Термінологічний словник

1. Кооперація (соoperatio) від лат. співпраця, співробітництво.

2. Кооперація також означає сукупність кооперативів (кооперативних товариств, спілок, союзних кооперативних об’єднань).

3. Кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та надані фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (Закон України «Про кредитні спілки» 20 грудня 2001 р.).

4. Кооперативні принципи – це правила, якими керуються кооперативи у своїй діяльності, це модель поведінки. Алгоритм дії членів кооперативу і його органів управління.

Питання для самостійного вивчення

1. Сутність соціально-економічної природи кооперативів.

2. Класифікація кооперативів.

3. Роль кредитних кооперативів у заощадженні коштів і фінансуванні своїх членів кооперативів.

Тема № 3. «Відродження кредитної кооперації в Україні» План викладу й засвоєння матеріалу

1. Передумови відродження кредитних спілок в Україні.

2. Роль міжнародних проектів у відродженні кредитної кооперації в Україні.

3. Становлення системи кредитної кооперації в Україні на початку ХХІ ст.

Вивчення даної теми доцільно розпочати з аналізу передумов та причин, що сприяють відродженню кредитної кооперації в Україні. Потрібно зважити на те, що кредитна кооперація успішно розвивається в багатьох країнах світу і сприяє задоволенню потреб населення у фінансових ресурсах. Значний досвід діяльності кредитної кооперації в Україні в дорадянський період. Важливим чинником відродження кредитної кооперації в Україні є потреба в забезпеченні населення кредитами на вигідних умовах, кредитами в невеликих обсягах, які комерційні банки не зацікавлені надавати.

Відродженню кредитної кооперації в Україні сприяла наявність спеціальних міжнародних проектів, зокрема проектів технічної допо­моги Всесвітньої ради кредитних спілок і Канадської кооперативної асоціації. У червні 1992 р. за підтримки української діаспори США та Канади був створений національний оргкомітет з відродження креди­тних спілок в Україні. До його складу ввійшли 17 представників з різ­них регіонів країни. Після затвердження президентом України Л. Кра­вчуком 20 вересня 1993 р. «Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні « з’явилась юридична база для відродження в Україні кредитної кооперації й відповідно, формування та становлення системи кредитної кооперації. Початок становленню цієї системи покладено у червні 1994 р. коли було створено Національну асоціацію кредитних спілок України (НАКСУ). З утворенням НАКСУ відбувається форму­вання системи кредитних спілок України. До НАКСУ ввійшла частина новоутворених спілок, окремі з них отримали статус модельних і сприяли поширенню знань про кредитну кооперацію, надавали допомогу ініціативним групам при застосуванні спілок та налагоджен­ні їх діяльності. При НАКСУ були утворені навчально-методичний центр, сервісний центр, страхова компанія «Фортеця».

План семінарського заняття

1. Історія виникнення та ліквідації кредитної кооперації в Україні (1931р.).

2. Відродження кредитних спілок в Україні.

3. Роль міжнародних проектів у відродженні кредитної кооперації в Україні.

4. Становлення системи кредитної кооперації в Україні.

Питання для самостійного вивчення

1. Становлення й розвиток Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ).

2. Відродження кредитної кооперації під час НЕПу.

Тема № 4. «Законодавча база кредитних спілок та кооперативних банків в Україні»

План викладу й засвоєння матеріалу

1. Закон України «Про кредитні спілки»(2001р.).

2. Особливості правового статусу кредитних спілок.

3. Державне регулювання діяльності кредитних спілок.

Основні джерела нормативно-правового регулювання кооперації можна викласти в такій послідовності: Конституція як основний закон України; загальні закони; спеціальні закони; укази Президента України й постанови Кабінету Міністрів України; нормативні акти органів центральної виконавчої влади; розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг; локальні акти кредитно-фінансових установ; міжнародні правові акти, традиції, звичаї. Це стандартна ієрархія нормативно-правових актів, яка виходить із принципів побудови правової держави.

Важливе місце в кооперативному праві належить законам, котрі мають загальне значення для здійснення підприємницької діяльності, встановлення прав власності, визначення правових підстав і порядку здійснення громадянсько-правових відносин і т.п. Застосування таких інституційних норм пояснюється тим, що кооперативні установи розглядаються національним законодавством як суб’єкти підприємництва і, відповідно, підпадають під стандартні норми в галузі підприємницької діяльності. До таких законів, які створюють інститут кооперації, можна віднести Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України «Про власність», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про організацію формування та обігу кредитних історій», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про іпотеку», Карний кодекс України тощо.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації й створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників (за виключенням кредитних спілок).

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи – прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, – дані документа, який його замінює); для юридичної особи (не передбачені для кредитних спілок) – прізвище, ім'я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, дані про державну реєстрацію, що підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію або його нотаріально завіреною копією, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу – підписом її уповноваженого представника.

Чисельність членів кредитної спілки має бути не менше 50 осіб,а у сільськогосподарському кооперативі – не меншою ніж три особи.

Під час створення кооперативної організації складається список членів (асоційованих членів), який затверджується загальними зборами.

Для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

Виконавчим органом кооперативу є правління (у кредитних спілках спостережена рада), яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Статут кооперативу повинен містити такі відомості:

• найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;

• мета створення кооперативу й вичерпний перелік видів його діяльності;

• склад його засновників;

• умови й порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;

• права й обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;

• порядок внесення змін до статуту кооперативу;

• порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;

• форми участі членів кооперативу в його діяльності;

• порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

• порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

• порядок розподілу його доходу та покриття збитків;

• порядок обліку й звітності в кооперативі;

• порядок реорганізації й ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань;

• порядок скликання загальних зборів;

• умови й порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.