Висновки до розділу:

Здійснений аналіз теоретичних підходів і законодавства про об’єкти аграрних майнових правовідносин сільськогосподарських підприємств дає підстави зробити такі висновки:

– поряд з iснуванням значного масиву i рiзновидiв майна, є досить велика його частка, яка має вузьку сферу призначення – сiльськогосподарське виробництво, яке визначається сукупністю специфiчних ознак;

– майно сільськогосподарського призначення та інше майно об’єднується у єдиний технологічний ланцюжок в межах єдиного майнового комплексу сільськогосподарського підприємства, яке відрізняється від майнових комплексів підприємств іншої галузевої належності за цілим рядом природних, соцiально-економiчних, технологiчних та юридичних критеріїв;

– сільськогосподарська продукція є результатом, метою діяльності будь-якого сільськогосподарського підприємства, до якої необхідно віднести всю сиру продукцію культурного рослинництва, тваринництва і рибництва, одержувану від сільськогосподарської діяльності, та продукти її первісної переробки, здійснюваної безпосереднім її виробником. Не є сільськогосподарською продукція переробки сільськогосподарської сировини підприємствами переробної промисловості;

– сільськогосподарська продукція визначається комплексом природних, технологічних, економічних та правових кваліфікаційних ознак, які є взаємно визначальними;

– селекційні досягнення потребують спеціального режиму захисту, якого до сих пір не створено. Особливість правового режиму селекційного досягнення полягає в тому, що для нього пріоритет має і зміст і форма, проте режим правової охорони повинен спрямовуватися, насамперед, на захист його форми, яка має речовий зовнішній вираз;

– специфiка сiльськогосподарського виробництва, на вiдмiну вiд iнших галузей господарювання, якi застосовують технiчнi досягнення, визначає саме формальну спрямованiсть, адже комерцiйну цiннiсть має тiльки форма селекцiйного досягнення: сорт рослин чи порода тварин. Все це свiдчить про те, що в селекцiйних вiдносинах режим правової охорони має бути спрямований насамперед на охорону його форми;

– сучасні методи реєстраційної системи захисту селекційних досягнень шляхом патентування не враховують їх формену складову. Створювальна система захисту також не розвинута через складність ідентифікації форми селекційних досягнень, яка полягає у її високому ступенi iндивiдуалiзацiї;

– повністю виправданим є концентрування функцій патентування та державної реєстрації селекційних досягнень у компетенції органів Мінагрополітики. Таким чином, створено досить дієвий механізм аграрно-правового захисту цієї важливої складової інтелектуальних здобутків вітчизняної науки;

– необхiдно внести змiни до Закону України «Про племiнну справу у тваринництвi» щодо визначення універсальних критерiїв, уніфікованих з критерiями охороноздатностi, встановленими для селекцiйного досягнення у рослинництвi;

– спецiальне законодавство про винахiдництво не визнає породу тварин винаходом, з позицiї чого вона не може пiдлягати процедурi патентування, тому необхідно усунути ці суперечності;

– необхідно обмежити склад суб’єктiв племiнної справи у тваринництвi у частині можливості участі фiзичних осiб-суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi у створеннi племiнних (генетичних) ресурсiв;

– потрібно розширити коло суб’єктiв племiнної справи у тваринництвi за рахунок iноземних та спiльних пiдприємств, органiзацiй та установ, якi спецiалiзуються в галузi селекцiї тваринництва.