Правила для проведення оптимістичного прогнозування змін фінансового стану і результатів діяльності організації

(за 5-факторною моделлю рентабельності власного капіталу Корпорації Дюпон)

Основні правила:

1. «Золоте правило економіки» (доповнене):

100 ≤ Тр (А) ≤ Тр (ПЗ) ≤ Тр (ОА) ≤ Тр (ЧД) ≤ Тр (Р) ,

де Тр (Х) – темп зростання показника Х (%),Тр (Х) = Х₁/Х₀ *100;

А – активи, ПЗ – поточні зобов’язання, ОА – оборотні активи, ЧД – чистий дохід, Р – прибуток (чистий (ЧП), операційний (ОП), або валовий (ВП) – залежно від потреб розрахунку), тобто

100 ≤ Тр (ВП) ≤ Тр (ОП) ≤ Тр (ЧП).

2. Абсолютний приріст чистого прибутку може бути розподілений на споживання і капіталізацію, тому: ЧП ≥ НРП,

де НРП – нерозподілений прибуток.

Своєю чергою, приріст нерозподіленого прибутку може позначитися на прирості власного капіталу (ВК), тоді за оптимістичного сценарію можна розглянути ситуацію, коли  ВК ≥ НРП.

3. Оскільки сума сукупного капіталу (підсумку активів)

А = П = ВК + ПК,

де П – сума пасивів, ВК – власний капітал, ПК – позиковий капітал,

то абсолютна зміна підсумку активів пов’язана із абсолютними приростами її складових системою

А = П = ВК + ПК.

Водночас, слід розуміти, що Тр(П)  Тр (ВК) + Тр(ПК), а отже Тр(ПК)  Тр(П) - Тр (ВК).

4. Одночасне поліпшення значень всіх факторів моделі у більшості випадків неможливе: насамперед, коли в організації є значні проблеми за окремими напрямками аналізу фінансового стану і результатів, або коли вона планує швидкі зміни одночасно за декількома (всіма) напрямками. Отже, треба визначити пріоритетні напрямки для змін у фінансовому стані організації. Зокрема альтернативою є, до прикладу: забезпечення фінансової стійкості і розширення діяльності організації (шляхом нарощування позикового капіталу).

Додаткові правила (які випливають з останнього основного правила):

1. Для забезпечення фінансової стійкості рекомендується нарощування або незмінність власного і сукупного капіталу, а також незмінність, зменшення або зростання позикового капіталу, але повільніше (аніж власного Тр (ПК) ≤ Тр (ВК)).

За умови надмірного рівня фінансової стійкості організації (ВК становить 0,60,9 від вартості сукупного капіталу (П)), може бути розглянуто підвищення коефіцієнта фінансової залежності і збільшення частки поточних зобо­в'язань у валюті балансу (тобто збільшення 2-го і 3-го факторів моделі (1)). Якщо ж фінансова стійкість є недостатньою (навпаки, ПК становить 0,60,9 від вартості сукупного капіталу (П)), приріст коефіцієнта фінансової залежності і збільшення частки поточних зобо­в'язань у валюті балансу не рекомендується.

2. Якщо у базовому році частка поточних зобо­в'язань у валюті балансу (3-й фактор моделі (1)) є дуже малою (515%) і обґрунтованим буде її збільшення хоча б у два рази, то для більшості організацій при цьому неможливо буде забезпечити аналогічний відносний приріст оборотних активів, що призведе до зменшення коефіцієнта поточної платоспроможності (4-й фактор).

Для організацій, у яких ПЗ  ПК, рекомендується спочатку встановити частку поточних зобов’язань у позиковому капіталі у базовому році, а потім (для полегшення процедури прогнозування) зберегти цю частку незмінною у наступному (прогнозованому) періоді.

3. Аналогічно, якщо організації необхідно провести швидке нарощування оборотних активів, то це з одного боку може забезпечити позитивну зміну коефіцієнта загального покриття (поточної платоспроможності), а з іншого – негативно позначиться на прирості оборотності оборотних активів, яка уповільниться.