2. Загальні специфічні і конкретні критерії сеу

Методологія оцінки СЕУ повинна базуватись на системі управ­ління трудовими ресурсами, що включає критерії і показники їх формування розвитку і підвищення якості трудового життя.

Для характеристики СЕУ доцільно використати цілий комплекс загальних, специфічних і конкретних критеріїв оцінки соціальної ефективності системи управління, які поділяються на три самостійні рівні.

Перший рівень складають критерії загальної СЕУ, які відображають суспільну користь, принесену людям (суспільству) в результаті госпо­дарювання відповідних соціально-економічних систем управління. Цей рівень критеріїв, з одного боку, пов’язаний із потребами і цілями держави, регіонального, місцевого розвитку а з іншого, дає мож­ливість побачити і вимірювати міру задоволення потреб, інтересів і цілей людей.

Аналіз вітчизняних і закордонних досліджень свідчить, що до кри­теріїв загальної СЕУ доцільно віднести: рівень продуктивності праці у співставленні з світовими параметрами; темпи і масштаби приросту ВНП, обчисленні за методикою ООН; рівень добробуту життя людей у розрахунку на душу населення в порівнянні із стандартами розви­нених країн; упорядкованість, безпека, надійність, соціально-політич­них відносин, їхнє відтворення з наростаючим позитивним резуль­татом.

Другий рівень складають критерії специфічної соціальної ефектив­ності управління, що розкривають організацію і функціонування керо­ваних підсистем. Аналіз і оцінка СЕУ здійснюється в межах суб’єктів управління, що охоплює своїм управлінським впливом ті чи інші керовані об’єкти. Такі критерії покликані відобразити раціональність організаційної побудови керованих підсистем; обґрунтованість розпо­ділу функцій у апараті управління, ефективність надходження інфор­мації та технічних засобів управління, підготовленість управлінців, доцільність форм і методів управління та багато інших: цілеспря­мованість організації; витрати часу на розв’язання різноманітних управлінських завдань; стиль функціонування суб’єктів управління, їхніх підсистем, її ієрархічність та схильність до змін; складність організації керуючої підсистеми, її ієрархічність і схильність до змін; сукупні витрати: економічні, соціальні, технічні, інформаційні, кад­рові, що забезпечують функціонування підсистем управління.

Виробничо-економічні завдання підприємства можуть бути успіш­но вирішені, якщо керівництво підприємства введе в дію поряд із організаційно-технічними і соціальні чинники: величина і характер використання позаробочого часу; соціально-професійна структура персоналу; підвищення стимулів до праці; підвищення працездатності і зменшення утомлюваності; підвищення професійної кваліфікації; формування організаційної культури; покращення морально-психоло­гічного впливу в колективі; підтримка трудової дисципліни.

До третього рівня відносяться критерії, що характеризують конк­ретні показники СЕУ кожної організаційної структури управління, управлінського працівника, кожного управлінського рішення.

Подібні критерії містяться у таких проявах управлінської діяль­ності: у ступені відповідності змісту результатів діяльності управ­лінських структур і їхніх працівників тим параметрам, що визначені статутом, положеннями чи посадовими інструкціями; у реальному впливі управлінської діяльності на стан і розвиток об’єктів управ­ління; у законності рішень і дій відповідних управлінських структур та їхніх працівників; у ступені авторитетності рішень і дій органі­заційних структур управління і їх управлінського персоналу; у залу­ченні до управління підприємством трудового колективу; у достовір­ності і своєчасності управлінської інформації, що видається управ­лінськими структурами їхнім виконавцям; у морально-етичному впли­ві управлінської діяльності на зовнішнє середовище (імідж підпри­ємства); у глибині відображення в управлінських рішеннях і діях базових потреб, інтересів та цілей працівників підприємства.