4. Червня 2002 р.

Наслідки акта консульської легалізації полягають у тому, що нота­ріус набуває права приймати до розгляду відповідний документ (або акт). Однак вона не звільняє його від дотримання загальних правил українського законодавства, що регулюють прийняття документа для вчинення нотаріальної дії. Зокрема, нотаріус повинен зі свого боку перевірити, чи відповідає легалізований документ вимогам законодав­ства (статті47, 49 Закону).

Прийнятий нотаріусом легалізований документ оцінюється ним на загальних підставах. Легалізаційний напис, вчинений на ньому консу­лом, не надає акту додаткової юридичної сили.

Українське законодавство передбачає можливість встановлення винятків із правил про обов’язкову консульську легалізацію (ч. 2 ст. 100 Закону). Без легалізації приймаються документи, складені за кордоном, у таких випадках, коли це передбачено законодавством України, між­народними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (або щодо яких держава Україна визнала себе право­наступником) .

§ 3. Міжнародний союз нотаріату

Аналіз українського нотаріального законодавства з точки зору від­повідності його основним стандартам вільного нотаріату дозволяє виснувати, що нотаріат України перебуває у стані реформування і тяжіє до класичної моделі нотаріату, яка вже досить давно набула поширен­ня і успішно функціонує сьогодні у багатьох країнах світу, які об’єдналися в Міжнародний союз нотаріату.

Союз був утворений 2 жовтня 1948 р. у м. Буенос-Айресі (Арген­тина) на зустрічі представників національних нотаріальних організацій і спочатку нараховував 19 учасників. У наш час Міжнародний союз нотаріату об’єднує понад 70 країн світу. Це країни південної та Цен- 1268тральної Америки, Франція, Іспанія, Португалія, Швейцарія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Італія, Японія, Ватикан, Туреч­чина, Греція, Кот д’Івуар, Марокко, Сенегал, деякі східноєвропейські країни: Російська Федерація, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Словенія, американський штат Луїзіана, канадська провінція Квебек та ін.

Міжнародний союз нотаріату (далі — МСН) являє собою всесвітнє об'єднання національних нотаріальних організацій (міжнародну неуря­дову організацію), що об’єднує країни, де поширене законодавство про нотаріат класичної школи як результат рецепції римського права.

Основною метою діяльності цього Союзу є поліпшення нотаріаль­ної діяльності в різних країнах світу. Він покликаний сприяти тіснішо­му співробітництву національних організацій нотаріусів при збережен­ні їх незалежності.

Відповідно до ст. 1 Уставу МСН, його головними завданнями є сприяння, координація та розвиток нотаріальної діяльності у між­народній галузі, забезпечення незалежності професії нотаріуса на благо кожного й усіх.

З метою досягнення зазначених завдань Союз представляє нотаріат у міжнародних організаціях і співпрацює з ними, вивчає окремі правові проблеми та підтримує дослідження і роботи в галузі уніфікації законо­давства про нотаріальну діяльність, реєструє та супроводжує законодав­чу діяльність у цій галузі, поширює принципи вільного нотаріату, орга­нізовує міжнародні конгреси, приділяє особливу увагу нотаріусам тих держав, в яких ще відсутня професійна регламентація, а також вступає у відносини з організаціями, чиї системи складення документів і по­свідчення беруть своє походження не з класичної моделі нотаріату.

Управління МСН здійснюється таким чином. Вищим органом є збори нотаріатів — членів Союзу. Кожен член зборів має право голо­су. Постійно діючим виконавчим органом Союзу є рада, яку очолює президент. Сприяння в роботі президентові надають: віце-президент у справах Північної та Центральної Америки, а також країн Карибсько­го басейну, віце-президент у справах Африки, скарбник, секретар,