваження (владу), але бути нездатним впливати через свої невисокі особисті якості (відсутність лідерських рис). За таких обставин можуть виникати конфлікти у колективі, стреси. Прояви боротьби за владу, що негативно відобразиться на діяльності організації. В таких умовах потрібна мудрість керівника, його врівноважена поведінка, вміння керувати.

2.Американський менеджмент виділяє такі форми влади, які може застосовувати будь-який менеджер:

• влада примусу – виконавець вірить в те, що влада може заважати задоволенню певної потреби або спричинити інші неприємності. Влада примусу – це вплив через страх. Наприклад, страх втратити роботу, любов, повагу, захищеність.

• влада винагороди – виконавець вірить в те, що влада може надати йому можливість на певних умовах отримати цінну винагороду. Влада винагороди використовує бажання підлеглих отримати певну винагороду в обмін на виконану дію (роботу), певну поведінку тощо. Винагорода повинна бути досить цінною. Менеджер повинен розуміти, що у кожної людини своє сприйняття і розуміння цінностей (згідно з теорією очікувань).

• дисциплінарна влада – виконавець перебуває під впливом установленого розпорядку дня, графіка виконання робіт, положень та інструкцій щодо виконання своїх обов’язків, використання техніки, оснащення, меблів, а також зауважень, розпоряджень та наказів керівника. Дисциплінарна влада базується на поведінці підлеглих, яка відображає дотримання установлених стандартів, критеріїв, інструкцій, методик, наказів, розпоряджень тощо.

• законна (традиційна) влада – виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок – виконувати їх. Функціонування організації повністю залежить від здатності підлеглих за традицією визнавати авторитет законної влади. Традиції, на відміну від страху, спрямовані на задоволення потреб (а це вже винагорода). Виконавець при цьому реагує не на людину (керівника), а на відповідну посаду. Це забезпечує стабільність організації, оскільки вона не залежить від якоїсь однієї особи.

• еталонна влада – влада власного прикладу того керівника, що впливає. Влада прикладу (еталонна) формується на засадах харизми, тобто на силі особистих якостей або здібностей лідерів. При цьому велике значення мають характеристики харизматичних особистостей (лідерів): енергійність, впливова зовнішність, незалежність характеру, добрі ораторські здібності, освіченість, інтелігентність, достойні манери поведінки, впевненість та інші.

• інформаційна влада – виконавець перебуває під впливом інформації, якою володіє керівник і впевнений, що вона забезпечує прийняття необхідних управлінських рішень. Інформаційна влада базується на використанні широкого спектру інформації, якою володіє тільки менеджер. Ефективність використання цієї влади залежить від якості, достовірності та повноти інформації.

• експертна влада – виконавець вірить, що влада має спеціальні знання, які зможуть задовольнити певні потреби. Виконавець свідомо і логічно приймає на віру цінність знань експерта (керівника). Чим більші досягнення в експерта (керівника), тим більше у нього влади. Менеджер повинен пам’ятати: якщо в групі з’являється експерт, то група насамперед буде сприймати рекомендації цієї людини, тобто підлеглий-експерт перетворюється у неформального керівника. В організації підлеглі можуть мати глибші знання з певної проблеми, що може зробити їх «експертами» і посилити вплив на управлінські рішення. Але з цього менеджеру не слід робити трагедію. Адже керівник вивільняє свій час на розв’язання інших проблем. Відмова керівника від порад експерта-підлеглого говорить про те, що він більше турбується про власну захищеність, ніж про інтереси організації.