10.2. Аналіз продуктивності праці в галузях господарства

Продуктивність праці на виробництві сільськогосподарської продукції характеризується кількістю виробленої продукції на одиницю затрат робочого часу в людино-годинах. У річних звітах і планах сільськогосподарських підприємств по окремих галузях та видах продукції відображаються обернені показники – затрати праці на одиницю продукції, тобто трудомісткість виробництва одиниці продукції в людино-годинах. Чим нижча трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів: організації і технології виробництва, механізації робіт, структури посівних площ, природних умов та ін. При аналізі продуктивність праці на виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції розглядають як результат впливу насамперед двох факторів:

1. рівня продуктивності одиниці розміру галузі;

2. трудомісткості виробництва одиниці розміру галузі (у рослинництві – одного гектара посівної площі кожної культури, у тваринництві – однієї голови тварин), яка залежить від зміни:

1. комплексу і обсягів технологічних робіт;

2. трудомісткості виконання одиниці кожної роботи.

Для аналізу впливу на продуктивність праці окремих факторів користуються умовним показником затрат праці на одиницю продукції при базисній (плановій) трудомісткості одиниці розміру галузі і при аналізованому (фактичному) рівні продуктивності (у рослинництві – при планових затратах праці на 1 га і при фактичній урожайності, у тваринництві – при плановій трудомісткості утримання однієї голови тварин та при фактичному рівні її продуктивності). Розрахунки проводять користуючись способом абсолютних різниць.

Вихідні дані для такого аналізу наведені в таблиці 10.2.

Умовний показник трудомісткості 1 ц цукрових буряків при плановій трудомісткості 1 га і фактичній урожайності складає 375:400 = 0,94 люд.-год.

Вплив окремих факторів на трудомісткість 1 ц був таким.

Загальне відхилення затрат праці на 1 ц (економія +, перевитрати -) 1,25 – 1,15 = +0.10 люд.-годин., у тому числі за рахунок зміни урожайності 1 га 1,25 – 0,94 = +0,31; трудомісткості 1 га 0,94 – 1,15 = - 0,21.

Таблиця 10.2.

Затрати праці на виробництві цукрових буряків

Показники	За планом	Фактично	Відхилення (+,-)
Урожайність, ц/га	300	400	+100
Трудомісткість 1 га, люд.-годин	375	460	+85
У тому числі:
Збирання врожаю на 1 га	150	180	+30
Трудомісткість 1 ц, люд.-годин	1,25	1,16	-0,10
Збирання 1 ц врожаю	0,50	0,45	-0,05

У наведеному прикладі трудомісткість 1 ц цукрових буряків знизилась за рахунок підвищення урожайності. Разом з тим трудомісткість обробітку 1 га посівів даної культури збільшилась, що навіть при досягнутій врожайності негативно вплинуло на продуктивність праці.

Розглянутий спосіб розрахунків впливу окремих факторів на продуктивність праці широко використовується при традиційному аналізі. Однак він не забезпечує точної оцінки факторам в окремих галузях при істотних змінах їх продуктивності. Справа в тому, що в деяких галузях, особливо у рослинництві, частина затрат праці на 1 га знаходиться у тісному взаємозв’язку з урожайністю культури. Підвищення урожайності деякою мірою виправдовує додаткові затрати праці на збирання врожаю. Крім цього, окремі зміни організації й технології виробництва теж можуть збільшувати трудомісткість гектара площі або однієї голови тварин, але при цьому як результат інтенсифікації виробництва зростає і продуктивність галузі. При аналізі затрати праці в окремих галузях доцільно підрозділяти на постійні та змінні. До змінних затрат, наприклад, у рослинництві можуть бути віднесені затрати людино-годин на збирання врожаю. До постійних відноситься решта затрат праці: по передпосівному обробітку ґрунту і посіву культури, догляду за посівом тощо.

З урахуванням зазначеного за даними табл. 10.2. відхилення по трудомісткості 1 ц цукрових буряків, зумовлене зміною затрат праці на 1 га (–0,21 людино-годин)можна деталізувати за рахунок факторів:

1. постійних затрат праці [(375 – 150) – (460 – 180) : 400] = - 0,14 люд.-години;

2. змінних затрат праці (на збирання врожаю)(-30):400=-0,07 люд.-години, з них за рахунок зміни:

а) обсягу робіт (-100 х 150:300) : 400 = - 0,12 люд.-години;

б) трудомісткості робіт (150:300 – 180:400) = +0,05 люд.-години.

Дані наведених розрахунків дають можливість глибше проаналізувати причини зміни продуктивності праці на вирощування сільськогосподарських культур. Без поділу затрат праці на постійні та змінні при аналізі можна прийти до помилкового висновку про те, що за рахунок трудомісткості обробітку гектара площі даної культури допущені нераціональні затрати праці (перевитрати людино-годин). Однак поглиблений аналіз показав, що збільшення постійних затрат праці на 1 га компенсувалось підвищенням урожайності культури, збільшення змінних витрат було зумовлено повністю збільшенням обсягу збиральних робіт, а за рахунок їх трудомісткості досягнута економія праці. При плановій трудомісткості збирання 1 ц урожаю 0,5 люд.-години фактично цей показник складав 0,45 люд.-годин.

Наведений аналіз дозволяє одержати більш точну оцінку факторам, а даному випадку дає змогу змінити висновок про допущені “перевитрати” на протилежний – про досягнуту економію праці.

У тваринництві продуктивність праці залежить від продуктивності однієї голови тварин і трудомісткості їх утримання. Трудомісткість утримання одної голови тварин залежить від кількості закріпленого поголів’я тварин за одним працівником певної професії. При цьому слід враховувати, що розмір витрат на одну голову тварин з ростом їх продуктивності практично не збільшується. Наприклад, затрати праці у стаді корів з надоєм 4000 л молока за рік не на багато вищі, ніж у стаді з надоєм 3000 л. Тому при аналізі продуктивності праці в галузях тваринництва поділ затрат праці на постійні та змінні практичного значення не має. В решті методика розрахунків аналогічна аналізу продуктивності праці у рослинництві.

Аналіз трудомісткості одиниці окремих видів продукції за розглянутою методикою можливий при наявності даних обліку затрат праці по галузях. У річних звітах ці дані відображаються у розділах калькуляції витрат на виробництво продукції рослинництва і тваринництва.

З метою пошуку конкретних причин високої трудомісткості окремих культур або утримання тварин у необхідних випадках доцільно аналізувати технологію вирощування культур і виробництва продукції тваринництва. Для цього використовують дані технологічних карт, інших техніко-економічних планових розрахунків, обліку і внутрігосподарської виробничої звітності.