2. Етапи розвитку

У зв'язку з русифікаторським курсом в УСРР у 1931 р. ліквідовано Інститут укра­їнської наукової мови і ряд мовознавчих інституцій Історико-філологічного відділу УАН. На їхній базі в 1931 р. було заснова­но в Києві Інститут мовознавства ВУАН (з 1945 р. — ім. О. Потебні). Одним з голов­них завдань новоствореного Інституту бу­ло викривання «націоналістичного шкід­ництва» в АН. Йому було передано й видання термінологічних матеріалів. Свою наукову роботу під проводом уже згадува­ного Наума Кагановича (1931 — 1937) Інс­титут мовознавства ВУАН почав непере­бірливою критикою наукових праць репре­сованих попередніх керівників і укладених співробітниками ІУНМ словників. Зокре­ма, радянське офіційне мовознавство за­судило і визнало шкідливими для розвитку української науки «українізаційні» тен­денції, які нібито були за своєю суттю на­ціоналістичні й реакційні, відштовхували від російської термінології. Національну українську наукову термінологію почали класифікувати як «хуторянську».

Після знищення четвертого тому ака­демічного загального «Російсько-україн­ського словника» (як і заборони раніше виданих томів), а також вилучення термі­нологічних словників ІУНМ в українській термінології утворилася порожнеча. Щоб заповнити її, в 1934— 1935 рр. було видано два математичні шкільні словники. У 1934 р. Інститут мовознавства ВУАН видав спеці­альний «Математичний термінологічний бюлетень» (Дріпов Д., Сабалдир П. «Проти націоналізму в математичній термінології»), [2] у якому замість нібито вигаданих на­ціоналістами і петлюрівцями українських термінів утверджувались у директивному порядку терміни «інтернаціонального по­ходження» і спільні з російськими. У нау­ковій і навчальній математичній літерату­рі майже всі українські національні мате­матичні терміни остаточно було замінено на прийняті в російській термінології «ін­тернаціональні терміни» або кальки з ро­сійських. У 1937 р. Інститут мовознавства АН УРСР видав загальний «Російсько-український словник», в яко­му в українській частині було багато слів, живцем узятих з російської мови. Цим бу­ло започатковано стрімкий процес зросійщування української наукової мови. В ді­лянці освіти почалася деукраїнізація шкіл і вищих навчальних закладів. У великих містах школи ставали двомовними, а зго­дом — одномовними російськими.

Для перегляду роботи «на мовному фрон­ті» 25 квітня 1933 р. при Наркомосі було ство­рено Комісію під головуванням А. Хвилі. В 1933 р. було здійснено перехід на новий пра­вопис, якого прилюдно не обговорювали. Правопис іншомовних слів замінено на ро­сійський. Там, де українські терміни мали по дві форми, перевагу надано формі, ближ­чій до російської мови. Цілком усунено лі­теру ґ, що змінило написання багатьох нау­кових термінів, зокрема математичних. Піс­ля ліквідації Інституту української наукової мови в 1931 р. та репресування у 1937 р. М. Кравчука процес українського терміно­творення, зокрема математичного, припинив­ся зовсім. Робота зі створення української математичної й природничої термінології класифікувалася як «петлюрівщина» і «на­ціоналістичний ухил». Після виходу термі­нологічних бюлетенів результати багаторіч­ної наукової та пошукової праці українських лексикографів було перекреслено, а словни­ки ІУНМ сховано в спецвідділи бібліотек. Провідних українських термінологів було знищено. Після виходу «Математичного тер­мінологічного бюлетеня» [2] (було виправ­лено, деукраїнізовано, зросійщено, зінтернаціоналізовано більшість термінів) справ­жня українська математична термінологія стала недоступною для користувачів.

Процес вільного від політичного втру­чання українського наукового термінотво­рення в 1930-і рр. тривав в основному ли­ше за кордоном в Українському Вільному університеті та в Українському Високому педагогічному інституті у Празі й Україн­ській господарській академії в Подебрадах. Наукові видання УГА значно збагатили ук­раїнську науково-технічну літературу і роз­винули українську наукову мову в природ­ничих науках. Зокрема, УГА видала мате­матичний словник. Проблеми української наукової термінології обговорювалися на І (1926) і II (1932) Українських наукових з'їздах у Празі. На ці з'їзди було запроше­но і вчених з радянської України, однак, на жаль, Українська академія вирішила не брати в них участі.

З великими труднощами продовжував­ся процес українського математичного тер­мінотворення у Львові. Польський уряд ще менше, ніж австро-угорський, сприяв роз­витку української освіти. Міністерство ос­віти Польщі після 1932 р. перестало вида­вати підручники українською мовою. У від­повідь на орієнтацію галицьких укладачів математичних словників на термінологію, вживану в Радянській Україні, польські уря­дові кола роблять спроби наблизити галиць­ку (в основному шкільну математичну тер­мінологію) до польської. Це дуже посили­ло термінологічні розбіжності і призвело до руйнування вже наміченої загальноукраїн­ської математичної термінології і більш-менш усталених раніше спільних для всіх українських земель термінологічних норм. Українську наукову термінологію на осно­ві принципів ІУНМ і НТШ розробляла й діаспора в Америці — УТЦА (Український термінологічний центр в Америці); НДТУК (Науково-дослідче товариство української термінології) та в низка інших наукових інс­титуцій. Зокрема, Український науковий інститут Гарвардського університету в 1979 р. проводив сесію, присвячену історії україн­ської термінології. В Канаді в 1990 р. видано «Українсько-англійський словник комп'ютер­ної термінології і англо-українські аудіо-візуальні терміни» (укладачі: П. Фединський, Т. Городиська, Т. Кінен, Р. Робін).

Слід відзначити, що від 1918 до 1933 р. вийшли друком 10 словників з математи­ки і механіки, 9 — з фізики, 4 — з хімії, а загалом до 1933 р. було видано 83 термі­нологічні словники з різних ділянок знань. За цей короткий час набула розквіту лек­сикографічна робота. Співробітники ІУНМ зібрали 2 млн карток слів української мо­ви. В ці роки (період «українізації») на ос­нові народної мови по суті було створено національну математичну термінологію.

Представниками пуристичної школи в тер­мінології були О. Синявський, М. Судима, М. На­конечний, О. Курило. Процес українського термінотворення в той час відбувався не лише в радянській Україні, він продовжувався, долаючи за­борони, і на західноукраїнських землях. Так, зокрема, в 1923 р. у Львові на II За­гальному з'їзді українських інженерів і тех­ніків Микола Чайковський виступив з ре­фератом «Завдання української наукової й технічної термінології», а в 1924 р. він опуб­лікував «Систематичний словник україн­ської математичної термінології».

Особливо великий внесок у створення й уніфікацію української математичної тер­мінології належить уже згадуваним мате­матикам М. Кравчукові та М. Чайковському. Вони перші почали викладати матема­тику українською мовою у Київському й Кам'янець-Подільському університетах.

У творення математичної термінології значний внесок зробили співробітники Інс­титуту української наукової мови та Фізико-математичного відділу Академії. Зокрема співробітник Інституту української наукової мови ВУАН Ф. Калинович у 1925 р. видав «Словник математичної термінології. Про­ект, ч. 1. Термінологія чистої математики», а В. Дубровський — «Російсько-укра­їнський технічний словник» (1925 і 1926). Тер­мінологічна комісія Одеської науково-дослідчої кафедри математики видала «Росій­сько-український словничок математичної термінології та фразеології. Алгебра».

Хоч українська математична терміно­логія творилася на різних українських ет­нічних територіях, що належали до різних держав, при вироблянні її виявилася єдність учених усіх українських земель. До почат­ку 30-х рр. XX ст. було створено науково обгрунтовану українську національну ма­тематичну термінологію, що відповідала світовому рівню і мала потенційні можли­вості для дальшого розвитку.

Слід сказати, що всі словники ІУНМ мали підзаголовок «Проект». Передбачало­ся широке обговорення їх і доопрацюван­ня. На жаль, більша частина напрацьова­ного тоді матеріалу не пройшла апробації у фаховому мовленні. Зрозуміло, що кри­тика цих словників виконувала відповідне політичне замовлення: кожний словник « . має бути відповідний до загальної мов­ної політики радянської влади».

Нормальний природний процес творення української математичної термінології було перервано на початку 1930-х рр., після припинення процесу так званої укра­їнізації. У зв'язку з процесом вигаданої біль­шовицьким режимом СВУ (1930) багатьох українських термінологів і працівників ІУНМ було звинувачено в націоналізмі, вісьмох за­арештовано й фізично знищено (серед них — керівник ІУНМ Григорій Холодний, якого звинуватили в «термінологічному саботажі», співробітники Г. Голоскевич, В. Дубров­ський, М. Кривенюк, та ін.). Мате­матика і термінолога М. Чайковського було заарештовано і звинувачено за сфабрикова­ними справами СВУ та УВО (1933). Мово­знавець Наум Каганович (вихованець Хар­ківського Інституту народної освіти) запо­чаткував на початку 1930-х рр. гостру кампанію проти українського мовознавства 1920-х рр. [3]