Якісні методи оцінки ризику

Найбільший об'єм рекомендацій по забезпеченню безпеки пов'язаний з якісними методами оцінки ризику, які дозволяють досягти основної мети ризик-аналізу при використанні меншого об'єму інформації та затрат труду. На практиці якісними методами користуються частіше, ніж кількісними, завдяки їх простоті. Ці методи не потребують глибоких знань та детального аналізу матеріалу, тому оцінка проводиться швидко та є фінансово вигідною. Але ризики при застосуванні якісних методів оцінюються, як правило, суб'єктивно. В багатьох випадках в основу цих методів покладені так звані "матриці ризику", які полегшують процес класифікації джерел ризику.

Якісно оцінений ризик характеризує походження потенційної загрози та вид небезпеки, але не визначає ні вірогідності появи небезпечної події в просторі та часі, ні об'єм можливих наслідків.

Вибір якісного методу аналізу ризику залежить від мети аналізу, призначення об'єкту та його складності. Якісні метода аналізу небезпек включають:

попередній аналіз небезпек (ПАН) – це виявлення джерела небезпек, визначення системи або подій, що можуть викликати небезпечний стан, характеристика небезпек відповідно до їх наслідків;
аналіз наслідків відказів (АНВ) – заснований на системному підході та має характер прогнозу, аналізуються усі види відказів або аварійних ситуацій та виявляється їх вплив на систему в цілому;
аналіз небезпек методом потенційних відхилень (АНМПВ) – це створення штучних відхилень за допомогою ключових слів ("ні", "більше (менше)" та ін.), для чого технологічна система розбивається на складові частини та систематично вивчаються потенційні причини та наслідки відхилень;
аналіз помилок персоналу (АПП) – оцінює небезпеки з урахуванням людського фактору;
причино-наслідковий аналіз (ПНА) – виявляє причини аварії, що трапилась, та дозволяє прогнозувати нові аварії, складається план заходів по їх попередженню;
аналіз небезпек за допомогою "дерева причин " (АНДП) та "дерева наслідків" (АНДН) – виявляє комбінації відказів обладнання, помилок персоналу та зовнішній вплив (техногенний, природний), що викликають аварійну ситуацію.

Кількісні методи оцінки ризику

Кількісна оцінка ризику – це процес оцінки кількісних значень ймовірності та наслідків небажаних процесів, випадків, тобто оцінка проводиться за формулою

, (1.27)

де Р – ймовірність події (величина, суттєво менша за одиницю);

S – тяжкість наслідків.

Формула (1.27) виражає ступінь ризику R, тобто ймовірність виникнення небажаної події з урахуванням розміру можливого збитку.

По відношенню до джерела небезпеки оцінка ризику передбачає розмежування нормального режиму роботи R_н та аварійних ситуацій R_а.:

. (1.28)

У випадках, коли наслідки невідомі, під ризиком розуміють ймовірність визначеного сполучення небажаних подій:

. (1.29)

Кількісні методи дають об'єктивну оцінку ступеня небезпеки, на основі чого розробляється система управління ризиком. Тільки кількісно оцінені ризики можна порівнювати між собою, навіть якщо вони мають різне походження та негативні прояви. Для кількісних методів оцінки ризику необхідний великий об'єм інформації про стан виробничого середовища, рівень безпеки на підприємстві і та ін. Проведення кількісного аналізу, на відміну від якісного, вимагає високої кваліфікації виконавців.

Кількісний аналіз ризику найефективніший на стадії проектування та розміщення небезпечного виробничого об'єкта, при обґрунтуванні заходів безпеки, а також при комплексній оцінці небезпеки аварій на виробництві.

Техногенний ризик, який є комплексним показником надійності елементів техносфери, можна виразити через поняття "збиток", під яким розуміють фактичні і можливі економічні втрати та (або) погіршення природного середовища, що оточує людину. Тобто формулу (1.27) можна записати наступним чином:

, (1.30)

де Р – ймовірність події;

U – збитки небажаних подій.

Якщо кожній небажаній події, яка трапляється з ймовірністю Р_і, відповідають наслідки (шкода, збитки) U_і, ризик буде розраховуватися за формулою:

. (1.31)

Якщо ймовірності появи небажаної події однакові, то ризик слід розраховувати по формулі:

. (1.32)

На рисунку 1.1 приведена функціональна залежність між величиною ризику та можливими збитками, яка виражена нелінійним законом (заштрихована область – це область прийнятного ризику).