Контролювання як функція менеджменту

1. Сутність контролювання як функції менеджменту.

2. Види контролю.

3. Етапи процесу контролю.

1. Контролювання — це вид управлінської діяльності, з допомогою якого керівництво організації визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також напрями здійснення необхідних коректив. Контроль здійснюється з моменту створення організації, формування її місії та цілей. Без контролю виникає хаос і об’єднати діяльність будь-яких груп неможливо.

Основними завданнями контролю є:

• забезпечення досягнення цілей і місії організації,

• виявлення відхилень та недоліків,

• уникнення нагромадження та повторення помилок,

• мінімізація втрат,

• подолання складних організаційних проблем тощо.

Тому контроль як один із елементів процесу управління не можна розглядати відірвано від планування, формування організаційних структур, мотивації. Фактично всі вони є невід’ємною частиною системи контролю в будь-якій організації.

Ціль контролю – сприяння тому, щоб фактичні результати найбільше відповідали очікуваним.

2.Вивчення та узагальнення літературних джерел дозволяє класифікувати контроль за різними ознаками.

Класифікація видів контролю

За змістом:	фінансовий; виробничий; маркетинговий; логістичний; інвестиційний та інші види контролю.
За етапами здійснення виробничо-господарської діяльності:	попередній; поточний; завершальний.
За рівнем централізації управління:	централізований; децентралізований.
За рівнем охоплення об’єктів контролем	суцільний; вибірковий; разовий.

За етапами здійснення виробничо-господарської діяльності:

• попередній – здійснюється на вході в систему організації і використовується щодо трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів.

• поточний – здійснюється в процесі виробничо-господарської діяльності.

• завершальний – здійснюється на виході із системи організації, тобто після виконання роботи.

За рівнем централізації управління виділяють:

• централізований контроль – має такі характеристики:

• наявність спеціалізованих контрольних служб;

• використання суворих правил, інструкцій, жорстких нормативів;

• вплив «зверху донизу»;

• закритість інформації про контроль тощо.

• децентралізований контроль характеризується таким:

• базування на соціальних нормах, цінностях, традиціях та корпоративній культурі;

• акцентування уваги на самоконтролі та внутрішньо груповому контролі, що здійснюється на засадах соціальної взаємодії;

• прозорість інформації про цілі, засоби, терміни проведення контролю;

• забезпечення двостороннього впливу тощо.

За рівнем охоплення об’єктів контролем виділяють:

• суцільний – передбачає послідовну перевірку усіх підконтрольних об’єктів (ресурси, продукція, операції, роботи тощо);

• вибірковий – здійснюється лише відносно окремих об’єктів (наприклад, перевірка роботи одного цеху);

• разовий контроль – проводиться під впливом чинників, що випадково або несподівано виникають у процесі виробничо-господарської діяльності (наприклад, проведення перевірки на складі готової продукції після виявлення крадіжок).

3.Спеціалісти дійшли висновку, що процес контролю повинен здійснюватись у певній послідовності через такі етапи:

1. Визначення завдань контролю. Найпоширенішими завданнями контролю є:

• виявлення дотримання трудової дисципліни на робочих місцях;

• виявлення можливих зловживань та крадіжок в організації;

• визначення відповідності оформлення документації вимогам нормативно-правових актів;

• перевірка якості та кількості виготовленої продукції чи наданих послуг тощо.