Тема 6. Еволюція соціальних комунікацій

Хронологія суспільних комунікаційних систем. Типи комунікаційної культури: словесність, книжність, мультимедійність. Три покоління книжності: палеокультурне (рукописна книга), мануфактурне неокультурне (мануфактурне книгодрукування), індустріальне неокультурне (машинна поліграфія).

Археокультурна словесність та її синкретичність. Обожнення слова.

Палеокультурна книжність, її три періоди. Особливості палеокультурної книжності.

Мануфактурна неокультурна книжність. Винайдення книгодрукування. Особливості мануфактурної книжної культури.

Індустріальна неокультурна книжність, її особливості. Формування книжково-газетно-журнальної культури. Процеси урбанізації та виникнення масових аудиторій. Перша технічна революція в соціальних комунікаціях. Друга технічна революція у сфері соціальних комунікацій (з 1950‑х рр.). Комерціалізація та професіоналізація соціально-комунікаційних інститутів.

Мультимедійна комунікаційна культура. Ознаки мультимедійності: нелінійний гіпертекст, діалог “людина – комп’ютер”. Типологічні ознаки інформаційного суспільства.

Змістовий модуль ііі. Аспекти системної організації соціальних комунікацій

Тема 7. Семіотика соціальних комунікацій

Об’єкт і предмет семіотики соціальних комунікацій. Філософська теорія семіотики. Семіотичні аспекти структурної лінгвістики, структурного літературознавства, мистецтвознавства, паралінгвістики. Семіотика соціальних комунікацій як узагальнювальна семіотична теорія, предмет дослідження якої – спільні закономірності, притаманні комунікаційним знакам різних комунікаційних каналів.

Комунікаційні знаки та їхня класифікація. Розуміння сутності знака логіко-філософське (Ч. С. Пірс, Г. Фреге), лінгвістично-комунікаційне (Ф. де Соссюр). Семантичний трикутник С. К. Огдена – А. А. Річардса. Комунікаційний знак як соціально визнана єдність значення та імені (змісту та вираження). Класифікація комунікаційних знаків за характером зв’язку з об’єктом, за способом утілення, за зв’язком з іншими знаками.

Семіотика текстів в аспекті соціальних комунікацій. Діалектика зв’язку знака і тексту. Текст як носій глибинного смислу. Широке семіотичне розуміння тексту.

Семантика, синтактика, прагматика знаків у системі соціальних комунікацій. Паралелі зі складниками процесу спілкування (текстовою діяльністю, перцепцією, інтеракцією). Релевантність і пертинентність (відповідники семантики і прагматики) в аналізі завдань комунікаційного обслуговування.

Тема 8. Соціально-інформаційний підхід у методології досліджень соціальних комунікацій

Концепції інформації в сучасній науці. Математична теорія інформації: інформація – абстрактна фікція (імовірнісна концепція К. Шеннона, алгоритмічна теорія інформації А. Колмогорова). Інформація як фізичний феномен, еквівалент негентропії. Кібернетичний підхід: інформація як функція самокерованої системи. Інші концепції (скептична, нігілістична). Онтологічне та методологічне розуміння інформації.

Інформація як інструментальне поняття інформаційного підходу, зміст і обсяг якого змінні й залежать від досліджуваних комунікаційних та організаційних явищ. Ефект “інформаційних окулярів”. Загальнонаукова експансія інформаційного підходу.

Соціальна інформація. Поняття соціальної комунікації як сукупності процесів і структур обігу інформації та знань у суспільстві, що забезпечують його існування й розвиток.

Структура соціальної інформації. Поняття про факт, типологію фактів, механізми фактологічного аналізу. Соціальна значущість масової інформації, актуальність, точність та повнота як характеристики фактологічної інформації. Форми концептуальної інформації, закономірності її поширення. Методографічна інформація в структурі соціальної комунікації, класифікації, сфера застосування.

Концепції соціальних інформатик.

Соціальна інформатика І (1970‑ті рр.) як узагальнювальна теорія (метатеорія) соціально-комунікаційного циклу наук, метатеорія інформаційного обслуговування.

Соціальна інформатика ІІ (1980‑ті рр.) як конкретна соціально-філософська дисципліна, предмет дослідження якої – взаємодія суспільства та інформаційно-комп’ютерної техніки, закономірності й тенденції цієї взаємодії.

Соціальна інформатика ІІІ (1990‑ті рр.) як методологічна теорія, предмет дослідження якої – інформаційний підхід.

Місце соціальних інформатик у системі наукового знання, їхня взаємодія: узагальнювальна соціальна інформатика І, конкретна соціально-філософська соціальна інформатика ІІ, методологічна соціальна інформатика ІІІ.

Інформаційна безпека комунікаційних систем. Основні завдання організації інформаційної безпеки. Сучасні підходи у формуванні системи інформаційної безпеки.