3.Під організаційною структурою управління розуміють впорядковану сукупність підрозділів, які формують рівні управління та їх взаємозв’язки, що дає змогу управляти організацією та взаємовідносинами.

Існують дві основні структури управління – лінійна та функціональна, а всі інші структури є результатом комбінації цих двох основних типів.

Лінійна організаційна структура управління полягає у тому, що кожен підрозділ очолює керівник, який виконує всі управлінські функції. Всі виконавці підпорядковані тільки одному менеджеру. Ця структура характеризується простотою та чіткістю взаємовідносин всіх працівників. У зв’язку з тим, що лінійна структура вимагає високої компетентності працівників з усіх питань, то вона може використовуватись при простій організації з постійним завданнями і функціями менеджменту.

Перевагами лінійної структури є те, що виконавці отримують несуперечливі завдання і є повна відповідальність керівників за результати роботи. До недоліків лінійної структури відносять те, що керівник повинен мати різнобічні знання, немає фахівців з окремих функцій управління, така структура може використовуватись при простій організації з постійними завданнями.

Функціональна організаційна структура управління полягає у тому, що керівники спеціалізуються на окремих управлінських функціях, які виконують відповідні спеціалісти.

До переваг функціональної структури відносять наявність фахівців з окремих функцій управління. Недоліками функціональної структури є те, що весь управлінський процес розривається на окремі ланки, які погано пов’язані між собою і немає повної відповідальності за кінцевий результат роботи.

Спроба подолати недоліки лінійної і функціональної структур призвела до виникнення комбінованих структур управління. До них належать такі організаційні структури управління:

• лінійно-штабна,

• лінійно функціональна,

• дивізійні,

• адаптивні,

• конгломератні.

У лінійно-штабній організаційній структурі управління при лінійних керівниках створюються штаби (служби), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій. Вони не мають права приймати управлінські рішення, а сприяють розробці необхідних положень в межах конкретної функції. Остаточні рішення приймає лінійний менеджер і передає їх для виконання. Лінійно-штабна організаційна структура управління має тенденцію до збільшення штатів штабних служб.

Лінійно-функціональна організаційна структура управління передбачає, що функціональні служби отримують повноваження управляти службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні функції. Однак делегуються не лінійні, а функціональні повноваження. Так, відділ праці та заробітної плати підприємства розпоряджається відповідними видами діяльності цехового бюро праці та заробітної плати, хоча воно є у лінійному підпорядкуванні начальника цеху.

Серед комбінованих виділяють бюрократичні організаційні структури управління. На початку ХХ століття німецький соціолог Макс Вебер запропонував концепцію бюрократії як своєрідну нормативну модель, ідеал. Ця модель отримала назву раціональної бюрократії. Вона характеризується таким:

• чіткий поділ праці і, як результат, наявність висококваліфікованих спеціалістів;

• ієрархічність рівнів управління, при якій нижчий рівень контролюється вищим;

• наявність взаємопов’язаної системи формальних правил і стандартів;

• формальне знеособлення, з яким офіційні особи виконують свої обов’язки;

• наймання на роботу з врахуванням кваліфікаційних вимог.

Недоліками раціональної (традиційної) бюрократії є відсутність гнучкості, реагування на зміни, впровадження нових рішень, нових ідей.

Дивізійні організаційні структури управління використовують для організацій із широкою номенклатурою продукції (послуг), в яких швидко змінюється контингент споживачів, а також для міжнародних організацій. Серед них виділяють продуктові, споживчі і територіальні структури управління.

Продуктова організаційна структура управління характеризується тим, що керівнику делегують повноваження з управління певним типом продукції. Недоліком цієї структури є збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції.

Споживча організаційна структура управління (орієнтована на споживача) має підрозділи, виробничо-господарська діяльність яких спрямована на забезпечення потреб певних груп споживачів (покупців). Наприклад, служба ремонту та технічного обслуговування, відділ маркетингу, рекламний відділ.

Територіальна організаційна структура управління формується за географічним розташуванням підрозділів підприємства. Наприклад, підрозділи збуту можуть бути розташовані в різних регіонах України і навіть світу.

Адаптивні організаційні структури управління на відміну від бюрократичних здатні швидко пристосовуватися до змін у навколишньому середовищі. Виділяють чотири основні типи адаптивних організаційних структур управління: проектні, матричні, програмно-цільові, координаційні.

Проектні організаційні структури управління – це тимчасові структури, які створюються для розв’язання конкретного завдання. Найчастіше вони концентрують зусилля на одному завданні.

У матричній організаційній структурі управління члени проектної групи підпорядковані і керівнику проекту, і керівникам тих функціональних відділів, де вони працюють постійно. Вона дає можливість зменшити витрати на проектні роботи, оскільки використовується чинна робоча сила, наявна техніка, приміщення, транспортні засоби тощо.

У програмно-цільових організаційних структурах управління постійно змінюються роль і місце керівника програми у зв’язку з необхідністю виконання певних завершених оригінальних етапів програми. Кожен етап вимагає професійного і кваліфікованого керівництва. При цьому кожний керівник змушений пристосовуватись до нових умов, цілей, завдань.

Координаційна організаційна структура управління використовується тоді, коли одночасно виконується велика кількість програм. Функції керівника кожної програми делегують менеджерам-кураторам служб або функціональним блокам, які складаються з кількох служб.

Конгломератна організаційна структура управління – це суміш різноманітних видів організаційних структур управління. В організації у різних структурних підрозділах є різні організаційні структури управління.