- •7.0804.02 «Інформаційні технології проектування»
- •Загальні положення
- •Вказівки щодо складу, змісту та методів вирішення питань, що повинні бути висвітлені в розрахунково-пояснювальній записці та послідовність її викладення
- •Обємно-планувальні та конструктивні рішення об’єкта будівництва
- •Нормативний строк будівництва
- •Основні положення з організації будівництва
- •2.1. Вибір та обґрунтування методів виконання основних будівельно-монтажних робіт
- •2.2. Визначення складу та обсягів будівельно-монтажних робіт
- •Відомість обсягів основних будівельно-монтажних робіт
- •2.3. Вибір основних монтажних кранів
- •2.4. Таблиця вихідних даних для сітьового графіка
- •2.5. Проектування сітьового графіка зведення об'єкта
- •2.6. Розрахунок часових параметрів сітьового графіка
- •3.1. Склад будівельного генерального плану
- •3.2. Розрахунок потрібних площ будівель адміністративного та санітарно-побутового призначення
- •3.3. Розрахунок потрібних площ складських приміщень та майданчиків для складування будівельних конструкцій
- •3.4. Розрахунок потреб будівництва у енергоресурсах та воді
- •Список літератури
- •Організація будівництва Методичні вказівки
- •7.0804.02 «Інформаційні технології проектування»
2.4. Таблиця вихідних даних для сітьового графіка
Основними вихідними даними для проектування сітьового графіка є склад (номенклатура) та обсяги будівельно-монтажних робіт, нормативні джерела (ДБН, СНиП, ЕНиР, калькуляція, виробіток) для визначення трудомісткості та машиномісткості робіт, вибрані методи виконання робіт та монтажні механізми, склад робочих бригад.
Номенклатуру (склад), одиницю виміру та обсяги робіт переносять у таблицю вихідних даних із табл. 2.1. Бажано записувати роботи з урахуванням технологічної послідовності їх виконання. При цьому, якщо обсяг роботи на різних ділянках однаковий, то у таблицю записується робота та її обсяг для однієї ділянки. Якщо обсяги роботи на різних ділянках не однакові, то у таблицю вихідних даних записується робота по всіх ділянках окремо.
Нормативну трудомісткість (машиномісткість) на одиницю виміру обсягів робіт при виконанні курсового проекту можна визначати на основі СНиП IY-2-82, ч. IV [4]. Для робіт, обсяги яких визначені у грошовому вираженні нормативна трудомісткість на одиницю виміру дорівнює прийнятому виробітку.
Нормативні затрати машино-змін та людино-змін на весь обсяг робіт одержують помноживши обсяг роботи у фізичному вимірі на нормативну трудомісткість. При цьому особливу увагу треба звернути на одиницю виміру нормативної трудомісткості. Якщо вона у будівельних нормах і правилах наведена у годинах, то для отримання загальної трудомісткості в змінах треба одержаний добуток поділити на тривалість зміни у годинах.
Для робіт, обсяги яких взяті у грошовому вираженні, трудомісткість у людино-днях визначають, ділячи обсяг робіт на виробіток.
Основні механізми беруть відповідні до обраних раніше методів виконання робіт і монтажних кранів. Кількість монтажних кранів має бути такою, щоб критичний шлях сітьового графіка був не більше нормативного строку будівництва.
Змінність виконання робіт обирається так: роботи, для яких ведучою є будівельна машина (земляні роботи, монтаж конструкцій, а також улаштування монолітних конструкцій (бетонних, залізобетонних, цегляних) виконують у дві зміни, решту робіт можна виконувати в одну зміну.
Тривалість виконання робіт у днях розраховується за такими формулами.
Для робіт, темп виконання яких визначає ведуча машина:
,
де M H – нормативна машиномісткість, маш.-змін;
n – кількість змін роботи на добу; m – кількість механізмів, шт.
У цьому випадку кількість робітників, що потрібні для виконання роботи у цей термін визначається за формулою:
,
де QH – нормативна трудомісткість роботи, люд.-змін.
Для робіт, темп виконання яких визначає бригада робітників:
.
У цьому випадку кількість робітників у бригаді N береться за даними будівельної організації, або досвіду проектувальника.
Для робіт, обсяги яких визначено в грошовому вираженні:
,
де С – обсяг роботи в грошовому вираженні, грн; q – виробіток на одного робітника за зміну, грн.
Отримані значення тривалості робіт округлюють (у бік зменшення) до цілих днів.
Прийняту машиномісткість визначають, помноживши тривалість роботи на кількість змін та на кількість машин.
Прийняту трудомісткість визначають, помноживши тривалість роботи на кількість змін та на кількість робітників.
Приклад заповнення таблиці вихідних даних наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Закінчення табл. 2.2
