33. Функціональне призначення моделей?

Модель є провідною ланкою між дослідником та об’єктом, виконує

функції замінника об’єкта та дозволяє отримати нові знання про цей об’єкт.

За призначенням моделі поділяють на дескриптивні та нормативні. Дескриптивні – це описові моделі. Нормативні моделі – включають критерії оцінки якості функціонування системи. Такими моделями є оптимізаційні моделі. Нормативні моделі описують норми функціонування системи і

обов’язково включають дескриптивні моделі. В залежності від форми представлення властивостей системи моделлю виділяють: мисленні та реальні моделі. Мисленні моделі відображаються аналоговими, макетування, знаковими. В аналогових моделях властивості системи представляються іншою властивістю аналогічної за поведінкою моделі.

Макетування, це відображення властивостей системи за допомогою макету – спрощеного образу системи. Знакове моделювання – це процес створення логічного об’єкту в замін реального за допомогою певної системи знаків або символів. Знакові моделі є формальними. Тобто усі властивості системи описуються строго формальною мовою, що дозволяє уникнути подвійного трактування опису. Серед знакових виділяється математичне моделювання, яке є процесом

встановлення відповідності між реальною системою і математичним об’єктом. Математичні моделі поділяються на аналітичні та імітаційні. Аналітичне математичне моделювання передбачає запис процесів функціонування системи у вигляді співвідношень інтегро-диференціальних

та алгебраїчних виразів. Імітаційне моделювання – реалізація моделі або сукупності моделей

системи за допомогою алгоритму, який відтворює процес функціонування системи в часі, тобто її динаміку. Реальне моделювання – дослідження характеристик системи на реальній

системі, або на їй подібній частині. З реальним моделюванням пов’язані процеси експериментального дослідження системи, натурний та науковий експерименти, комплексні випробовування.

34. Остаточна мета, адекватність моделі.

Модель є провідною ланкою між дослідником та об’єктом, виконує функції замінника об’єкта та дозволяє отримати нові знання про цей об’єкт.

При моделюванні можливі різні рівні аналогій. Найвищий рівень аналогії - коли модель тотожна самому об’єкту. Однак в цьому випадку

втрачається зміст моделювання. З іншого боку надмірне спрощення моделі призводить до невідповідності із досліджуваним об’єктом. Системний аналіз використовує апарат моделювання для розв’язування задач дослідження об’єкта, проектування нової системи та організації

управління. При цьому властивості системи переважно відображаються комплексом моделей.

Інший системний аспект моделювання полягає в тому, що діяльність дослідника є цілеспрямованою на досягнення певної мети, бажаного стану, який розглядається як деяка модель. Процес формування плану чи алгоритму діяльності базується на моделюванні з метою прогнозування наслідків діяльності.

Адекватність є основною характеристикою побудованої моделі. Модель адекватна об’єкту якщо результати моделювання слугують для прогнозування поведінки реального об’єкта.

Поняття адекватності слугує для оцінки рівня виконання вимог повноти та точності, необхідного для досягнення мети моделювання. Ступінь адекватності моделі перевіряється експериментальним шляхом на основі введення міри адекватності. В цілому існує розумний компроміс між складністю моделі та адекватністю відображення нею властивостей об’єкта. Як правило при цьому модель описує деякі сторони функціонування та деякі необхідні для

відображення властивості системи.