§ 2. Експерт

Експерт, як і свідок, не має у справі юридичної заінтересованості. Разом з тим висновок експертів є засобом доказування, про що йдеть­ся у ст. 57 ЦПК, з якого суд одержує інформацію, яка є необхідною для правильного вирішення справи.

Об'єктивність та достовірність висновку експерта як судового до­казу залежить передусім від правильного вибору особи, призначеної експертом. Саме тому до експерта пред'являються певні вимоги, спря­мовані на забезпечення, з одного боку, високого наукового рівня екс­пертизи і, з другого — об'єктивності й неупередженості висновку.

Експертом є особа, якій доручено провести дослідження матері­альних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обстави­ни справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань (ч. 1 ст. 53 ЦПК, ст. 10Закону України «Про судову експертизу»). Як експерт може залучати­ся особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юсти­ції України. Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян затвер­джено наказом Міністра юстиції України від 15 квітня 1997 р. № 149/7.

У законодавстві не розкривається зміст терміна «спеціальні знання». У судовій практиці зустрічаються випадки, коли перед експертами став­ляться питання, які не потребують спеціальних знань і які може і зобов'язаний встановити сам суд. У рідкісних випадках ЦПК зобов'язує необхідність застосування спеціальних знань і обов'язкове призначення експертизи (ст. 145 ЦПК). При цьому зазначається, для з'ясування яких саме фактів слід призначити експертизу. В інших випадках питання про те, чи потрібні для з'ясування фактичних обставин наукові, технічні і т. п. спеціальні знання, вирішуються в кожному конкретному випадку суддею (судом), виходячи із характеру фактів, що підлягають встанов­ленню, і змісту поняття «спеціальні знання». Експерт може давати від­повіді на підставі спеціальних пізнань і проведення експертизи лише у питаннях фактів, а не права. Під «спеціальними знаннями» зазвичай розуміють такі знання, які знаходяться за межами правових знань, за­гальновідомих узагальнень, що випливають із досвіду людей . Спеці­альні пізнання не належать до числа загальновідомих, загальнодоступ­них, що мають масове поширення, тобто це ті, якими професійно воло-

. . . 2

діє лише вузьке коло спеціалістів .

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, вправі заявити відвід експерту, якщо він:

1. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

2. є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклуваль­ник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

3. якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості;

^ив.: Треушников, М. К. Судебные доказательства [Текст] /М. К". Треушников. -

М .: Изд. дом «Городец», 2004. - С. 193.

2

4. перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;

5. з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань (статті 20, 22 ЦПК).

На відміну від судді, участь експерта в судовому засіданні при по­передньому розгляді даної справи як експерта не є підставою для його відводу (ч. З ст. 22 ЦПК).

За наявності зазначених підстав експерт зобов'язаний заявити са­мовідвід (ст. 23 ЦПК).

Особа, призначена експертом, стає учасником процесу і відповідно суб'єктом цивільних процесуальних відносин, що наділений правами, виконує певні обов'язки і несе передбачену законом відповідальність.

Експерт має право:

• знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета до­слідження;

• заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;

• викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її про­ведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

• бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосу­ються предмета і об'єктів дослідження;

• задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;

• відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків, і ця заява про відмову повинна бути вмотивованою;

• на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. Таке його право врегу­льовано ст. 86 ЦПК;

-давати усні пояснення щодо свого висновку в судовому засіданні, які заносяться до журналу судового засідання (ст. 147 ЦПК), а це озна­чає, що експерт також повинен мати право робити заяви, які підлягають занесенню до журналу судового засідання, щодо неправильного тлу­мачення учасниками процесу його висновку та показань. Доцільним було б у зв'язку з цим також надати право експерту подавати зауважен­ня щодо неповноти або неправильності запису його пояснень у жур­налі судового засідання;

• користуватися іншими правами, встановленими Законом України «Про судову експертизу» (ч. 10 ст. 53 ЦПК). Наприклад, за ст. 13 цьо­го Закону експерт вправі подавати скарги на дії судді, у провадженні якого знаходиться справа, якщо ці дії порушують права судового екс­перта.

У разі проведення комісійної експертизи, якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згодний із висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питання, яке ви­кликало розбіжності.

Цивільний процесуальний закон встановлює певні обмеження для експерта. Експерт не має права:

• за власного ініціативою збирати матеріали для проведення екс­пертизи;

• спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також з ін­шими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов'язаних із проведенням експертизи;

• розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з про­веденням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про ре­зультати експертизи;

• знищувати об'єкти експертизи або змінювати його властивості без відповідного дозволу суду, який оформляється ухвалою;

• передоручати проведення експертизи іншій особі.

Експерт зобов'язаний:

• прийняти до провадження доручену судом експертизу;

• провести повне дослідження наданих йому об'єктів і матеріа­лів;

• з'явитися за викликом суду і дати обґрунтований та об'єктивний висновок на поставлені йому питання, а у разі необхідності — роз'яснити його і відповісти на додаткові запитання осіб, які беруть участь у справі, та суду;

• скласти мотивоване письмове повідомлення про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів, а у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявити суду клопотання щодо його уточнення або повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями;

• забезпечити збереження об'єкта експертизи;

• у разі постановления ухвали про припинення проведення екс­пертизи негайно подати матеріали справи та інші документи, що ви­користовувалися для проведення експертизи.

При проведенні експертизи експерт незалежний, він не може пере­бувати в будь-якій залежності від суду чи осіб, які беруть участь у справі. Не дозволяється вплив на експерта з боку суду, суддів, державних органів, організацій, об'єднань та окремих громадян з метою одержання висновку на користь якогось учасника процесу. Експерт повинен проводити дослі­дження об'єктивно на чітко науковій та практичній основі, у межах віц- повідної спеціальності. Суд зобов'язаний забезпечити експерту безпере­шкодний доступ до об'єкта і можливість його дослідження.

У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання екс­пертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в екс­пертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (ч. 1 ст. 146 ЦПК). Це є но­велою законодавства і фактично є презумпцією існування чи відсут­ності факту, для встановлення якого призначалась експертиза, залежно від поведінки сторони, оскільки судова практика свідчила про те, що деякі сторони, зловживаючи своїми правами, намагались за будь-що перешкодити проведенню експертизи.

За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних

причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе

кримінальну відповідальність (статті 384, 385 КК), а за невиконання

інших обов'язків — відповідальність, встановлену законом. Наприклад,

за злісне ухилення експерта від явки до суду передбачена адміністра-

з

тивна відповідальність (ст. 185 КУпАП).

шшшшшшшшшт § 3. СПЄЦІЯЛІСТ

Уперше ЦПК запроваджує процесуальну фігуру спеціаліста, зазна­чаючи, що він є іншим учасником цивільного процесу (статті 47, 54 ЦПК), тобто особою, яка сприяє здійсненню правосуддя у цивільних справах. Раніше в юридичній та судовій практиці застосовувалося по­няття «спеціаліст», однак характерних ознак статусу цього суб'єкта законодавством визначено не було. У цивільному судочинстві спеціа­ліст в основному залучався для дослідження специфічних письмових доказів (перфокарт, комп'ютерних програм тощо), якщо розуміння інформації, яка в них містилася, для суду та інших осіб, які беруть участь у справі, викликало певні труднощі.Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консуль­тації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Зміст терміна «спеціальні знання» розкрито в § 2.

Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фото­графування, скрадання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Разом з тим закон зазначає, що допомога спеціаліста технічного харак­теру під час вчинення процесуальних дій не замінює висновку екс­перта, оскільки ЦПК визначено, що для встановлення певних фактів призначення експертизи є обов'язковим. Як і у випадку проведення експертизи, допомога спеціаліста не може стосуватися правових пи­тань. Специфікою допомоги спеціаліста у процесі є те, що така допо­мога не є доказом у справі.

Крім зазначеного, необхідність залучити до участі у цивільному процесі для надання допомоги з боку спеціаліста може виникнути при дослідженні письмових чи речових доказів, зокрема звуко- і відеоза- писів (ч. 1 ст. 188 ЦПК), що законом передбачено вперше. ЦПК зазна­чено, що речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи (ч. 2 ст. 65 ЦПК), при дослідженні яких може знадобитися допомога спеціаліста.

Так, при розгляді Зачепилівським районним судом Харківської об­ласті цивільної справи за позовом Г. до АК «Харківобленерго» про ви­знання недійсним акта про порушення Правил користування електро­енергією та за зустрічним позовом про стягнення матеріальних збитків судом до участі у справі за клопотанням Г. був притягнутий спеціаліст- електрик-енергетик для з'ясування питань щодо можливості Г. та тех­нічної характеристики монтажу розетки із схованою електропроводкою. Рішенням суду від 24.01.2006 р. з позивача Г., якій у задоволенні позову було відмовлено, а зустрічний позов задоволений, стягнуті витрати, пов'язані із залученням до участі у справі спеціаліста .

Значення статуту спеціаліста в цивільному процесі викликало необ­хідність передбачити право заявления йому відводу. Сторони та іншіособи, які беруть участь у справі, мають право заявити відвід спеціа­лісту, якщо він:

1. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

2. є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклуваль­ник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

3. якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості;

4. перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;

5. з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань (статті 20, 22 ЦПК).

На відміну від судді, участь спеціаліста в судовому засіданні при попередньому розгляді даної справи в такій же якості не є підставою для його відводу (ч. З ст. 22 ЦПК).

За наявності зазначених підстав спеціаліст зобов'язаний заявити самовідвід (ст. 23 ЦПК).

Особа, залучена до участі в цивільному процесі як спеціаліст, стає учасником процесу і відповідно суб'єктом цивільних процесуальних відносин, що наділений певними правами і обов'язками.

Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати на поставлені судом питання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особли­вості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу.

Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмови­тися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє знаннями та навичками, з дозволу суду ставити запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду. Витрати, пов'язані із залучен­ням спеціалістів, сплачуються відповідно до ст. 86 ЦПК, де зазначені й особи,які несуть такі витрати.

У разі неявки в судове засідання спеціаліста суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи за відсутності спеціаліста, який не з'явився, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність спеціаліста, який не з'явився (ст. 170 ЦПК)

.Разом з тим ст. 54 ЦПК, яка спеціально регулює процесуальне становище спеціаліста, його права та обов'язки, не вказує на якусь конкретну його відповідальність, не зазначено і про адміністративну відповідальність у відповідному кодексі.

і § 4. Перекладач

Перекладач виконує у цивільному процесі тільки технічні функції і належить до осіб, які сприяють здійсненню правосуддя. Участь пере­кладача в процесі є гарантією повноцінного здійснення права на судовий захист особами, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою. Такі особи мають право користуватися по­слугами перекладача в порядку, встановленому законом (ст. 7 ЦПК).

Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необ­хідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а та­кож особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається до участі у справі ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

У юридичній літературі висловлюються думки про те, що пере­кладач, який бере участь у цивільному процесі, повинен знати не тільки мову, а й основи юриспруденції .

Здається, що така вимога до перекладача є у більшості випадків майже не виконаною, що може деякою мірою перешкодити своєчасно­му розгляду справи.

Факт вільного володіння іноземною мовою потребує доведення в суді, доказом чого може бути документ про відповідну освіту та кваліфікацію перекладача.

Цікавим є правило, закріплене у ст. 162 ЦПК РФ, згідно з якою особи, які беруть участь у справі, вправі запропонувати суду кан­дидатуру перекладача. Відповідно до ст. 364 ЦПК РФ рішення суду підлягає скасуванню незалежно від доводів касаційної скарги, якщо було порушено правило про мову, на якій ведеться судове прова­дження, тобто у разі розгляду справи за відсутності перекладача,

Див.: Фурса, С. Я. Сравнительный анализ гражданских процессуальных кодексов России и Украины [Текст] / С. Я. Фурса // Заметки о современном гражданском и ар­битражном процессуальном праве / под ред. М. К. Треушникова. - М. : Изд. дом «Городец», 2004.-С. 87.

386 який не був належним чином повідомлений про час та місце судо­вого засідання .

Відповідно до глави З ЦПК України на перекладача поширюється правило про відводи і самовідводи, що гарантує його незаінтересова­ність і об'єктивність перекладу.

Підстави для відводу і самовідводу перекладача та порядок їх ви­рішення зазначені в главі З ЦПК.

Особа, яка допущена ухвалою суду до участі в цивільному процесі як перекладач, стає учасником процесу і відповідно суб'єктом цивільних процесуальних відносин, що наділений певними правами й обов'язками.

Перекладач має право ставити запитання з метою уточнення пере­кладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не воло­діє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із ви­кликом до суду. Витрати, пов'язані із допуском до участі в справі пере­кладача, сплачуються відповідно до ст. 86 ЦПК, де зазначені й особи, які несуть такі витрати.

Перекладач зобов'язаний з'явитися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у процесуальних документах, що вручається сторонам у перекладі їх рідною мовою або мовою, якою вони володіють.

За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних при­чин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кри­мінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків — відпо­відальність, встановлену законом. Наприклад, за злісне ухилення пере­кладача від явки до суду передбачена адміністративна відповідальність.