2.3. Вибір основних монтажних кранів

Одноповерхові промислові будівлі монтуються, як правило, самохідними стріловими кранами. При цьому для монтажу різного типу елементів вибирають окремий кран.

Всі будівлі та споруди характеризуються такими загальними обємно-планувальними параметрами: шириною, висотою і довжиною, а збірні конструкції каркасу – монтажною масою, монтажною висотою та місцем розташування у плані.

Вибір монтажних кранів виконується у два етапи. На першому здійснюється технічний вибір, а на другому етапі виконується порівняльний аналіз техніко-економічних показників декількох типів кранів, які за своїми технічними характеристиками можуть виконати дану роботу.

Технічний вибір передбачає визначення потрібної вантажопідйомності, висоти підйому гаку, виліту та довжини стріли кранів.

Потрібна вантажопідйомність крана повинна відповідати максимальній монтажній масі елемента, що монтується.

Потрібна вантажопідйомність крана визначається за формулою:

Q _потр = Q₁ + Q₂,

де Q₁ – маса найважчого елемента, що монтується;

Q₂ – маса вантажопідйомних пристосувань.

Потрібна мінімальна висота підйому вантажного гака визначається за формулою:

,

де h₀ – відстань від рівня, на якому стоїть кран, до проектної відмітки встановлення елемента;

h_з – запас по висоті, необхідний для перенесення елемента через вже змонтовані конструкції, не менше ніж 0,5 м.;

h_е – висота елемента в монтажному положенні;

h_с – висота строповочного пристрою в робочому стані від верху елемента що монтується, до гака крана.

Потрібний виліт стріли крана та довжину стріли можна визначити аналітичним або графічним способом.

У курсовому проекті для монтажу колон, балок і ферм покриття можна приймати мінімальний виліт стріли, а для встановлення плит покриття – визначати його графічним способом. Для цього потрібно у масштабі накреслити схему монтажу (рис. 2.1).ї

Рис. 2.1. Схема визначення монтажних характеристик самохідного стрілового крана

На рівні встановлення елемента, що монтується у проектне положення відкладається горизонтально у напрямку стріли крана відстань безпечного наближення осі стріли крана до вже змонтованої конструкції (не менше 1 м). Таким чином знаходиться точка С на схемі.

Для знаходження точки А на осі, яка проходить через центр ваги монтуємого елемента, треба відкласти мінімально потрібну висоту від рівня стоянки крана до верху стріли. Ця висота визначається за формулою:

,

де h_п – мінімальна висота поліспаста в стягнутому положенні.

Умовно береться h_п = 1,5 м.

Далі проводимо горизонтальну лінію на висоті (h_ш = 1,5 м) – відстані від рівня стоянки крана до рівня опори стріли (шарнір п’яти стріли). Далі через точки А і С проводимо лінію. Місце, де ця лінія перетинається із горизонтальною лінією, проведеною на висоті 1,5 м, дає точку D, яка визначає положення шарніру п’яти стріли. Відстань АD визначає довжину стріли. Вісь обертання крана проходить через точку F, яка знаходиться на відстані а = 1,5 м від шарніру п’яти стріли. Відстань від точки F до точки Е і буде потрібним (мінімальним) вильотом стріли.

Для монтажу плит покриття довжиною 12 м використо-вуються крани, стріли яких обладнані “гуськом”. У цьому разі монтаж плит покриття виконується допоміжним гаком (на “гуську”), а інших конструкцій – основним гаком (рис. 2.2).

Після визначення потрібних мінімальних параметрів за технічними характеристиками, що наведені у відповідних довідниках, вибирають такі марки кранів, які задовольняють потрібним значенням.

Після остаточного вибору монтажних кранів розробляється схема руху кранів під час монтажу каркасу будівлі. При цьому на одному плані будівлі можна показати схеми руху декількох кранів, які монтують різні елементи.

а

б

в

Рис. 2.2. Схема для визначення необхідних технічних параметрів стрілового самохідного крана:

а – без гусака; б – з гусаком; в – без гусака

з поворотом у плані