10.3. Аналіз використання коштів на оплату праці
Використання робочої сили і продуктивність праці тісно пов’язані з витратами коштів на її оплату. Зростання продуктивності праці впливає на підвищення рівня заробітків працівників, а раціональне використання коштів на оплату праці – на підвищення її продуктивності та зниження собівартості виробництва продукції.
Затрати праці в людино-годинах на одиницю продукції не відображають повною мірою якість живої праці різних професій і категорій працівників, досвіду та професійної їх підготовки до роботи. Тому більш точну оцінку економічної ефективності використання трудових ресурсів відображають витрати коштів по оплаті праці на одиницю продукції. Все це зумовлює необхідність організації належного контролю і аналізу використання коштів на оплату праці.
Починати аналіз доцільно з проведення оцінки загального рівня ефективності використання фонду оплати праці. Узагальнюючим показником щодо цього вважають показник витрат по оплаті праці на 1 тис.грн. вартості валової продукції. Цей показник залежить, з одного боку, від обсягу продукції, а з другого – від абсолютної суми фонду оплати праці. Тому при аналізі важливо визначити відхилення по фонду оплати праці за рахунок окремих факторів (табл. 10.3).
Таблиця 10.3.
Рівень витрат по оплаті праці на 1 тис.грн. валової продукції
Показники |
Минулий рік |
Звітний рік |
Відхилення (+,-) |
||
За планом |
Фактично |
Від минулого року |
Від плану |
||
Валова продукція в порівняльних цінах, тис.грн. |
9500 |
9788 |
10870 |
+1370 |
+1082 |
Фонд оплати праці, тис.грн. |
3268 |
3514 |
3500 |
+232 |
-14 |
Оплата праці на 1 тис.грн. валової продукції, грн. |
34,4 |
35,9 |
32,2 |
+2,2 |
+3,7 |
Дані показують, що ефективність використання фонду оплати праці підвищилась як порівняно з плановим рівнем, так і з минулим роком. Оплата праці в розрахунку на 1 тис.грн. валової продукції становила 32,2 грн., цей показник був меншим порівняно з минулим роком на 2,2 грн. І від планового – на 3,7 грн.
Зниження витрат на оплату праці відносно валової продукції у порівнянні з плановим було зумовлено впливом таких факторів:
Показники |
На 1 тис.грн. продукції, грн. |
На весь обсяг продукції, тис.грн. |
Відхилення витрат по оплаті праці (економія +, перевитрати -) |
+3,7 |
+40,2 |
У тому числі за рахунок зміни: |
|
|
Обсягу продукції (+259,0+35,9):2557 |
+3,57 |
+38,8 |
Фонду оплати праці +3,1 : 2557 |
+0,13 |
+1,4 |
Основну увагу при аналізі звертають на вивчення причин зміни фонду оплати праці. При цьому визначають абсолютне та відносне відхилення фактичного фонду від планового. Абсолютне – це відхилення фактичного фонду оплати праці від затвердженого у плані безвідносно до обсягу валової продукції. Тому абсолютне відхилення ще не відображає в собі точної оцінки ефективності витрат на оплату праці. Точнішу оцінку при аналізі дають шляхом визначення відносних результатів економії або перевитрат, для чого фактичний фонд оплати праці порівнюють з плановим, скоригованим залежно від фактичного обсягу валової продукції за спеціальними коефіцієнтами або за нормативами заробітної плати на 1 тис.грн. продукції.
Аналіз абсолютного відхилення фонду оплати праці проводиться з врахуванням впливу на нього зміни двох факторів: 1) чисельності працівників; 2) середнього заробітку одного працівника. Відхилення за рахунок першого фактора дорівнює різниці в чисельності працівників, помноженої на плановий (базисний) заробіток одного працівника, за рахунок другого фактора – різниця в заробітку має бути помножена на фактичну чисельність працівників (табл. 10.4).
Таблиця 10.4