Ефективність управління торговельного підприємства

 

Кількісні параметри ефективності управління застосовуються для оцінки 2-х аспектів:

• –    з точки зору результативності оцінюється фактичний рівень використання ресурсів або їх окремих видів;

• –    оцінка ефективності торговельного підприємства проводиться з метою вибору найбільш оптимальних комерційних рішень керів­ництва підприємства, від яких в подальшому залежить ефективність його господарювання.

 

2. Характеристика узагальнюючих показників ефективності управління торгівлею

На рівні торговельного підприємства загальна економічна ефектив­ність управління обчислюється за допомогою узагальнюючих та проміжних (факторних) показників:

Узагальнюючі показники характеризують роботу торговельного підприємства в цілому, а проміжні – ступінь ефективного викорис­тання ресурсів або витрат.

У системі узагальнюючих і проміжних показників необхідно виділяти основні та допоміжні.

До основних узагальнюючих показників економічної ефективності підприємства відноситься ресурсовіддача:

де Т – товарооборот;

Р – ресурсовіддача;

ОФ – середньорічна вартість основних фондів;

ОК – середньорічна вартість оборотних коштів;

ФОП – фонд оплати праці.

Не менш важливим показником ефективності використання сукуп­них ресурсів є рентабельність сукупних витрат, яка розраховується за формулою:

де Р_св – рентабельність сукупних витрат;

П – прибуток;

ВО – витрати обігу;

К – обсяг капіталовкладень;

Е_н – норма дисконту

Для оцінки ефективності використання сукупних ресурсів застосо­вують ряд допоміжних показників. Найбільш вагомий з них – це рентабельність товарообороту. При визначенні цього показника співставляють два основних господарських результати торговельної діяльності – товарооборот і прибуток:

,

де РТ – рентабельність товарообороту;

П – прибуток;

Т – товарооборот.

Використовують також показники рентабельності сукупних ресур­сів (Р_р). Розрахунок роблять за формулою, яка аналогічна визначенню ресурсовіддачі, з тією лише відмінністю, що сукупні ресурси співстав­ляються з прибутком (П ):

Доцільно зазначити, що до допоміжних узагальнюючих показників оцінки ефективності управління торгівлею потрібно віднести наступні: темпи росту роздрібного товарообороту; обсяг товарообороту на душу населення; обсяг товарообороту на одиницю ресурсів; обсяг товарообо­роту на одиницю витрат; рентабельність роздрібного товарообороту.

 

3. Часткові та проміжні (факторні) показники ефективності управління торгівлею

Для оцінки ефективності використання ресурсів застосовуються і проміжні показники.

Методика розрахунку полягає в тому, що показники економічного ефекту діяльності торговельного підприємства співставляють із кож­ним видом ресурсів.

Ефективність використання основних фондів торговельного підприємства оцінюється на основі основних показників: фондовід­дачі і рентабельності основних фондів.

Інколи застосовується інтегральний показник ефективного вико­ристання основних фондів. Ним користуються для оцінки вимірювання ефективності в динаміці. Методика основана на використанні індексів:

,

де І_ов – індекс зміни фондовіддачі;

І_роф – індекс зміни рентабельності основних фондів;

Е_юф – інтегральний показник ефективності використання основних фондів.

Як допоміжні застосовуються такі показники ефективності вико­ристання основних фондів.

• –    фондомісткість;

• –    товарооборот на 1 м² загальної і торговельної площі магазину;

• –    прибуток на 1 м² загальної і торговельної площі магазину.

Для ефективного використання оборотних коштів застосовують такі основні проміжні показники:

де, К_ок – коефіцієнт обігу оборотних коштів.

Т – товарооборот;

ΣОК – середньорічна сума оборотних коштів.

де Р_ок – рентабельність оборотних коштів;

ЧП – чистий прибуток;

ΣОК – середньорічна сума оборотних коштів.

Окрім того, застосовується допоміжний показник – коефіцієнт використання оборотних коштів, що визначається шляхом ділення середньорічної суми оборотних коштів на товарооборот.

До основних проміжних показників оцінки економічної ефектив­ності управління торгівлею відносяться наступні:

• –    питома вага працівників апарату управління в загальній чисель­ності управління персоналом;

• –    обсяг роздрібного товарообороту на одного працівника апарату управління;

• –    обсяг прибутку на одного працівника апарату управління;

• –    питома вага фонду оплати праці працівників апарату управління у загальному фонді оплати праці торговельного підприємства.

Як допоміжні проміжні показники ефективності використовуються наступні:

• –    фонд заробітної плати, що припадає на одну грошову одиницю товарообороту;

• –    співвідношення темпів зміни продуктивності праці і середньої заробітної плати на одного працівника.

Окрім оцінки економічної ефективності окремих видів ресурсів, виконується аналіз ефективності використання за видами витрат.

Ефективність поточних витрат оцінюється за допомогою таких показників:

де Р_во – рентабельність поточних витрат;

П – прибуток;

ВО – поточні витрати.

де Т₁ – товарооборот на одну грошову одиницю поточних витрат;

Т – загальний обсяг товарообороту;

ВО – поточні витрати.

Як допоміжний показник часто використовується рівень витрат у відсотках до товарообороту.

Основним показником оцінки одноразових витрат є коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, що визначається шляхом ділення прибутку на суму капітальних вкладень.

Як допоміжні показники застосовуються:

• –    термін окупності капітальних вкладень (показник, зворотний коефіцієнту ефективності капітальних вкладень);

• –    показник питомих капітальних вкладень (для підприємства розд­рібної торгівлі вони найчастіше визначаються шляхом ділення суми капітальних вкладень на загальну або торговельну площу магазинів).

В умовах переходу до ринку головним завданням керівника кож­ного торговельного підприємства є пошук шляхів підвищення ефективного управління наявними та можливими ресурсами.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ЛЕКЦІЯ 5

Соціальна ефективність управління

 

План

1. 1.  Сутність і підходи до оцінки соціальної ефективності управління (СЕУ).

2. 2.  Загальні специфічні і конкретні критерії СЕУ.

3. 3.  Показники СЕУ та методика їх розрахунку.

 

1. Сутність і підходи до оцінки соціальної

ефективності управління (СЕУ)

Соціальна ефективність управління (СЕУ) – співвідношення со­ціальних результатів діяльності підприємства до витрат на управління.

Ефективність будь-якого керованого соціального об’єкту залежить насамперед від трьох найважливіших умов:

• –    сприятливого навколишнього середовища;

• –    правильно сформульованої стратегії діяльності і якості людсь­ких, особливо управлінських ресурсів.

СЕУ – досить складна категорія, що виступає однією з основних показників досконалості управління. Однак оцінювати її лише як економічну категорію недоцільно, так як:

• –    результат управління не завжди полягає в отриманні прибутку;

• –    результат не завжди відповідає очікуваному;

• –    результат управління може бути не лише економічним, але й соціально-економічним, соціальним, соціально-політичним, соціаль­но-психологічним;

• –    витрати на управління не завжди можливо досить чітко визна­чити і виділити.

Неухильне зростання соціальної ефективності управління є кінце­вою метою багатоаспектної діяльності підприємства. З огляду на це економічну ефективність відносно соціальної доцільно вважати про­міжною, тому що рівень економічної результативності суб’єкта госпо­дарювання являється матеріально-фінансовою базою для розв’язання соціальних проблем.

Необхідно зазначити, що об’єктивне оцінювання СЕУ наражається на істотні труднощі, оскільки і досі бракує науково обґрунтованої і загальновизнаної методики їх визначення.

Проте доцільно виділити деякі принципові підходи до оцінки СЕУ.

1. 1.  СЕУ потрібно визначати на 2-х рівнях:

• –    локальному (на рівні підприємства – стосовно міри задоволення соціальних потреб персоналу);

• –    муніципальному та загальнодержавному (стосовно міри соціаль­ного захисту людей і забезпечення потреб різних верств населення з боку місцевих органів влади та держави в цілому).

2. 2.  Важливе практичне значення має визначення рівня задоволення соціальних потреб працівників за рахунок коштів самого підпри­ємства, а саме: збільшення розміру оплати праці; надання безкош­товних або пільгових путівок до лікувально-оздоровчих закладів; безплатне харчування; безплатна позичка або пільговий кредит на придбання житла; будівництво власного житлового дому та інфраст­руктури, забезпечення нормальних умов праці та охорони довкілля; безплатне навчання та стажування працівників; створення власних підсобних сільськогосподарських підприємств чи цехів.

3. 3.  Оцінюючи соціальну ефективність, потрібно враховувати со­ціальні заходи, що здійснюються за рахунок місцевих і державного бюджетів: визначення і регулювання мінімальної заробітної плати; встановлення й виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім’ям, субсидій на житлово-комунальні послуги; регулювання продажних цін та комунальних послуг; бюджетне фінансування різних соціальних програм підприємств та організацій на рівні областей, держави в цілому.

4. 4.  Визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплювати не лише ті показники чи заходи, які піддаються вимірюванню, а й ті, кількісне вимірювання яких неможливе. Вимірювання соціальної ефективності управління стосовно таких заходів полягає в обчисленні непрямого економічного ефекту і витрат на їх досягнення з наступним їх порівнянням з попереднім періодом, а також у якісній харак­теристиці, тобто детальному словесному описі їхнього реального впливу на результативну діяльність підприємства та життєвий рівень персоналу.

Узагалі результати кількісного вимірювання СЕУ потрібно завжди доповнювати якісними характеристиками заходів, що впливають на неї, і на цій підставі формулювати конкретні висновки щодо її рівня та динаміки.