9. Системотехніка і системологія, емержентність і синергізм.

Системотехніка – напрямок, який виник в США в 50-х роках. Описує правила дії інженера, який проектує складну систему – це і є системна технологія до споживача. Основні завдання: 1) формулювання узагальнених системних характеристик і закономірностей, які не залежать від конкретного типу компонентів; 2) розробка експериментальних методів, які дозволяють з високим рівнем достовірності оцінити теоретичні концепції; 3) розробка методів реалізації принципу системотехніки з використанням конкретних систем. Системологія – комплекс понять і концепцій, які стосуються системного підходу, системного аналізу, загальної теорії систем, системотехніки. Об’єднання наук про систему і системної філософії. Синергізм – (разом діють), елементи в складній системі діють разом. Емержентність – система одержує функцію, якої не має не один із елементів системи (раптово виникаюча).

10. Системний аналіз і дослідження операцій.

Відмінності системного аналізу від дослідження операції: 1) характер застосуванням моделей, така наука застосовує об’єктивну модель ( не залежить віт того хто виробляв); 2) якщо дослідження чітко сформулюване , то в системному аналізі слабко сформульований не формальний елемент; 3) системний аналіз значно більш орієнтовний на методологію вирішень. Кожна проблема унікальна. Типовий набір інструментів для рішення системного аналізу; 4) дослідження операції – тактика дослідження операцій, системний аналіз – стратегія дослідження операції; 5) результати системного аналізу залежать від прийнятя системних цінностей. Як іде рішення про судження ціності.

11. 1 І 2 інформаційні бар’єри, системний аналіз у сша.

Історично керівництво та виконання робіт на протязі тривалого часу здійснювалося одними й тими же способами, тобто керуюча система була по суті, суміщена с об’єктом керування. З ускладненням задач керування виник перший інформаційний бар’єр, що визначався пропускною спроможністю окремої особи у якості керуючої системи (2 -4 біт/с). цей бар’єр був подоланий шляхом відділення керуючої системи від функцій об’єкта керування та переходом до використання ієрархічного принципу керування. В 70 -80-х роках 20 ст. суспільство виявилося перед другим інформаційним бар’єром, а саме сумарна складність задач об’єктом керування стала перевищувати здатність керуючої системи з опрацювання інформації. 1960 році Месарович і Екман та інші, що організували центр систем у США. Вони ставили перед собою задачу чіткіше сформулювати мету – створити таку узагальнену науку, яка охоплювала б багато раніше розвинутих дисциплін, що в основному пов’язані з управлінням. З метою досягнення такого високого рівня абстрагування для побудови ЗТО було запропоновано використовувати головним чином математичний апарат теорії множин та загальної алгебри.

12. Логічний позитивізм, редукціоністська логіка, дедукція і індукція у са.

Логічний позитивізм – існує об’єктивна реальність, яка не залежить від особистих перспектив або суб’єкт уявлення світу. Однак факти є багатовимірними. Редукціоністська логіка – аналітична дедукція – що пояснити ціле можна шляхом пояснення його частин. Розглядається проблема розбиття цілого і вивчення кожної частини – наука множинності підходів. Дедукція – позитивний шлях з точки зору основних тих факторів, які визначають проблему. Якщо існують взаємозалежні фактори дедукція не працює або працює погано. Індуктивний погляд – він ґрунтується на основі загальних зосереджень окремих частин.