До лекції №1

Вступ до офтальмології. Анатомія органа зору.

Вивчення офтальмології є важливим для медичних сестер під час допомоги лікареві в разі діагностики та лікування очних і соматичних хвороб особливо тепер, коли медсестринство розглядається як наукова дисципліна, а медична сестра – як професіонал, що володіє науковими знаннями та практичними навичками.

План заняття

І. Введення в предмет:

1. Зміст та задачі офтальмології, значення органа зору для людини.

2. Роль середнього медичного працівника у боротьбі за охорону зору населення.

3. Основні етапи розвитку офтальмології.

4. Організація офтальмологічної допомоги в Україні.

ІІ. Анатомія органа зору:

1. Поняття про зоровий аналізатор. Зв'язок органа зору з центральною нервовою системою та організмом в цілому.

2. Будова органа зору:

а) очне яблуко;

б) захисний апарат ока;

в) додатковий апарат ока.

(дивись: «Очні хвороби» І.Я. Новицький, стор. 3 - 17)

Офтальмологія – наука про око, що вивчає будову та внутрішньоутробний розвиток органа зору, етіологію, клініку, лікування та профілактику очних захворювань, розробляє нові методи лікування хвороб ока та дослідження зорового аналізатора.

Головна задача офтальмології – попередження сліпоти та слабкозорості, що включає:

1. Охорону зору дітей.

2. Раннє виявлення та активне спостереження за хворими на глаукому.

3. Попередження очного травматизму, своєчасне і правильне надання першої допомоги при травмах органа зору.

4. Профілактика та своєчасне лікування вірусних, бактеріальних, грибкових хвороб ока та ускладнень з боку ока у разі загальних хвороб організму.

Завданнями медсестринства є:

- визначення проблем і потреб пацієнтів та розробка адекватних медико – соціальних заходів для їх вирішення;

- забезпечення всьому населенню оптимального рівня кваліфікованої, загальнодоступної медсестринської допомоги у здійсненні профілактичних, лікувальних та реабілітаційних заходів;

- розкриття впливу умов і чинників, які призводять до негативних відхилень у стані індивідуального та громадського здоров’я;

- санітарна освіта громадян України як складова комплексного підходу до попереджувально – профілактичних, медичних і екологічних заходів, орієнтованих на збереження та зміцнення здоров’я сучасних та майбутніх поколінь;

- наближення національного медсестринства до міжнародних стандартів, поєднання вітчизняних традицій у медсестринстві до міжнародних стандартів.

Необхідною умовою розуміння клініки очних хвороб є чітке уявлення про будову і фізіологію зорового аналізатора. Зоровий аналізатор є складовою частиною людського організму і від його функціонування залежить нормальна діяльність усіх систем організму.

Зоровий аналізатор складається з трьох частин: периферичної (світлосприймаючої) частини, провідних шляхів і центральної частини (кори потиличної долі головного мозку).

Схема зорового аналізатора

І – периферичний відділ зорового аналізатора (сітківка - 1).

ІІ – провідні шляхи (зорові нерви – 2 та 3, зоровий перехрест – 8, зоровий тракт – 4, підкоркові

зорові вузли – 5, променистість Граціоле.

ІІІ - центральний відділ зорового аналізатора (кора потиличної долі головного мозку – 7).

ОЧНЕ ЯБЛУКО .

1 - рогівка, 2 - передня камера очного яблука, 3 - кришталик,

4 - задня камера ока, 5 - райдужка, 6 - війчасте тіло, 7 - війчастий пасок, 8 - війчастий м`яз, 8 - склоподібне тіло, 12 - зоровий нерв, 13 - сліпа пляма, 14 - диск зорового нерва, 15 - центральні артерії і вени сітківки, 10 - жовта пляма з центральною ямкою, 14 - зорова частина сітківки, 15 - склера, 16 - судинна оболонка, 17 - медіальний прямий м`яз ока, 18 - латеральний прямий м`яз ока, 19 - кон`юнктива .

Б УДОВА ОРГАНА ЗОРУ

Очне яблуко Додатковий апарат ока б удова очного яблука

Оболонки очного яблука

Прозорий вміст

очного яблука

Поверхнева

(волокниста)

Рогівка

До лекції №2

ФУНКЦІЇ ОРГАНА ЗОРУ

План заняття

1. Зоровий акт, роль кори головного мозку в його здійсненні.

2. Функції органа зору, визначення, значення для людини :

а) центральний зір, поняття про гостроту зору, її визначення, форми запису;

б) кольоровідчуття, поняття про трихромазію, порушення

кольоровідчуття, методи його визначення ;

в) периферичний зір, значення периметрії, для діагностики

захворювань мозку, сітківки, зорового нерва;

г) світловідчуття, поняття про темнову та світлову адаптацію;

д) бінокулярний зір, його порушення, методи дослідження.

3. Методи обстеження очного хворого (скарги, анамнез, визначення гостроти зору

та інших функцій органа зору, зовнішній огляд при денному освітлення та

методом фокального обстеження, дослідження у прохідному світлі,

офтальмоскопія, біомікроскопія, УЗД, рентгенографія, ангіографія, КТ,

кератоскопія, електрофізіологічні обстеження сітківки та інші методи, загальний

та біохімічний аналіз крові, сечі, бактеріологічні та серологічні методи

обстеження, консультації інших спеціалістів).

(дивись: «Очні хвороби» І.Я. Новицький, стор. 18 – 28, 46 - 54)

Всю роботу зорового аналізатора умовно ділять на п’ять функцій:

- центральний зір,

- кольоровідчуття,

- периферичний зір,

- світловідчуття,

- бінокулярний зір.

Центральний зір – здатність центральної ділянки сітківки (жовтої плями) чітко бачити предмети, на яких ми фіксуємо погляд та розпізнавати деталі цих предметів.

Цю функцію виконують колбочки.

Стан центрального зору характеризується гостротою зору: в нормі гострота зору умовно дорівнює 1,0 (100% зір) – здатність ока окремо бачити дві точки, промені від яких сходяться до сітківки під кутом кут 1 хвилину.

Для визначення гостроти зору користуються таблицями Сівцева, Головіна, Волкової …, які розміщені в апараті Ротта. Перевіряють гостроту зору монокулярно з відстані 5 м. Якщо людина не бачить літери першого рядка, то перевірку продовжують за допомогою оптотипів. За умови, коли оптотипи дорівнюють за розмірами літерам першого рядка таблиці (~ розмір пальців дорослої людини) для визначення гостроти зору кількість метрів, з якої людина розрізняє оптотипи, множимо на 0,02. Під час перевірки не допускати симуляції, дисимуляції та агравації або помилок у досліджені.

Форма запису гостроти зору:

Vis OD = 1.0 або Vis OD = 0.02 не кор..

Vis OS = 0.4 сс – 1,5 Д = 1,0 Vis OS = рах. пальців у обличчя

Vis OD = рух руки у обличчя або Vis OD = 1 /  pr. incerta

Vis OS = 1 /  pr. certa Vis OS = 0

Кольоровідчуття – здатність розрізняти кольори – дає можливість більш повно пізнавати оточуючу дійсність, необхідне у практичній діяльності людини.

Функцію виконують колбочки (3 види колбочок – за теорією Гельмгольца - сприймають основні кольори – синій, червоний та зелений та різні кольори збуджують ці колбочки різною мірою і в результаті виникає уявлення про гаму кольорів). Око людини може бачити біля 180 кольорових тонів, а по насиченості до 10 000 відтінків.

Визначають кольоровідчуття за допомогою таблиць Рабкіна, анамалоскопів та у дітей орієнтовно – розібрати за одним кольором пучки ниток, олівців...

Нормальне кольоровідчуття – нормальна трихромазія, коли порушене сприйняття одного з основних кольорів – кольороаномалія (аномальна трихромазія А,В,С), а коли повністю відсутнє сприйняття одного з основних кольорів – дихромазія, при відсутності сприйняття двох кольорів – монохромазія, повна відсутність розрізняти кольори – ахромазія.

Частіше зустрічається порушення кольоровідчуття вродженого характеру і переважно у чоловіків.

Периферичний зір – простір, який людина бачить за умови нерухомого положення голови та ока; необхідний для орієнтировки у просторі.

Функція паличок, які розміщені в основному по периферії сітківки.

Досліджують його визначаючи межі поля зору орієнтовно та за допомогою периметрів різної конструкції (периметр Ферстера, проекційний периметр, сферопериметр, кампиметр).

За умови нормального поля зору людина бачить по скроневому і нижнєскроневому меридіанах приблизно 90⁰, а по решту меридіанах приблизно 60⁰.

Визначаючи вірно цю функцію, Ви допоможете лікарю поставити діагноз хвороб сітківки, зорового нерва чи головного мозку, зробити висновки про динаміку хвороби і, завдячуючи цьому, призначити своєчасне і правильне лікування.

Світловідчуття – можливість бачити в умовах різного ступеня освітленості.

Функцію виконують палички.

Пристосування до різних ступенів освітленості називають адаптацією (світлова та темнова адаптація) – вимірюється часом, за який людина пристосовується до певного ступеня освітленості. Саме сутінковий зір (темнова адаптація) характеризує функціональну здатність паличкового апарату сітківки. Для нормального світловідчуття має значення розмір зіниці та функціональна здатність сітківки. Досліджують світловідчуття за допомогою таблиць Кравкова – Пуркіньє, адаптометрів та ніктометрів. Погіршення темнової адаптації називають гемералопія – часто свідчить про серйозні захворювання – дегенеративні хвороби сітківки, гіповітаміноз А, розлади діяльності печінки…

Бінокулярний зір – здатність людини бачити одночасно обома очима.

Необхідний бінокулярний зір для орієнтировки у просторі за рахунок оцінювання відстані від нас до предметів та між предметами, об’ємності предметів та рельєфу місцевості.

Зображення предметів від сітківок обох очей «зливаються» в одне корою потиличної долі головного мозку.

Забезпечується бінокулярний зір збалансованою роботою головного мозку, зовнішніх м’язів очного яблука, акомодації, конвергенції.

Порушення бінокулярного зору ведуть до косоокості. Розрізняють косоокість паралітичну (внаслідок паралічу окорухових м’язів) та співдружню – коли рухомість окорухових м’язів не порушена і косоокість пов’язана зі зниженням гостроти зору в більшій мірі на одному оці і частіше за рахунок аномалій рефракції.

Співдружня косоокість є частою патологією дитячого віку за умови , якщо одне око бачить гірше. Поява косоокості, у свою чергу, призводить до подальшого зниження зору ока, що косить. Якщо дитина не одержує належного лікування, правильної корекції аномалії рефракції, сітківка не одержує навантаження і виникає амбліопія (зниження зору через ненавантаження сітківки).

Визначають характер зору (бінокулярний, монокулярний, одночасний) за допомогою синоптофора, чотирьохточкового кольорового апарату, орієнтовно – за допомогою проби з зіставленням кінців спиць чи олівців, проби з «дірою в долоні»…

Кут косоокості вимірюють за допомогою синоптофорів та за методом Гіршберга (за місцем знаходження рефлексу від офтальмоскопу на очному яблуці.

З метою лікування косоокості необхідно підвищити гостроту зору за допомогою корекції аномалії рефракції та вправ, відновити правильне положення очей та бінокулярний зір.

До лекції №3

УЯВЛЕННЯ ПРО РЕФРАКЦІЮ ТА АКОМОДАЦІЮ

План заняття

1. Поняття про рефракцію, діоптрію, клінічну рефракцію.

2. Види клінічної рефракції, їх характеристика.

3. Міопія набута та вроджена, профілактика та лікування шкільної міопії. Поняття про ускладнену (злоякісну) міопію, її профілактика та лікування.

4. Визначення рефракції суб’єктивним та об’єктивними методами.

5. Підбір та виписування окулярів.

6. Акомодація та пресбіопія. Виписування окулярів у разі пресбіопії.

(дивись: «Очні хвороби» І.Я. Новицький, стор. 28 - 45)

Рефракція – заломлювання променів світла оптичними середовищами.

Сила оптичних середовищ (сила рефракції) вимірюється в діоптріях.

Одна діоптрія – сила заломлення лінзи з фокусною відстанню 1м.

Загальна фізична рефракція ока біля 60,0 Д

До заломлюючих середовищ ока

відносяться:

• рогівка – рефракція 40,0 Д,

• кришталик – рефракція 18,0 – 19,0 Д,

• склисте тіло та в.о.р. – біля 1,0 Д

Для одержання чіткого зображення важлива не тільки сила оптичної системи ока, і її здатність фокусувати промені світла на сітківці, тому у клініці користуються поняттям: клінічна рефракція.

Клінічна рефракція – співвідношення між силою заломлення

оптичних середовищ ока і довжиною осі ока.

Відповідно до знаходження фокуса оптичних середовищ ока до сітківки розрізняють три види правильної клінічної рефракції: еметропія, міопія, гіперметропія.

ЕМЕТРОПІЯ – співрозмірна рефракція, фокус на сітківці, гострота зору, за умови відсутності іншої патології , = 1,0 - (100%)

МІОПІЯ – ( в перекладі – примруження) інша назва – короткозорість – фокус знаходиться перед сітківкою за рахунок сильної рефракції або збільшення довжини осі очного яблука (велике очне яблуко). Зір вдалину знижений, а зблизька людина бачить краще. Міоми мружаться при розгляданні предметів вдалині. Міоми тримають книги близько до очей, для роботи на близькій відстані постійно напружена конвергенція, що викликає появу втомлюваності, болей у скронях (м’язова астенопія) та розбіжну косоокість.

Вроджена міопія звичайно стабільна. Частіше зустрічається набута шкільна міопія слабких ступенів. Інколи міопія набуває «злоякісного» характеру – невпинно прогресуюча за рахунок дегенеративних змін сітківки, різке зниження зору та сліпота у разі цієї міопії виникає внаслідок появи вогнищевих змін на сітківці, крововиливів в сітківку, відшарування сітківки.

Корегується міопія « - » лінзами (розсіюючими, двояковігнутими) в окулярах або контактними лінзами. Підбирається найменша лінза, з якою людина бачить найкраще.

У дітей застосовують звичайно очкову корекцію зору. У дорослих покращують зір за допомогою операційної та лазерної кератотомії. З метою профілактики прогресування високої міопії застосовують склеропластику.

В профілактиці міопії превалююче значення має дотримання вимог гігієни зорової праці.

ГІПЕРМЕТРОПІЯ – інша назва – далекозорість, фокус знаходиться за сітківкою за рахунок слабкої рефракції або короткої довжини осі очного яблука (мале очне яблуко).

Гіперметропія (крім афакії) практично завжди вроджена. Корегується гіперметропія «+» лінзами (збірними, двояковигнитими). Підбирають найбільше скло, з яким людина бачить найкраще. З віком гіперметропи з малими ступінями цієї рефракції помічають утруднення при зоровій роботі на близький відстані у більш молодому віці, так як акомодація витрачається для роботи вдалину. Внаслідок постійного напруження акомодації виникає акомодаційна астенопія (біль у ділянці орбіт та скронь, головний біль). При гіпермепропії (коли сила її на правому та лівому оці різна) частіше виникає збіжна косоокість.

Неправильні види рефракції – астигматизм – (а – заперечення, відсутність, стигма – крапка) – відсутній єдиний фокус в оці, промені в різних площинах заломлюються з різною силою. З метою корекції астигматизму застосовують циліндричні та сфероциліндричні лінзи.

Визначення рефракції:

Суб’єктивний метод	Об’єктивні методи
1. Нейтралізація рефракції ока очковими лінзами – підбирають спробним шляхом лінзу, яка дає найкращий зір.	1. Скіаскопія 2. Рефрактометрія (механічні та комп’ютерні рефрактометри)

Види корекції аметропій:

1. Очкова корекція (дітям підбір окулярів проводить лікар після атропінізації з метою розслаблення акомодації і більш точного визначення рефракції та дослідження очного дна).