ББК 58я73

С89

Допущено Центральним методичним кабінетом

з вищої медичної освіти МОЗ України

як підручник для студентів медичних вузів

РЕЦЕНЗЕНТИ:

ФИЛИПЧУК О.В., доктор медичних наук;

ШАМАЄВ M.I., доктор медичних наук, професор

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ:

БІЛКУН В.В., канд. мед. наук, доцент —розд. І, III, VI,

XIX;

ГОЛУБОВИЧ Л.Л„ доктор мед. наук, проф. — розд. XIX.

X.XV-XV1I,XX(XXI*XXIH;1

ГОЛУБОВИЧ П.Л., канд. мед. наук, проф. - розд. V, XIV,

XVII, XVIII, XXII;

ЛІСОВИЙ А.С. (керівник авторського колективу), канд.

мед. наук - І-V, VIII, IX, ХІ-ХІІІ, XXII;

ЛІСОВИЙ К.А., канд. мед. наук - V, XXIII;

МАРЧУК A.I., канд. мед. наук - VII.

Словник уклали: Лісовий А.С., Голубович Л.Л., Лісовий К.А.,

Томіна Ю.О., Чопівська К.Г.

Судова медицина: [Підручник для студентів мед.

С89 вузів] / В.В. Білкун, Л.Л. Голубович, П.Л. Голу-

бович та іи. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 480 с.;

іл.: с. 403-418. - Бібліогр.: с. 473-477.

ISBN 966-7302-62-8

У підручнику розглянуто основні положення теорії та

практики судової медицини, знання яких необхідні кожному

лікареві. Основне місце відведено судово-медичній харак-

теристиці різних ушкоджень. Висвітлюються методичні ре-

комендації з проведення експертних досліджень основних

судово-медичних об'єктів: живих людей, трупів та речових

доказів.

Розраховано на студентів медичних та юридичних вузів і

науковців, працівників медичних і правоохоронних органів.

ББК 58я73

Isbn 966-7302-62-8

© Колектив авторів, 1999

© Юрінком Інтер, 1999

^ ^pu.Ata^^-v.L Ц.'І^ ••

.••"л wvsr^::';

Передмова

У добре продуманій Та вивіреній часом системі вищої

медичної освіти серед багаточисленних дисциплін, ідо

складають у сукупності величну споруду медичної нау-

ки, спостерігається чітка послідовність вивчення фунда-

ментальних і прикладних фахових дисциплін. Багато з

них мають попередників, що дозволяє студентам грун-

товно опанувати широке розмаїття сучасних медичних

наук.

У попередні роки ви вже осягли основні положення

лікувальної та профілактичної галузей медицини і тепер

вивчатимете третю, не менш важливу галузь, яка займає

окреме місце серед споріднених наук, — за влучним

висловом проф. Ю.С. Сапожникова, медицину в праві.

Судова медицина у багатьох випадках використовує

для своїх потреб надбання інших (морфологічних та клі-

нічних) дисциплін, щоб найоптимальніше виконувати

своє головне завдання — служіння Закону у справі збе-

реження життя, здоро&'я та честі людини. Саме спеціа-

лісти в галузі судової медицини разом з правниками

стоять на сторожі найголовнішого права людини, гаран-

тованого Конституцією України, — права на життя

(ст. 27 Основного Закону України).

В цьому аспекті судово-медична експертиза є одним з

найвідповідальніших факторів об'єктивної оцінки первин-

них даних, від якої залежать наслідки попереднього та

судового слідства, а врешті-решт й долі багатьох людей.

Чинне законодавство України, як і всіх цивілізованих

держав, передбачає можливість залучення лікаря будь-

якого фаху до виконання обов'язків судово-медичного

експерта.

Закон вимагає від лікарів спеціальних судово-медич-

них знань та вміння. Саме тому навчальний план підго-

товки лікаря передбачає глибоке вивчення судової меди-

цини і певних засад права, які, головним чином, стосую-

ться розслідування злочинів проти особи. Цей органіч-

ний зв'язок медицини з правознавством значною мірою

впливає на розвиток судової медицини, який зумовлю-

ють прогрес медичної науки та успіхи юридичних наук.

Не маючи прямих попередників, судова медицина за-

стосовує досягнення інших галузей науки, водночас роз-

робляючи деякі специфічні проблеми. Вона прогресує ра-

зом з усією, медициною, будучи її самостійною частиною,

а не компіляцією з різних розділів науки.

За останнє десятиріччя у державному устрої України

та її законодавстві відбулися значні зміни, які істотно

вплинули на організацію роботи органів охорони ЗДО-

РОВ'Я взагалі та судово-медичної служби зокрема,—

удосконалена її нормативно-правова база, опановані й

запроваджені у практику нові методи дослідження, що

значно збільшують експертні можливості.

'У ПФрШу чергу підручник адресується студентам-м.е-

*' "'ЫЮ^Й сподіваємося, що він стане в нагоді лі-

itittrHKOro фаху, особливо у випадках виконання

f кщй лікарів-експертів.

^Жик може становити інтерес і для правникіа.

рй розуміють, що запропонована до вашої увага

9 позбавлена певних недоліків, допускають, що в

ніиі жбЇкуть яатіт місце випадкові помилки, саме тому

вони будуть вдячні всім, хто знайде можливість висло-

ві СВОІЬ думку про цю книгу.

ДЯя кращої орієнтації у складній фаховій термінології

дО ' Підручника додано стислий двомовний тлумачний

словник.

Розділ І

Предмет, завдання

і значення судової медицини

Судова медицина як самостійна медична дисципліна

сформувалась після тривалого періоду'практичного за-

стосування лікарських знань при розслідуванні та роз-

гляді судових справ. Ця дисципліна виникла на потребу

адміністративних та судово-слідчих органів держави.

Існує досить багато визначень судової медицини. Все-

світньо відомий австрійський судовий медик професор

Е. Гофман наприкінці минулого століття писав: "Під на-

звою судової медицини розуміють науку, котра займаєть-

ся розглядом питань, що виникають у цивільній та кри-

мінальній практиці і розв'язати які можна лише за допо-

могою медичних знань".

Широко відоме визначення М. І-Авдєєва (1960) .-—.

"Судовою,, медициною називається галузь медицини,

зміст якої становить вивчення і розробка питань медич-

ного і біологічного характеру, що виникають •у правовій

практиці", •'. . . •: . . . ; •.-.,

В. В. Томілін та співавтори (1997) вважають,: що су-

дова медицина являє собою галузь медицини, зміст якої

становить вивчення і вирішення медичних і біологічних

проблем, що найбільш часто виникають v nnanr

тиці.

Пгч" —-

Всі наведені визначення, доповнюючи одне одного,

дають досить повне уявлення про судову медицину.

Загалом можна сказати, що судова медицина — це

важлива галузь медицини з власними методами дослід-

ження, яна слугує розв'язанню складних -медико-біоло-

гічних питань, що постають перед правоохоронними ор-

ганами, а також вирішує окремі проблеми охорони здо-

ров'я та сучасної екології.

Витоки судової медицини —у сивій давнині. У ма-

нускриптах індусів (Аюрведа, 600 p. до н. е.), у книгах

Мойсея, в Талмуді (І ст. до н. е.) розглядаються питання

судово-медичного характеру, пов'язані в основному з

' оцінкою тілеснихушкоджень, строками зачаття.

>,: У Стародавньому Єгипті та Месопотамії, де основни-

ми мконоАавцями були жерці храмів, жінка-вбивця у

стані вагітності не каралась на смерть. Наявність вагіт-

ності вцигчіищ жерці чи запрошені для цього лікарі.

В t,JQTQ|l>6* > Стародавнього світу (Греція, Рим) мають

місце численні приклади участі лікарів у вирішенні судо-

вих питань. Так, у Римі в 44 p. до н. е. придворний лі-

кар Антистій обстежив труп Юлія Цезаря і заявив, що з