1804 Році. Її очолив проф. І. Ф. Венсович.

Розвитку судової медицини сприяло відкриття кількох

вищих навчальних закладів з медичними факультетами:

університети у Юр'єві (1802), Харкові (1804), Казані

(1804). Києві (1834), Новоросійську (1864). Згодом уні-

верситети виникають і в інших містах.

Новий університетський Статут 1835 року передбачав

наявність на медичних факультетах кафедр судової ме-

дицини та гігієни з медичною поліцією (епідеміологією).

Згодом, у 70-ті роки, відбувається поділ цих дисциплін з

організацією самостійних кафедр судової медицини з

токсикологією.

Великий внесок у розвиток судової медицини зробив

М. І. Пирогов (1810—1880). У 1841 році він видав атлас

під назвою "Анатомічні зображення людського тіла, при-

значені переважно для судових лікарів". Цей атлас пере-

видавався і впродовж багатьох років постійно використо-

10

вувався лікарями. Автор атласу особисто розітнув ве-

лику кількість трупів, пройшов як хірург через вогонь

кількох кровопролитних воєн. Багато зроблено М. І. Пи-

роговим і в галузі вогнепальної балістик ^( судово-

медичний експерт професор М. І. Пирс

Петербурзькій судовій палаті і за дору

ради проводив експертизи у винятки

вах. На дванадцяти Пироговських з'

1913), присвячених його лам* я"

медичні секції, •на* яких заслуу

сертацій, важливі поеідомлен

медицини.

Судова реформа 1864

вих статутів перетворю'

гласне. У судовому г

обвинувачення, так '

воката та судовог''

етапі потрібно б'

бурхливому ро'

ної практик*

праці судор

1865 pow

НОЙ МЄ.Г

ми на

Г

CV

/

М».

своєї

Клас.

написав у ^

Проф. Ф. >.

ципітації, котра

для визначення виду крові. Значения цього відкриття

важко переоцінити.

Треба зазначити, що судова медицина в Україні у той

час була складовою частиною судової медицини Росій-

ської імперії. Великий внесок у розвиток цієї науки зро-

били вчені-'київської та харківської наукових шкіл.

Київський професор М. О. Оболонський (1856—1913)

видає у 1894 р. посібник по судово-медичному 'дослід-

женню трупа та речових доказів, який став не тільки

підручником з судової медицини для київських студентів,

а й вкрай необхідною книгою для всіх судових лікарів

того часу.

Харківський професор М. С- БокаріуС (1869—1931) у

1911 Р. Видає підручник "Краткий курс судебной меди-

цины", а в 1915 р. виходить перший том його нового

підручника "Судебная медицина в изложении для юрис-

тов", по якому вивчали судову медицину на всіх юри-

дичних та медичних факультетах.

Після 1917 р. у судово-медичній службі відбулися

структурні зміни, внаслідок яких вона стала незалежною

від Міністерства внутрішніх справ, до складу якого вона

входила у Російській імперії. Із створенням у 1918 р. На-

родного комісаріату охорони' здоров'я РРФСР судово-

медична служба як підвідділ судово-медичної експертизи

увійшла до системи охорони здоров'я. Через два роки

прийнято "Положення про судово-медичних експертів",

а у 1924 р. затверджено посаду Головного судово-медич-

ного експерта при НКОЗ РРФСР. Декілька років цю по-

саду обіймав відомий учений Я.Л: Лейбович — автор

низки судово-медичних посібників, перекладач і редак-

тор книг Е. Гофмана.

У цей же час судово-медичну службу на Україні очо-

лює на посаді Головного державного судово-медичного

інспектора УРСР професор М-С-Бокаріус.

Судово-медична справа у НКОЗ УРСР з часу утво-

рення зазнавала деяких змін. У 1920—1922 pp. в НКОЗ

був відділ судової медицини, котрий у 1922 p. закрили і

організували "судово-медичний стіл" при лікувальному

відділі. Подібна перестановка не забезпечила задо-

вільних умов роботи, і тому у 1923 p. заснована Головна

12

судово-медична інспектура при о ^цилі,

яка згодом була виокремлена у

підпорядкуванням безпосереднь?

губернських відділах охорони

жено посади губернських судо?

поточну судово-медичну робо

дові лікарі,

На Першому Всеукраїнс»

ді, який проходив у XapKpF

ловний судово-медичний іт

у своєму виступі зазначи

у випадках судово-меди

мінно проводити розті

оглядом. Тому за звіти'

шв у містах сягав 95

78. 1 це у важкі 20-т

80 штатних судових

Великою подією

рення у 1923 p. r

М. С. Бокаріуса У

експертизи, який

туту, окрім чотирьох

секція під назвою "Судово-і*.-

людини".

Правила виконання судово-медичного до^.

па, судово-медичної кваліфікації тілесних ушкц^.

низка методичних матеріалів були підготовлені М. С. ь^

каріусом і видані по лінії НКОЗ у 1924 році. А через рік

він проводить спеціальні 6-тижневі курси з підготовки лі-

карів-експертів для губерній України. Протягом 1926—

1927 pp. проф. М. С. Бокаріус видає журнал "Архів кри-

мінології і судової медицини", в якому друкуються не

лише українські, російські, автори, а й спеціалісти з єв-

ропейських країн, США, Бразилії, Алжиру.

Велике значення для судових медиків та слідчих не

лише України, а й усього колишнього Союзу РСР мав

вихід у світ книги М. С. Бокаріуса "Первоначальный на-

ружный осмотр трупа при милицейском и розыскном

дознании" (1925). Через чотири роки виходить ще одна

його праця з цього питання — "Наружный осмотр трупа

13,

на месте происшествия или обнаружении его". Ними ба-

гато років користувались судово-медичні експерта, слідчі

та оперативні працівники.

розвитку судової медицини сприяло відкриття у

1932 р. У M^W Науково-дослідного інституту судової

медицини. Ця установа стала важливим науково-мето-

дичним центром для усього колишнього Союзу РСР. К

періЦНМяДИР61170?011* призначено профчМ- В. Попова. Він

же у Ї937 Р- після затвердження посади Головного су-

дрвО-недцчного експерта при НКОЗ Союзу, став найви-

щою посадовою особою у судовій медицині. З 1939 по

1979 Р. Головним судмедекспертом був В. Г. Прозоров-

ский, а з 1979 по 1991 р. — О. П. Громов. Водночас

проф. О. П. Громов обіймав посаду директора НДІ судо-

воімедйциии.

Значна кількість кафедр і курсівсудової медицини

(понад ЭДУ при вищих медичних навчальних закладах і

університетах Союзу сприяла інтенсифікації наукових

пошуків у галузі судової медицини. Великий науковий

потенціал являв собою викладацький склад кафедр і кур-

сів, аспіранти. Провадяться наукові дослідження також і

в Судово-медичних лабораторіях республіканських, кра-

йових та обласних Бюро судово-медичної експертизи.

Наукові досягнення постійно втілюються в експертну

практику.

- У поширенні наукової інформації велику роль відігра-

вав журнал "Судебно-медицинская экспертиза". Наукові

статті публікувались також у збірниках з'їздів та конфе-

ренцій—союзних, республіканських, обласних.

Єдина навчальна програма для лікувального, педіат-

ричного та санітарно-гігіенічного факультетів медичних

вузів сприяла певній уніфікації при викладанні цієї

дисципліни. Ще у довоєнні роки дуже корисною була

книга "Основы судебной медицины для студентов и вра-

чей" (1938), що була написана колективом авторів за

редакцією проф. М. В. Попова. Згодом вийшли його під-

ручники, ЩО вважаються класичними (1940; 1946;

1950). Підручники та посібники із судової медицини у

різний час були написані професорами М. І. Авдєєвим.

J^. 1. Райським, В. М. Смоляніновим, В. Ф. Черваковим.

Ю. С. Сапожниковим.А. М. Гамбург та іншими.

14;

Кращими за всіма .показниками визнано підручники

М, С. Бокаріуса, М. В. Попова, М. І. Авдеева, М. І. Рай-

ського, Ю. С. Сапожникова і А. М. Гамбург, О. X. Порк-

шеяна і В. В. Томіліна, В. Л. Попова, В. М. Крюкова,

О. О. Матишева.

Торкаючись історії розвитку судової медицини, не

можна не згадати про військову судово-медичну експер-

тизу. Саме вона зробила великий внесок у розвиток су-

дової балістики, вивчеиня і «механізму М а?""1"1 вогне-

пальних ушкоджень» ,насдідкііВ вибухову іі

колотії та багатьох Інших :питань, ров'яі

діями, авіакатастрофами тощо; 'ч";;' ,.

Військова експертиза до війни не іг

лідження для судово-слідчих органів аі| :

вільні експерти. У діючій армії функц!

та фронтові патолого-анатомічні лаб

складі їх було по одному судово-ме

Вони фізично не могли впоратися з :

вили перед ними військові юристи,,,

потреба у створенні самостійної суді

тизи Армії та Флоту. Центральна с

раторія (ЦСМЛ) збройних сил

1943 р. проф. Ю. С. Сапожников

водночас Головним судово-медич»

став проф. М. І. Авдеев. Військові

ми за роки війни проведена велі-

числі і при розслідуванні фашист<

часово окупованих територіях, у

як "Гросс Лазарет", Освєнцім та

Після проф. М. І. Авдеева ві'

службу понад 20 років очолювг

котрий виховав багатьох кандид

наук. Загалом військовими експертами захпь^.

50 дисертацій, написано багато важливих монографій.

Серед них — "Судова балістика" С. Д. Кустановича

(1956), "Судово-медична експертиза при ушкодженнях з

мисливської зброї" А. Ф. Лісіцина (1968), "Судово-

медична експертиза у випадках автомобільної травми"

А. О. Солохіна (1968), "Судово-медична експертиза

отруєнь технічними рідинами" Р. В. Бережного (1977),

15

"Вогнепальні ушкодження та їх судово-медична експер-

тиза" В. Л. Попова'(1990) та багато інших; Цінні довід-

ники та підручники для судово-медичних експертів та

Юристів написані І. В. Виноградовим, Л. М. 'Бєдріним;

Зрозуміло, що пріоритетними науковими напрямками

військових. судових медиків є експертиза вогнепальної

травми, політравми, а також питання, пов'язані зі специ-

фікою'армійської та флотської служби.

На теренах України у довоєнні та повоєнні роки від-

крилось багато медичних вузів і кілька інститутів удос-

коналення лікарів. Сьогодні в Україні студенти 15 ме-

дичних вузів, медичних факультетів Ужгородського та.

Сумського університетів та слухачі закладів удоскона-

лення лікарів вивчають судову медицину на 10 кафедрах

та 7 курсах, Викладають також курс судової медицини

на кфйдМчник факультетах університетів та інститутів, у

вищих навчальних закладах системи МВС. СБУ та МО.

Розпад Радянського Союзу та проголошення у 1991 р.

незалежності України зумовили істотні зміни структури

судово-медичної служби. Вищою судово-медичною ін-

станцією в Україні є Головне бюро судово-медичної екс-

пертизи МОЗ України. Свою роботу судові медики

України регламентують "Основами законодавства Украї-

ни про охорону здоров'я" (1992), Законом "Про судову

експертизу" (1994), а також Кримінальним, Кримі-

нально-процесуальним та Цивільним кодексом з відповід-

ними доповненнями. Очолює судово-медичну службу

України проф. Ю. П. Шупик. Викладання судової медим

цини здійснюється згідно із Законом "Про освіту" (1991,

1996).

Немає жодної судово-медичної проблеми чи питання,

які не розроблялись би судовими медиками України. І не

лише на кафедрах, а й у Бюро судово-медичної експер-

тизи. Щодо кафедр, де сконцентровано найпотужніший

науковий потенціал, то визнаними лідерами є Київська,

Харківська та Донецька наукові школи.

Кафедра судової медицини Національного медичного

університету в Києві —• одна з найстаріших в Україні—

заснована у 1842 р. Славні імена професорів Ф. Ф. Ер-

гардта, М. О; Оболонського, В. А. Таранухіна є окрасою

16

і гордістю цієї кафедри. Та найбільшого розквіту вона

досягла, коли у 1936 p. її очолив професор Ю. С. Сапож-

ников (1697—1970). Він автор 120 наукових праць,

трьох монографій і улюбленого студентами підручника,

який перевидавався тричі. Надзвичайно цінною була І

залишається його книга "Первичный осмотр трупа на

месте его обнаружения" (1940).

Після смерті Ю. С. Сапожникова у 1970 р., з 1971 до

1991 р., кафедру очолювала проф. І. О. Концевич —

йогоучениця і. послідовниця.' 'її- перу належать 150 нау-

кових праць, & монографій, кілька навчальних посібни-

ків. Вона редагувала велику кількість наукових збірни-

ків, керувала протягом 15 років Республіканським нау-

ковим товариством судових медиків і криміналістів.

З 1991 р. продовжує славну традицію'своїх учителів

доктор медичних наук Б. В. Михайличенки ОГ1Г>

вих праць опублікрвяні-»

часїїіснуванн,

1:4-. .!„

";-ІГ •.

Кафедра Ха|»]

зована у 1835

кафедри вписан;

каріусом. Перш'

видав книгу "О

анализу" (1904,

йшла мова, він

до самої емері

М. Є. Бокаріус в;

практическим ра(.

якими тривалий

денти, а й молоді

З 1931 по 19і

проф. М. М. Бока

•ри, його учні: Б. J

іїенко, В. О; Тата)

М. М. Стрілець оч

багатьох вузах УК[-

тував 28 докторів і

Проф. М, П. M?

1990 p. Він був BL

чення давності сме{.

Українська w

^"'цжш'-'1

діагностичних приладів. Після його смерті, у1990 p.,

кафедру очолив проф. В. О. Татаренко.-а з 1999 р.

доц. П. А.,Каплуновський.

Кафедра судової медицини Української академії удос-

коналення ^лікарів — гідний .представник Харківської

наукової школи судових медиків.; І хоча заснована вона

лише у 1974 р. у вигляді курсу (стала самостійною ка-

федрою у 1,975 р.). науковий доробок,'» вельми значний.

Очолює кафедру Заслужений діяч науки і техніки Украї-

ни проф. В. І. Кононенко. Багато років він займається

питаннями діагностики давності настання смерті, судо-

вое травматологією.: Його учнями захищено 8 кандидат-

ських, дисертацій. Спшробітниками кафедри за цей час

опублік9вано ^близько,,,,400, наукових, праць. Кафедра

ср^нійізуєті^я,,(і|іа,^^ченн».,поств»їальних процесів, а

також транспортної т^ гво|гнепальуоі травм. На базі

кафедри ,прр(врдидись наукові конференції, опубліковано