
- •Навчальне видання
- •Друкується за рішенням циклової комісії економічних дисциплін Протокол № 1 від 7 вересня 2012 р.
- •Сутність і значення менеджменту
- •Сутність поняття «управління» та «менеджмент».
- •Значення та завдання менеджменту.
- •Закони і принципи менеджменту
- •Закони менеджменту.
- •Суть та характеристика загальних принципів менеджменту.
- •Часткові принципи менеджменту.
- •Поділ управлінської праці
- •Поділ управлінської праці.
- •Рівні менеджменту, їх характеристика.
- •Організації як обєкти управління
- •Характеристика факторів внутрішнього середовища
- •Характеристика факторів зовнішнього середовища непрямої дії
- •Трудовий колектив
- •Характерні особливості формальних та неформальних колективів
- •Методи менеджменту
- •Поняття про методи менеджменту.
- •Класифікація методів менеджменту за різними ознаками.
- •Психологічні якості працівника
- •Поняття про психологію управління.
- •Психологічні якості працівника.
- •Функції менеджменту планування як функція менеджменту
- •Суть та види планування.
- •Етапи стратегічного планування.
- •Тактичне планування.
- •Організування як функція менеджменту
- •Сутність і характеристика функції організування.
- •Повноваження, відповідальність, делегування.
- •Організаційні структури управління
- •3.Під організаційною структурою управління розуміють впорядковану сукупність підрозділів, які формують рівні управління та їх взаємозв’язки, що дає змогу управляти організацією та взаємовідносинами.
- •Мотивування як функція менеджменту
- •Сутність мотивування як функції менеджменту.
- •Мотиваційне середовище.
- •Матеріальне стимулювання праці.
- •Контролювання як функція менеджменту
- •Сутність контролювання як функції менеджменту.
- •Види контролю.
- •Етапи процесу контролю.
- •Підбір критеріїв та стандартів.
- •Регулювання як функція менеджменту
- •Управлінські рішення
- •Сутність та класифікація управлінських рішень.
- •Умови прийняття управлінських рішень.
- •Вимоги до управлінських рішень.
- •Комунікації у менеджменті
- •Сутність та класифікація комунікації.
- •Інформація та її види.
- •Документи та діловодство.
- •Керівництво та лідерство
- •Сутність та основні засади керівництва.
- •Форми влади, їх характеристика.
- •Стилі керівництва
- •Конфлікти як обєкт керівництва
- •Сутність та класифікація конфліктів.
- •Етапи та форми перебігу конфлікту.
- •Стилі поведінки у конфліктній ситуації.
- •Стреси та організаційні зміни
- •Сутність стресу; фактори, які зумовлюють стрес.
- •Види стресів; управління стресами.
- •Організаційні зміни; опір змінам.
- •Рекомендована література
Організування як функція менеджменту
Сутність і характеристика функції організування.
Повноваження, відповідальність, делегування.
Організаційні структури управління
1. Ефективність діяльності будь-якої організації залежить від того, який організаційний вплив здійснюється на неї, тобто на скільки фахово використовується функція менеджменту – організування.
Організування як функція менеджменту – це вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління організацією, встановлення зв’язків та відносин, що дає змогу досягати встановлених цілей.
Цей процес має два аспекти:
поділ організації на підрозділи, формування структури управління відповідно до цілей і стратегій;
встановлення повноважень, відносин, які пов’язують вищі рівні з нижчими і забезпечують можливість розподілу завдань.
2.Організування базується на трьох категоріях:
повноваження;
відповідальність;
делегування.
Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси організації (матеріальні, фінансові, трудові та інші) і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання поставлених завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі. При зміні посади у працівника змінюються і повноваження. В організації межі повноважень визначають за допомогою правил і посадових інструкцій. Чим вища посада, тим більше повноважень має особа, що її посідає. На практиці трапляються випадки, коли людина переходить межі своїх повноважень. Це може мати як позитивний, так і негативний характер.
Відповідальність – це покладений на посадову особу обов’язок працівника виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне виконання. Відповідальність має подвійну властивість. З одного боку, посадова особа, що приймає повноваження, одночасно отримує у повному обсязі і відповідальність. З іншого боку, за керівником, який делегує повноваження, повністю зберігається відповідальність. Такий подвійний характер відповідальності забезпечує якісне виконання повноважень. Насамперед відповідає менеджер, який делегує повноваження. Великий обсяг відповідальності є умовою високих окладів.
Делегування – передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Делегування повноважень є основним принципом, з допомогою якого керівництво встановлює формальні взаємовідносини працівників в організації.
Делегування повноважень керівником необхідне для зменшення його навантаження та передання виконання менш важливих завдань, для розвитку та самовдосконалення підлеглих, раціонального розподілу праці. Керівники зазвичай делегують завдання, що потребують вузької спеціалізації, збір інформації та підготовку певних документів, організаційні заходи тощо. В жодному випадку не делегують визначення стратегій розвитку, довгострокове планування, оцінювання ефективності, рішення про стимулювання та покарання, особливо термінові та конфіденційні питання.
Делегування завдань або діяльності може:
здійснюватися на тривалий термін (керівник доручає працівнику самостійне виконання завдань);
обмежуватися разовим дорученням (завдання залишається функцією начальника).
Делегування повноважень має такі переваги:
допомагає керівникові економити час для вирішення важливих справ;
сприяє використанню професійних знань і досвіду відповідних працівників;
стимулює розкриття здібностей, ініціативи, самостійності і компетенції підлеглих;
позитивно впливає на мотивацію праці підлеглих, на задоволення роботою.
Для успішної діяльності підлеглі повинні чітко розуміти, чого хоче від них керівник, який у свою чергу мусить вміло делегувати ті чи інші завдання та повноваження. Ефективність цього заходу залежить:
від бажання керівника делегувати;
від здатності керівника делегувати.
На практиці багато керівників не мають бажання делегувати повноваження через такі причини:
перебільшення власної гідності, тобто дотримання принципу «я це зроблю краще»;
невпевненість щодо своєї здатності керувати;
відсутність довіри до підлеглих;
страх до ризикованих рішень.
Підлеглі у свою чергу також не мають бажання брати на себе відповідальність через:
відсутність ініціативи, боязнь самостійно розв’язувати проблему;
невпевненість у собі;
боязнь критики;
відсутність необхідної інформації;
перевантаженість роботою;
відсутність додаткових стимулів.