153 Мкм), грудей чоловіків (122—125 мкм), брів, вій

(110—125 мкм), пахв (100—120 мкм), кисті й гомілки

(90—100 мкм), голови (65—96 мкм) і, нарешті, пушкове

волосся тіла (18—20 мкм).

Поперечні зрізи волосся голови мають круглу або

круглясту форму: бороди, вусів — три—чотирикутну,

багатокутну; лобка — бобовидну. Волосся пахв майже

завжди має грибоподібні виростки та деформації. Фарбу-

ють, звичайно, тільки волосся голови. Неабияке значен-

ня має і характер периферійних кінців. Так, на голові,

вусах, бороді, вони частіше мають вигляд мітелки —

внаслідок частого розчісування. Нестрижене волосся

має дрібнозазублені, а давно стрижене — зашліфовані

кінці. Зашліфовані до майже сферичної форми кінці має

волосся, що постійно треться об одяг.

368

Далі вирішується питання про можливість походжен-

ня волосся від конкретної людини. Для цього врахову-

ють всі вищезазначені макро- і мікроскопічні характерис-

тики волосся і порівнюють їх із зразками, що відібрані

від трупа, постраждало! та підозрюваної осіб. Мікроско-

пічне порівняння корисно проводити шляхом вивчення

об'єктів у одному полі зору або під порівняльним мікро-

скопом. Особливу увагу приділяють порівнянню негатив-

них відбитків кутикули на емульсійному шарі фото-

пластинок з підрахунком їх ліній на одиниці довжини

волосини. Групову належність волосся визначають тими

самими методами, що й у випадках дослідження сухої

крові. Статеву належність можна визначити, якщо не

пошкоджені корені, шляхом виявлення виростків стате-

вого хроматину (тільця Барра та Бертрамма) в ядрах

епітеліальних клітин. Статевий хроматин виявляється

шляхом інфрачервоної спектроскопії після обробки

обривків волосяних піхвових оболонок атебрином та

азуром.

Нарешті вирішується питання про пошкодження чи

якийсь зовнішній вплив на волосся. Вирвано волосину,

чи вона випала, можна визначити тільки за наявності

кореня. Якщо вирвана волосина життєздатна, вона має

соковиту цибулину з обривками піхвових оболонок. У

волосини ж, яка випала, цибулина ороговіла, зморщи-

лась і не має таких оболонок. Волосина, пошкоджена

гострим предметом, має дрібнозазублені крвї розділення,

а пошкоджена твердим предметом — У МІСЦІ дії остан-

нього розширена, розволокнена. Для волосини, розірва-

ної швидким рухом, характерними є рівні краї розділен-

ня, а повільним рухом — ступенеподібні. Обпалене во-

лосся колбоподібно роздуте, часто скручене, чорного або

коричневого кольору, з бульбочками повітря в товщі.

Волосся, що піддалося завивці, має дрібнозазублені

краї внаслідок відщеплення кінців клітин кутикули під

дією хімічних розчинів і тепла. При фарбуванні волосся

фарба накопичується у кутикулі. При знебарвленні пере-

кисом водню волосся втрачає пігмент у товщі кіркового

шару стрижня, але він залишається біля кореня у товщі

шкіри. Посивіння, навпаки, починається з втрати пігмен-

ту в кореневій частині.

369

Розділ XXII

Судово-медичні криміналістичні

методи дослідження

Для достовірної відповіді на питання, які ставить пе-

ред судово-медичною експертизою слідство, нерідко по-

трібно проводити дослідження окремих об'єктів з вико-

ристанням методів, що потребують досить глибоких

знань не тільки в галузі судової медицини, а й інших

наук, зокрема криміналістики. Вони носять назву мето-

дів судово-медичної криміналістики. Проведення таких

експертиз регламентується відповідними "Правилами..."

та інструкціями. Виконуються вони у відділеннях судо-

во-медичної криміналістики обласних, міських і Головно-

го бюро судмедекспертиз.

Об'єктами таких досліджень є потерпілі, обвинувачу-

вані, підозрювані, знаряддя травм і тканини трупа, одяг,

взуття, матеріали кримінальних справ тощо.

За допомогою методів судово-медичної криміналістики

можна вирішити значну кількість питань, серед яких:

встановлення характеру ушкоджень та механізму їх ви-

никнення на тілі й одязі при дії тупих і гострих предме-

тів, електричного струму, при пострілах з вогнепальної

зброї і т. ін.; встановлення знаряддя травми — типу, ви-

ду, конкретного екземпляра предмета, яким спричинено

ушкодження, за їх особливостями, що відбилися на тілі

та одязі; визначення віку особи; ототожнення особи за

залишками кісток; давність поховання тощо.

Для вирішення цих питань існує чимало методів: ві-

зуальних, метричних, мікроскопічних, кольорових від-

битків; рентген-спектральних, фотографічних, хімічних

370

тощо. Вибір методу обумовлюється необхідністю, доціль-

ністю та можливостями всебічного дослідження об'єкта,

його подальшої долі (тобто чи має він залишитися після

проведення експертизи або може бути знищений).

Зупинимося на найпоширеніших методах досліджень

та їх діагностичних можливостях.

1. Найважливішими з них е методи вимірювання

(метричні). За їх допомогою у судовій медицині визна-

чають ряд фізичних параметрів — довжину, масу, об'єм,

температуру, силу тощо. Для вммірюв«нь використо-

вують різноманітні пристрої (Інструменти) — лінійки

(жорсткі й м'які), штангенциркулі, мікрометри, ваги,

термометри, мікродинамометри тошо. Якщо потрібно не

тільки встановити розміри об'єкта, а й відтворити його

контури, ми радимо застосувати прозору плівку з нане-

сеною на ній сіткою з однаковими поділками, ціна кож-

ної однакова й може дорівнювати від сантиметра до де-

сятих та сотих його долей.

Для вимірювання незначних за розміром об'єктів ви-

користовуються різні типи мікроскопічних (окулярних)

мікрометрів.