Зміст

Запровадження

1. Еволюція миротворчої діяльності ООН

1.1 Історія виникнення миротворчого інституту ООН

1.2 Правову базу, завдання й принципи діяльності миротворчої практики ООН

2. Механізми миротворчої діяльності ООН

2.1 Механізм використання миротворчих операцій ООН

2.2 Світові і регіональні домовленості про роззброєнні і нерозповсюдження

2.3 Боротьба тероризмом

2.4 Масштаби операцій ООН із підтримки миру

2.5 Політичні аспекти застосування механізму санкцій третьою стороною при врегулювання конфлікту

3. Проблеми та шляху реформування ООН за умов наростання загроз міжнародного тероризму

3.1 Миротворчі операції ООН на етапі діяльності

3.2 Основні перспективи розвитку ООН у врегулюванні міжнародних криз

Укладання

Список використаної літератури

Запровадження

Актуальність теми. У XX столітті у збройних конфліктах загинуло більше людей, як по попередню історію людства. Він був самим руйнівним і кровопролитним. Конфлікти перетворилися на одну з провідних чинників нестабільності землі. Сучасні конфлікти є загрозу як учасники конфлікту, але й усієї світової спільноти. І, попри завершення холодної громадянської війни, у світі ще є загроза ядерної війни з боку крупних ядерних держав. У той самий час у сучасному динамічному, швидко не зовсім розвиненому світі міждержавні конфлікти змінилися цивільними війнами. Розпад біполярного світу привів до створення нових держав, з'явилися нові види загроз міжнародному світу та безпеки, що зумовило необхідність активізації діяльності універсальної міжнародної організації - ООН. Політичні процеси, що відбуваються поки що розвитку суспільства, виявляють потреба у дослідженні конфліктів, аналізі їх про причини і наслідків.

У врегулюванні міжнародних криз і міжнаціональних конфліктів на етапі саме у ООН покладено головна відповідальність з підтримки міжнародного світу та безпеки. Важливим є аналіз діяльності ООН з врегулювання міжнародних конфліктам та виявлення чинників, надають негативний вплив на ефективність дій ООН. Слід зазначити, що ООН було створено для об'єднання всіх інших держав із єдиною метою протидії загрозам міжнародного світу і загальну стабільність. Отже, міжнародний світ образу і безпеку великою мірою залежить від результатів діяльності ООН, чи, кажучи інакше кажучи, від консолідації зусиль світового співтовариства на боротьби з новими погрозами міжнародному світу і загальну стабільність.

Мета і завдання. Мета дослідження полягає умногоаспектном аналізі миротворчої ролі ООН у врегулюванні міжнародних конфліктів на етапі, соціальній та визначенні її внеску до процес врегулювання міжнародних криз та політичних конфліктів.

Відповідно до цією метою у дослідженні було поставлено такі:

- Простежити процес зародження потреби у універсальної організації, що є гарантом міжнародного світу і загальну стабільність, проаналізувати еволюцію її становлення.

- Вивчити і узагальнити позиції учених із аналізованої проблемі.

- Досліджувати методи лікування й інструменти, застосовувані ООН на вирішення конфліктним ситуаціям.

- Проаналізувати діяльність ООН у врегулюванні міжнародних конфліктів з прикладу арабо-ізраїльського,руандийского, іракського конфліктів.

- З розглянутих Раді Безпеки конфліктним ситуаціям, оцінку діяльності ООН і взаємовідносинам постійних членів даного Ради.

- Визначити роль ООН у підтримці балансу сил на міжнародній політичній арені.

- Створити необхідність реформування ООН, і зокрема ООН, відповідно до мінливою міжнародної ситуацією.

- Проаналізувати основні чинники, які знижуватимуть ефективність діяльності ООН.

Об'єктом дослідження є місце й ролі Організації Об'єднаних Націй у системі сучасних міжнародних політичних інститутів власності та у політичному процесі.

Предметом дослідження є діяльність ООН як гаранта міжнародного світу та безпеки, і навіть система взаємодії держав як суб'єктів міжнародного права, здійснюють співробітництво у рамках ООН. Діяльність також розглядаються механізми ООН, використовувані для врегулювання конфліктних ситуацій і сукупність чинників, які впливають ефективність діяльності ООН.

Ступінь вивченості теми. У процесі роботи було використані численні роботи російських і зарубіжних політологів, істориків. Слід констатувати практично повна відсутність у західної та російську науку комплексних досліджень на тему. Частково цю тему порушується на роботах російських і закордонних вчених: Н.В. Александрова «Шляхи та фізичні методи врегулювання етнополітичних конфліктів у світі», М. В. Андрєєва «Сучасні міжнародно-правові аспекти реформування Ради Безпеки ООН», СВ.Шатуновского-Бюрно «Підвищення ефективності ООН, міжнародно-правові аспекти», Д.В.Поликанова «Конфлікти у Африці й діяльність відділу міжнародних організацій з їхньої врегулюванню»,Гетачеу ДжигиДеликсса «>Этнополитические конфлікти у Африці»,Хайри Наджи АбдельФатах Аль -Ориди «Близькосхідний мирний процес: Палестинське напрям».

Слід зазначити, більшість зарубіжних і російських учених вважає, що провідної ролі у недопущенні і врегулювання конфліктів повинна відігравати ООН. Спроба обійти чи формально «прикритися» ООН успіхом не тільки сприяє процесу управління конфліктом, а й призводить для її подальшої ескалації. Політичні процеси, які у світі, поставили перед вченими завдання причини що відбуваються змін, виявити загальні тенденції, визначити значення ООН у збереженні балансу сил на політичної арені.

Основними були документи ООН, одним із головних є Статут ООН, що закінчував у собі принципи міжнародних відносин, саме: національне самовизначення, суверенної рівності держав, заборона застосування сили у міжнародних відносинах, твердження фундаментальних правами людини тощо. Також було вивчені і проаналізовані Резолюції РБ ООН і офіційні доповіді Генерального секретаря про їх виконання, документи Генеральної асамблеї, заяви голови ООН, і навіть угоди між різними сторонами про яке припинення вогню, про співробітництво тощо.

Серед російських учених необхідно виділити наступних авторів: Л. Н.Абаев,Е.П.Бажанов, О.Г. Барановський, А.В.Бурсов, З. Горов, Л.Є.Гришаева,К.М. Боргів, В.Є. Донцов, С.А. Єгоров, О.Г.Задохин,Т.А.Закаурцева,Г.Г.Кадимов, А. Капто, Н.А.Косолапов,К.Н.Кулматов, М.М. Лебедєва, В.Ф. Лі, А.В. Митрофанова, Г.С. Нікітіна, О.М. Примаков, Г.А.Рудов, С.В.Тюшкевич, Є.В. Фролова,О.О.Хохлишева, П.О.Циганков,С.А.Шляков тощо.

Серед робіт, присвячених проблемі близькосхідного врегулювання, треба сказати книжку О.М. Примакова «Світ після 11 вересня», де автором розглядаються можливі підходи з врегулювання міжнародних конфліктів, зокрема близькосхідного, що створює сприятливий грунт для міжнародного тероризму, обгрунтовується важливість посилення ролі ООН у зв'язку з подіями 11 вересня 2001-го року, що змінили громадську думку з проблемам міжнародної безпеки і загальну стабільність.

М.М. Лебедєва у монографії «Політичне врегулювання конфліктів» називає сучасні конфлікти однією з провідних чинників нестабільності на земній кулі. Будучи важко розв'язуються, вони теж мають тенденцію до розростання, залучення дедалі більшої кількості учасників, що створює серйозну загрозу як учасники, але й усієї світової спільноти. Ця загроза значно зростає, якщо взяти до уваги, що великі екологічним катастрофам можливі навіть тоді невеликих локальних конфліктів. Війна Перській затоці 1991 року чітко продемонструвала, наскільки небезпечний для екології планети може таїти у собі підпал нафтових свердловин. Знадобилися зусилля багатьох країн при гасінні пожеж на свердловинах, і навіть при очищенні землі від нафтових забруднень.

С.А.Тюшкевич у книзі «Новий переділ світу» аналізує проблеми стратегічної та військовою безпеки у тих процесу глобалізації на початку XXI в., торкаючись агресивних війн - у Югославії й Іраку й поведінки США. Він вважає, що військова сила як інструмент політики зберігає свою важливого значення, і світ продовжує жити за законами, коли переважного права проводити стан міжнародних відносин привласнює той, хто має більшої військової сили. Підтвердженням цього стала агресія США проти Іраку березні-квітні 2003 року.

Серед робіт, присвячених класифікації конфліктам та методів їх врегулювання, слід виділити роботу О.Г. Баранівського «Страхування світу», де автор дає оцінку ролі ООН. О.Г. Барановський оцінює роль даної міжнародної організації у створенні та удосконаленні механізмів захисту міжнародного світу і "колективної безпеки, аналізує концепцію підтримання миру та особливості ОПМ (операції з підтримання світу) першого, другого і третього покоління, і навіть проблеми, пов'язані з здійсненням ОПМ і шляхи їхнього розв'язання.

>О.О.Хохлишева у книзі «Міжнародні-правові проблеми силового миротворства ООН і можливі варіанти розв'язання», розглядає міжнародно-правові проблеми силового миротворства ООН і механізм міжнародно-правового регулювання операцій із підтримці світу. На думку автора, правове регулювання є найпріоритетнішим засобом впливу на міжнародні відносини. У цьому головною умовою забезпечення міжнародного правопорядку необхідно дотримання міжнародно-правових норм відповідно до національним законодавством і міжнародних норм.

У монографії В.М. Федорова «ООН - інструмент підтримки міжнародного світу та безпеки» дається докладний аналіз концептуальних і практичних аспектів діяльності ООН, описуються конкретні історичні прецеденти у діяльності уповноваженого, пропонуються можливі варіанти вдосконалення миротворчих інструментів.

Глибокий аналіз притаманний роботам А.І. Нікітіна, у яких докладно розбираються питання розподілу повноважень у сфері миротворства між ООН, Генеральної Асамблеєю і Секретаріатом ООН. У книжці «Миротворчі операції: концепції, й практика» автор присвячує особливу увагу питанням, що з використанням Збройних Сил проти держав, загрозливих міжнародному світу та безпеки, практичної діяльності ООН для втручання в конфлікти, правовому обгрунтування операцій із підтримці світу з допомогою Збройних Сил.

Особливо цікава книгаАбулмагда О.К.,Ариспе Л.,Ашрави X. та інших. «Долаючи бар'єри», у якій дається характеристика протягом останнього десятиліття XX в., відзначеного лихами людей, потерпілих у конфліктах, причому їх і учасники виправдовували свої дії, посилаючись на можливість етнічні, релігійні, племінні, культурні, тендерні й інші відмінності. Але, на думку авторів, головна причина що відбуваються конфліктів людина, чи це лідер чи член групи. Діалог між цивілізаціями — це знайти нову можливість зазирнути інші народи, їх культури та цивілізації з глобальної, локальної мережі й навіть індивідуальної точок зору, і навіть зрозуміти роль і значення ООН у тому діалозі.

Слід зазначити і книжку Б.Бутроса - Галі «Порядок денний для світу», де автор спробував визначити найбільш дійових заходів стосовно процесу підтримання миру планети. Як основних миротворчих інструментів їм було запропоновано: превентивна дипломатія, миротворчість, підтримання миру, роззброєння,постконфликтное світоустрій. У цьому особливу увагу приділено превентивної дипломатії, визначене автором як найефективніший інструмент, бувши дії, створені задля запобігання виникнення спору між конфліктуючими сторонами, недопущення переростання існуючих суперечок у конфлікти і її поширення останніх, якщо вони вже сталися.

Для загального контексту міжнародних відносин, визначали завдання ООН, були корисні книжки американських учених 3. Бжезинського і З. Хантінгтона.

Книжка 3. Бжезинського «Велика шахівниця», присвячена стратегії США, цілям і національним завданням американської політики виділяє як остаточної мети створення справді готового до співробітництва світового співтовариства на відповідність до довгостроковими тенденціями і фундаментальними інтересами людства. У цьому підкреслюється важливість того на політичної арені був суперника, здатного панувати на теренах Євразії і, отже, кидає виклик Америці.

З.Хантингтон у книзі «Зіткнення цивілізацій» виділяє як центрального і найнебезпечнішого аспекти зародження глобальної політики конфлікт між групами різних цивілізацій. Визначаючи західну цивілізацію як цивілізацію, відчутно допомагає досить сильний вплив на загальносвітове розвиток, він у водночас виключає життєздатності інших цивілізацій. У сучасну епоху в зіткненнях цивілізацій він бачить найбільшу загрозу світу в усьому світі, і тільки міжнародний порядок, заснований з їхньої співіснування, є найбільш надійної мірою попередження нової Першої світової.

Велике зацікавлення представляє також книгаИ.Г.Мартинса «Погляд на сучасний світ». Автор дотримується поглядів, що у своїм головним ролі - ролі стража світу - ООН зазнала повного провалу, а початкова ідея одноголосності 5 великих держав, джерело якої в використанні права вето, перетворилася на інструмент для міжнародного шантажу й у обмеження ролі ООН.

1. Еволюція миротворчої діяльності оон

1.1 Історія виникнення миротворчого інституту оон

ООН було створено для об'єднання всіх демократичних держав з єдиною метою протидії загрозам міжнародному світу і загальну стабільність. Але досягнення цього нереально, до того часу, доки всі члени міжнародного співтовариства не усвідомлюють той факт, що реалізація їх індивідуальних інтересів неможлива без втілення колективних інтересів усієї світової спільноти. ООН відповідно до своїм статусом несе головну відповідальність у підтриманні міжнародного світу і запобігання конфліктів. У той самий час, миротворча діяльність із врегулюванню криз (наприклад, як-от Балканські війни, Іракський криза) показала, наскільки різні підходи держав — членів до проблема до проблеми врегулювання конфліктам та щодо використання силових заходів.

Друга Світова Війна визначила необхідність створення держав задля підтримання та запобігання нової жахливої війни.

Проблема повоєнного світового устрою, була головною тоді і була однією з основних тим обговоренняПотсдамской, Тегеранської і Ялтинської конференціях. Гостро постало питання з приводу створення системи колективної безпеки все, про об'єднання зусиль союзницьких держав зі створення Організації Об'єднаних Націй.

Поява ООН зумовлювалося цілу низку об'єктивних чинників військово-стратегічного, політичного, економічного розвитку людського суспільства кінця другого тисячоліття. Створення ООН стало втіленням одвічною мрії людства про такий устрої та молодіжні організації міжнародного гуртожитки, які позбавили б людство від нескінченності низки воєн та забезпечили мирні умови життя народів, їх поступальний просування шляхом соціально-економічного прогресу, процвітання та розвитку, вільного зі страху за майбутнє.

Організація, формально існуюча задля забезпечення колективної безпеки й підтримання миру, не досягла ніяких істотних результатів і безсило спостерігала над перебігом II Світовий війни.

Але сприяння міжнародної безпеки було єдиною функцією Ліги Націй. Це було перша організація, створена у тому, щоб регламентувати відносини між державами. Її головнимнормотворческим досягненням було активне сприяння прийняттю пактуБриана-Келлога у 1928 р. Сторони, що підписали цей пакт (спочатку Франція та, і потім ще 48 держав), брали він зобов'язання врегулювати будь-які міжнародні суперечки мирними коштами Німеччини та відмовитися від "війни як від кошти досягнення національних інтересів. То був перший міжнародний документ свого роду, де країни добровільно взяли він певні зобов'язання із метою запобігання подальших збройних конфліктів. Ліга Націй пошарпана те, що вони мали достатніх засобів на держави, порушили прийняті міжнародні норми (ООН виправила помилку своєї попередниці з допомогою організації Ради Безпеки).

Фактично Ліга Націй розвалилася над своєю безглуздістю ще1939г., на папері її діяльність припинено у квітні1946г. рішенням спеціально скликаній Асамблеї. [3 ,45 ]

Але світові держави продовжували шукати шляхи до втілення ідей колективної безпеки все, оскільки жахи II Світовий війни ще більше переконали їх у потребі створення нової міжнародної організації, яка змогла відповісти на виклики, якою змогла протистояти Ліга Націй. Проект створення і Статуту цієї організації було запропоновано на Конференції 4-х держав (США, СРСР, Великобританія й Китай) в Думбартон-Оксі, і з квітня до червень1945г. була спеціально скликана Конференція у Сан-Франциско, названа Конференції Об'єднаний Націй, де 50 держав-засновниць підписали Статут ООН.

З дня набрання чинності Статуту ООН 24 жовтня1945г., коли за зберігання Уряду США здала остання 29-та ратифікаційна грамота СРСР, офіційно відраховується початок існування ООН¹. За рішенням Генеральної асамблеї, ухваленого1947г. День набрання чинності Статуту ООН був офіційно оголошено ”Днем Об'єднаних Націй”, який урочисто відзначається щорічно у країнах – членах ООН. [6 , 22]

Статут ООН втілює у собі демократичні ідеали, що знаходить своє вираження, зокрема, у цьому, що він стверджує віру в основні прав людини, в гідність і цінність людської особистості, в рівноправність чоловіків і жінок, закріплює рівність великих і малих народів.

Статут ООН встановлює у своїх основні цілі підтримку міжнародного світу та безпеки, залагоджування мирними засобами, у порозумінні до основних засад справедливості і журналіста міжнародного права, міжнародних суперечок і ситуацій. Він визначає, що ООН полягає в принципі суверенної рівності всіх його членів, що це члени сумлінно виконують зобов'язання в Статуту, щоб забезпечити їм всім у сукупності правничий та переваги, які з членством Організації, що це члени повинні вирішувати шляхом і утриматися від загрози силою чи його застосування І що ООН повинен на втручання у справи, сутнісно входять у внутрішню компетенцію кожної держави (ст.2). У Статуті ООН підкреслюється Головним органом ООН є Генеральна асамблея, рада Безпеки, Економічний Соціальний Рада (ЕКОСОС), Рада з питаньОпеке, Секретаріат і міжнародний Суд. [7 ]

Більше докладна структура приведено нижче малюнку 1 [14 , 5]

Малюнок 1 – Структура ООН

З малюнка наочно видно, що секретаріат залежить від Генеральної асамблеї і більше нікому не підпорядковується. Натомість Генеральна Асамблея виконує безліч функцій, тому що від її залежить функціонування все комітетів. У своїй роботі я - не вважаю доцільним розписувати завдання цих комітетів. Скажу лише те, що й діяльність безпосередньо залежить від секретаріату, главою якої є генеральний секретар.

Основні засади діяльність у цій організації розроблялися ще до його закінчення і було узгоджені на конференції представників СРСР, навіть Великобританії з 21 серпня до 7 жовтня 1944 року уДумбартон -Оксе. [17 ,12 ]

Зусилля учасників конференції були спрямовані створення такої авторитетної організації, яка була б справжнім інструментом світу й міжнародній безпеці і виходила із принципів рівності та справедливості яких, головним завданням якої - колективний пошуку шляхів досягнення стабільності, заснованої на мирі й злагоді.

Сталін, Рузвельт і Черчілль обговорювали питання новій формі міжнародної організації. Було зрозуміло, що необхідно об'єднати зусилля. Черчілль розробив схему, відповідно до якій влада зосереджувалася у трьох регіонах: Європейському, Американському і Тихоокеанському. Захищаючи інтереси СРСР, Сталін я виступав проти цієї схеми, оскільки боявся, по-перше, посилення впливу навіть Великобританії; по-друге, втрати позицій СРСР поставляють на світовий арені. Але водночас він усвідомлював, що є можливість втрати зв'язки й з союзниками. Одночасно, противниками цієї схеми були впливові західні політики -Корделл Хелл і МартінИдеен, - які мали те що свої причини. Вони вважали, що, зосередження влади у трьох регіонах неминуче призведе до виникненняавтаркических блоків, але це викликає «американський ізоляціонізм», позаяк у кожному з них домінувати одна велика держава.

У1943г. у Москві розробили принципи міжнародної організації, заснованої на суверенне рівність всіх демократичних держав. У книжці «Світ узнав і політика» ПітерКальвокоресси висловлює судження, що ООН є переглянутий варіант Ліги Націй. Але, головна відмінність Організації Об'єднаних Націй від Ліги Націй у тому, що Статут Ліги Націй не забороняв війни. У Статуті ООН санкціоновано застосування міжнародних стандартів і національних наснаги в реалізації цілях самооборони. Рада безпекиООН1 також визначив, що конфліктна ситуація, що з застосуванням сили, становить загрозу для світового співтовариства та є актом агресії. Якщо на такому факті виявлено, то ми все члени ООН повинні вжити заходів для правопорушникові. Для застосування сили досить більшості голосів членів ООН і злагода всіх п'яти постійних членів. Отже, Організація Об'єднаних Націй побувала в центрі злиття інтересів країн, для запобігання нових воєн та конфліктів. [ 33, 5]

У 1945 року на Ялтинської конференції глав урядів трьох союзних держав антигітлерівської коаліції (США, СРСР, Великобританія) було прийнято основні засади повоєнного світобудови. І на цій конференції керівників трьох союзних держав говорилося «...Ми вирішили найближчим часом заснувати що з нашими союзниками загальну міжнародну організацію підтримки світу та безпеки. Ми вважаємо, що це суттєво як попередження агресії, так усунення політичних, економічних та соціальних причин війни, шляхом тісного та сталого співробітництва всіх миролюбних народів...» [12 ]

НаПотсдамской конференції, що почалася 17 липня по 2 серпня 1945 року, було прийнято рішення, котрі почали основою повоєнного мирного устрою.

Статут ООН було підписано 26 червня 50 державами - учасникамиСан-францисской конференції і почав силу 24 жовтня, відтоді вона щороку відзначають як День ООН.

Ідеали і спільні мети народів, урядів, які об'єдналися до створення ООН, виражені вПреамбуле ООН:

«...Ми, народи Об'єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління від лих війни, двічі на нашому житті принесла людству невимовне горі, і знову затвердити віру в основні права людства, в гідність і цінність людської особистості, в рівноправність чоловіків і жінок й у рівність прав великих і малих націй, створити умови для, у яких можуть дотримуватися справедливість і на повагу до зобов'язанням, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права, і сприяти соціальному прогресу і поліпшення умов життя за більшу свободу, й у цих цілях виявляти терпимість і жити разом, у світі друг з одним, як добрі сусіди, воєдино наші сили підтримки міжнародного світу та безпеки, й забезпечити прийняттям принципів, і встановленням методів, щоб Збройні сили застосовувалися не інакше, як і спільних інтересах, і використовувати міжнародний апарат для сприяння економічному та соціального прогресу всіх народів, вирішили об'єднати зусилля задля досягнення цього.

Відповідно до цього наші відповідні уряду через представників, присутніх у місті Сан-Франциско,предъявивших своїх повноважень, характерні для належної формі, погодилися взяти справжній Статут Організації Об'єднаних Націй і справжнім засновують міжнародну організацію під назвою - Об'єднані Нації». [7]

Протягом часу діяльності організації було багато перемог України й досягнень, але й труднощі. Попри перемоги та поразки, безперечний те що, завдяки ООН вдалося врегулювати десятки конфліктам та запобігти виникненню нових конфліктним ситуаціям. Багато в чому, успіхи і досягнення організації пов'язані про те, діяльність ООН носить щойно і колективний характер, що викликає довіру в сторін втягнутих у конфлікт, і дозволяє втілювати посередника у врегулюванні конфліктним ситуаціям.

Безумовна легітимність ООН, пов'язані з універсальністю її складу, ні з тим, що, вона є організацією з універсальної компетенцією, оскільки держави мають можливість включати у її порядок денний практично будь-які питання, які стосуються військово-політичній, соціально - економічної, гуманітарної та інших областям. Головною перевагою ООН над іншими міжнародними організаціями, є можливість від імені міжнародного співтовариства санкціонувати застосування сили у цілях усунення загрози міжнародної безпеки.

ООН створена задоволення та цивільного захисту інтересів всіх народів. Відповідно до цими інтересами, на конференції у Сан-Франциско, було вироблено основні засади і цілі діяльності організації: