- •О. Кравцов - § 3-4 гл. Суп; т. А. Цувіна- § 1-2 гл. Іу1і
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада
- •42Глава I. Сфера цивіїьного процесу
- •§ 2. Метод правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин
- •1 Див.: Проблемы науки гражданского процессуального права [Текст] / в. В. Комаров, в. А. Бигун, в. В. Баранкова ; под ред. Проф. В. В. Комарова. - Харьков : Право, 2002.-с. 30-33.Глава іу
- •§ 1. Поняття принципів цивільного судочинства
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства
- •§ 3 . Правові аксіоми у цивільному
- •§ 3 . Принцип одноособового і колегіального
- •§ 4. Принцип державної мови судочинства
- •§ 5. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами
- •§ 2. Принцип диспозитивності
- •§ 3. Принцип змагальності
- •§ 1. Правосуб'єктність органів судової влади
- •§ 2. Склад суду
- •§ 3. Помічник судді, консультант суду
- •§ 4. Секретар судового засідання
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого
- •Глава XI сторони
- •§ 1. Поняття про третіх осіб
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •§ 2. Експерт
- •§ 5. Особа, яка надає правову допомогу
- •390Розділ з
- •§ 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 2. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом справи
- •Глава XXI л м в VI VI в VI а в и и и и и VI и в и м ні м м м а м ні
- •§ 2. Поняття судових доказів
- •§ 4. Належність доказів і допустимість засобів доказування
- •§ 2. Показання свідків
- •§ 3 . Письмові докази
- •§ 5 . Висновок експерта
- •§ 2. Право на пред'явлення позову
- •§ 4. Зміна позову. Відмова від позову і визнання позову. Мирова угода сторін
- •Глава XXIV, — м и и щ
- •§ 4 . Підстави відмови у відкритті провадження у справі
- •§ 3. Призначення справи до судового розгляду. Судові повідомлення і виклики
- •590§ 2. Процесуальний порядок судового розгляду
- •§ 3. Відкладення розгляду справи та перерва в її розгляді. Зупинення провадження у справі
- •§ 5. Фіксування судової о процесу технічними засобами
- •10. Визначте підстави та процесуальні наслідки залишення заяви без розгляду.Глава хху 11 Рішення суду першої інстанції
- •§ 3. Зміст судового рішення
- •Глава XXVIII — Наказне провадження
- •§ 3. Судовий наказ як форма судового рішення
- •Глава XXIX Заочний розгляд справи
- •§ 3. Порядок заочного розгляду справи
- •Глава XXX
- •§ 4. Розгляд справ про усиновлення
- •§ 1. Розгляд справ про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку
- •§ 2. Розгляд справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
- •Глава XXXIV «р»,,д
- •§ 3. Форми перегляду судових рішень
- •§ 2 . Право апеляційного оскарження
- •§ 5. Оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку
- •§ 3. Процедура перегляду рішень Верховним Судом України
- •930Питання для самоконтролю
- •Глава XXXIX
- •7 Квітня 2006 р. Верховний Суд України залишив без змін ухвалу апеляційного суду 20 липня 2006 р. Заявник отримав виконавчий лист.
- •Липня 2006 р. Заявник подав виконавчий лист до державної виконавчої служби. 12 вересня 2006 р. Заявник отримав присуджені йому кошти.
- •952Накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;
- •§ 5. Звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи
- •§ 6. Розподіл стягнутих сум між стягувачами
- •§ 2. Процесуальний порядок відновлення втраченого судового провадження
- •§ 3. Особливості процесуального становища держави, міжнародних організацій та інших суб'єктів (судові імунітети)
- •1. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб
- •§ 2. Визначення матеріального закону, що підлягає застосуванню
- •§ 3. Судові доручення
- •§ 4. Питання легалізації та перекладу документів
- •§ 1. Поняття й умови визнання та виконання рішень іноземних судів
- •§ 2. Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню
- •Якщо раніше вже було винесено остаточне рішення між тими самими сторонами у тій самій справі судом Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане та виконане;
- •1110С) якщо рішення, яке повинно бути визнане та виконане, може спричинити шкоду публічному порядку Договірної Сторони, на території якої таке рішення повинно бути визнане та виконане;
- •Якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
- •Якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
- •§ 1. Статус Європейського суду з прав людини
- •§ 3. Процедура прийняття скарги Європейським судом з прав людини та її розгляд
- •Глава xijix — — — — господарське судочинство
- •§ 1. Система господарських судів
- •§ 2. Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ
- •Розгляд справи по суті; 3) судові дебати, 4) ухвалення і проголошення рішення.
- •§ 7. Виконання рішень адміністративних судів
- •Розгляд позовних заяв у справах про визнання недійсними нотаріально посвідчених правочинів, заповітів, виконавчих написів тощо.
- •Розгляд позовних заяв до нотаріусів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних чи недбалих дій нотаріусів відповідно до статей 21 та 27 Закону України «Про нотаріат».
- •Розгляд скарг на неправильно вчинену нотаріальну дію або відмову у її вчиненні.
- •1236Другу групу утворюють юридично заінтересовані особи. Виходячи із змісту ч. 5 ст. 8 Закону, це фізичні та юридичні особи, задорученням яких або стосовно яких вчинювались нотаріальні дії.
- •§ 3. Нотаріальні дії, спрямовані на надання виконавчої сили платіжним зобов'язанням і борговим документам
- •1256Значити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.
- •7У цьому разі застосовується право, яке йідлягає застосуванню відповідно до норм цього Закону.
- •Червня 2002 р.
- •§ 3. Міжнародний союз нотаріату
- •Радників, постійний секретар у справах Африки, постійний секретар у справах Європи, президент постійно діючого міжнародного обміну, постійний скарбник, керівник адміністративного персоналу.
- •§ 4. Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів
- •§ 2. Міжнародно-договірна уніфікація
- •§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
- •III м м м м 11 § 1. Сутність медіації (посередництва)
- •Стадії медіації:
- •§ 5. Регуляторні аспекти впровадження процедур медіації
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Здійснення правосуддя виключно судами на засадах поваги
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Розгляд справ про відновлення прав на втрачені цінні папери
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Розгляд справ про надання особі психіатричної допомоги
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •Глава XXXIV
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Сутність та значення перегляду судових постанов у касаційному
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Сутність та значення провадження у зв'язку з нововиявленими
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •Глава XXXIX виконавче провадження у структурі цивільного процесу
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Підстави виконання судових рішень та актів інших органів.
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Поняття й умови визнання та виконання рішень іноземних судів.... 1093 § 2. Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду,
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Система господарських судів 1131
- •§ 2. Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ 1133
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
- •§ 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада 6
- •7§ 2. Система та склад принципів цивільного судочинства 4
- •§ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Порядок передачі справи з одного суду до іншого 1
- •§ 1. Поняття про третіх осіб 5
- •§ 2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 6
- •390Розділ з 1
Глава XXVIII — Наказне провадження
п „інші § 1. Історичний нарис наказного провадження
Наказне провадження є одним із видів проваджень цивільного судочинства і регламентується розділом 2 ЦПК.
Наказне провадження у різні часи мало різну правову регламентацію. Так, Статут цивільного судочинства Росії 1864 р. при його прийнятті передбачав лише спірний (позовний) порядок здійснення правосуддя у цивільних справах, але 29 грудня 1889 р. з метою спростити та прискорити провадження справ, які не мають у більшості випадків труднощів для вирішення, закон про провадження судових справ у земських начальників і міських суддів увів «спонукальне виконання». За своєю суттю порядок спонукального виконання був комбінацією позовного процесу з порядком виконання рішень. У порядку спонукального виконання здійснювались стягнення грошових сум, повернення рухомого майна, звільнення і здача найманого майна, стягнення за опротестованими векселями тощо. Отже, наказне провадження стало певним прототипом спонукального виконання .
Ухвалення так званого судового платіжного наказу в межах окремого провадження судочинства передбачав Австрійський Статут цивільного судочинства 1895 p., який був чинним на території Західної України. Відповідно до статей 548-554 цього Статуту платіжний наказ
' Див.: Васыдавский, Е. В. Учебник гражданского процесса [Текст] / Е. В. Васьков- ский. - М. : Изд. Бр. Башмаковых, 1917. - С. 322.
654
був можливим за позовами про присудження грошей або інших речей, визначених родом та якістю. У випадках пред'явлення такого позову позивач міг просити суд про посилання відповідачеві платіжного наказу за наявності даних, на яких ґрунтуються вимоги позивача, підтверджені достовірними документами: 1) публічними документами;
домашніми документами з підписом особи, що видала документ, засвідченим австрійським судом або нотарем; 3) іншими документами, які підтверджують внесення до публічних книг речового права присвоєної вимоги. На прохання позивача платіжний наказ надсилався відповідачу без попереднього усного розгляду та заслуховування відповідача' .
Цивільний процесуальний кодекс УРСР 1924 р. також передбачав у порядку окремого провадження видачу судових наказів за безспір- ними вимогами про стягнення грошей або про повернення майна, і перелік цих вимог був виключним.
Усі справи про видання судових наказів за актами вирішувались одноособово суддею, без виклику сторін. Судовий наказ видавався стягувачеві, він мав силу виконавчого листа, і судовий виконавець про вчинення стягнення робив напис на самому акті. Копія судового наказу залишалася в суді. Таким чином, боржник не сповіщався про видання судового наказу і в більшості випадків дізнавався про його існування лише тоді, коли отримував повідомлення про виконання.
Боржник у семиденний термін з дня отримання повідомлення про виконання мав право заявити клопотання про скасування судового наказу і розгляд справи в позовному порядку. Він також міг оскаржити судовий наказ у касаційному порядку .
18 липня 1963 р. був прийнятий і набув чинності з 1 січня 1964 р. Цивільний процесуальний кодекс УРСР, який не передбачав наказного провадження, а справи такого характеру відійшли до компетенції нотаріату і стягнення заборгованості здійснювалось на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Упродовж тривалого часу єдиною формою цивільного судочинства і захисту цивільних прав і інтересів було позовне провадження. Законодавець не робив кроків щодо спрощення цивільного процесу. Можна лише згадати таку спробу щодо справ про стягнення аліментів на
Австрийский Устав гражданского судопроизводства 1895 года в сопоставлении с нашим Уставом [Текст] / Н. А. Тура. - СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1896. - С. 208-209.
33 УРСР. - 1931. -№ 36. - Ст. 282
.дітей. Так, 1 березня 1985 р. було введено вдію Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про деяку зміну порядку стягнення аліментів на неповнолітніх дітей». Цей Указ передбачав можливість судді одноособово стягувати в спрощеному порядку аліменти на утримання дитини, народженої від батьків, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, і розмежовував розгляд безспірних та спірних справ про стягнення аліментів. Щоправда, особливостями цієї процедури було те, що питання про стягнення аліментів вирішувалося без порушення цивільної справи'.
У сучасних європейських системах судочинства також застосовується інститут судового наказу. Так, у цивільному процесуальному законодавстві Німеччини існує наказне провадження, яке можливе за вимогою, предметом якої є сплата певної суми в євро, і на підставі клопотання заявника має бути виданий судовий наказ про її стягнення. Законодавство не вказує переліку вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, а лише дає в законі вичерпний перелік вимог, які не підлягають стягненню. Наказне провадження у Німеччині здійснюється дільничними судами. Судовий наказ направляється за заявою заявника відповідачу, якому надається право надати письмові заперечення проти заявлених вимог. Якщо заперечень від відповідача не
надійшло, то на підставі судового наказу суд за клопотанням заявника
2
видає наказ про виконання .
ЦПК Франції також передбачає процедуру, яка нагадує наказне провадження, — розпорядження суду про сплату. Стягнення заборгованості може вимагатися за заявою про видання судового розпорядження, коли, по-перше, право вимоги засноване на договорі або виникає
із встановленого нормативним актом зобов'язання і складає визначену суму; за договірними справами сума визначається на підставі умов договору, включаючи, де це доречно, застереження про штрафні санкції; по-друге, зобов'язання виникають з прийняття до сплати або з видачі переказного векселя, з виставленого простого векселя, з передаточного напису або з вексельного доручення стосовно першого або другого з цих цінних паперів або з прийняття уступки права вимоги відповідно до закону, який передбачає спрощений порядок кредитування підприємств.
Відом. Верхов. РадиУРСР. - 1 98 5.-№ 11.-Ст. 206.
2Заява подається залежно від обставин до суду малої інстанції, міського суду або голові комерційного суду в межах предметної підсудності справи цим судам. До заяви додаються документи, які підтверджують право. Якщо, вивчивши надані документи, суддя дійде висновку, що заява є обґрунтованою повністю або частково, він виносить ухвалу, в якій міститься розпорядження про сплату суми, яку він взяв до уваги. Якщо суддя відхиляє заяву, його ухвала оскарженню кредитором не підлягає, однак він має право здійснити дії в загальному процесуальному порядку.
На ухвалу суду, яка містить розпорядження про сплату, боржник має право протягом одного місяця після одержання судового повідомлення про ухвалу суду заявити заперечення. Ухвала суду, яка містить розпорядження про сплату, має всі наслідки судового рішення, яке було постановлено в змагальному процесі, і апеляційному оскарженню не підлягає'.
Відповідно до статей 121, 122 ЦПК РФ судовий наказ видається суддею одноособово на підставі заяви про стягнення грошових коштів або про витребування рухомого майна від боржника. Судовий наказ видається за вимогами, що ґрунтуються на нотаріально засвідченому правочині; на правочині, здійсненому в простій письмовій формі; на здійсненому нотаріусом протесті векселя у неплатежі, неакцепті, не- датуванні акцепту; про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, не пов'язаних із встановленням батьківства, оспорюванням батьківства (материнства) або необхідністю притягнення інших заінтересованих осіб; про стягнення з громадян недоїмок за податками, зборами та іншими обов'язковими платежами; про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати. Крім того, судовий наказ видається, якщо вимоги заявлено органом внутрішніх справ, органом податкової поліції, підрозділом судових приставів про стягнення витрат на проведення у зв'язку з розшуком відповідача або боржника і його майна, або дитини, відібраної у боржника за рішенням суду, а також витрат, пов'язаних зі сховом арештованого майна, вилученого у боржника, та сховом майна боржника, якого виселено із займаного ним житлового приміщення. Перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, має вичерпний характер.
Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции [Текст] / пер. с фр.
В. Захватаев ; предисл.: А. Довгерта, В. Захватаева ; отв. ред. А. Довгерт. - Киев : Истина, 2004. - С. 345-348
.шшшшшшштшш § 2. Природа наказного провадження
Чинний ЦПК передбачає процедуру наказного провадження як уособлену процедуру цивільного судочинства поряд із позовним та окремим провадженнями. За результатами розгляду цивільних справ у наказному провадженні суд ухвалює судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
У Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи № К (81) 7 від
травня 198*1 р. закріплено, що в контексті доступу до правосуддя необхідно запровадити процедури спрощення та прискорення судочинства. Зокрема, в Рекомендаціях звертається увага на впровадження таких спрощених процедур судочинства, які виключають необхідність проведення судових засідань (п. 15), а також розробку заходів щодо розгляду безспірних позовних вимог, з тим щоб остаточні рішення виносилися швидко, без зайвих формальностей (п. 9)'. В аспекті цих рекомендацій наказне провадження слід розглядати як спрощену процедуру цивільного судочинства, що на відміну від позовного провадження прискорює розгляд цивільних справ.
Необхідно зазначити, що наказне провадження, хоча і самостійний вид провадження цивільного судочинства, але не є альтернативою позовному провадженню. Чинне цивільне процесуальне законодавство не надає права заявнику обирати, за правилами якого провадження буде розглядатися його вимога — наказного чи позовного провадження. Існуючі правила наказного провадження змушують заявника діяти тільки поступово, тобто, якщо він звертається з вимогою, яка вказана у ст. 96 ЦПК в порядку позовного провадження, то суддя на підставі
ч. З ст. 118 ЦПК може прийняти таку заяву лише в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
У юридичній літературі висловлені різні точки зору стосовно природи наказного провадження.
Н. О. Чечіна і О. П. Вершинін розглядають наказне провадження як вид цивільного судочинства і зазначають, що кожне судочинство, повне чи спрощене, здійснюється в межах процесуальної форми, за відповідними процесуальними правилами, на підставі загальних принципів, закріплених процесуальним законодавством . Таку точку зору поділяє і С. К. Зайганова, яка вважає, що в наказному провадженні
Рос. юстиция. - 1997. - № 6. - С. 4.
2
Гражданский процесе [Текст] / под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечина, Д. М. Че- чот. -М ., 2000.-С. 313.
658реалізується основна функція судової влади — здійснення правосуддя. Правосуддя, на її думку, слід визначати не за обсягом здійснюваних процесуальних дій, не за розгорнутістю процедури, а залежно від того, чи досягаються в межах цієї процедури завдання, які сьогодні стоять перед судовою владою в цивільному процесі. Уведення наказного провадження є однією з форм реалізації конституційного права на судовий захист, який полягає в оперативному і реальному поновленні порушених прав, свобод і законних інтересів .
Інші автори розглядають наказне провадження не як вид цивільного судочинства, а як допроцесуальної, але в той же час альтернативної процедури, яка здійснюється суддею з метою прискореного захисту права кредитора і встановлення спірності або безспірності вимоги .
Н. О. Громошина також вважає, що наказне провадження не можна назвати судочинством, оскільки воно здійснюється за межами цивільної процесуальної форми і лише з дотриманням встановленої законом процедури . Таку ж думку мають Т. В. Сахнова та Т. П. Шишмарьова, які вважають, що наказне провадження хоча і утворює самостійну судову процедуру, але природа його не процесуальна. Це не однопо- рядковий за своїми критеріями вид провадження в цивільному процесі, а особлива судова процедура із забезпечення безспірних
матеріально-правових інтересів суб'єкта матеріального правовідно-
4
шення .
При з'ясуванні природи наказного провадження слід виходити з того, що наказне провадження — це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, і має певні особливості.
По-перше, наказне провадження — це специфічна процесуальна форма захисту прав та інтересів стягувана, що спирається на документи проти сторони, яка не виконує свої зобов'язання.
Зайганова, С. К. О теоретико-правовых вопросах совершенствования приказного производства [Текст] / С. К. Зайганова // Тенденция развития гражданского процессуального права России : сб. науч. ст. - СПб., 2008. - С. 364-365.
2
Гражданское процессуальное право [Текст]: учебник / под ред. М. С. Шакарян. -
М, 2004. - С. 298.
3
Громошина, Н. А. Комментарий к гл. 11 [Текст] / Н. А. Громошина // Комментарий к ГПК РСФСР / под ред. М. С. Шакарян. - С. 312.
4
Сахнова, Т. В. О судебных процедурах в цивилистическом процессе, или к вопросу о дифференциации процессуальной формы [Текст] / Т. В. Сахнова, Т. П. Шимаре- ва // Теоретические и практические проблемы гражданского, арбитражного процесса и исполнительного производства : сб. науч. ст. - Краснодар : СПб., 2005. - С. 53.
По-друге, наказне провадження можливе тільки за певними вимогами і є процесуальною формою захисту лише тих вимог, які перелічені в законі (ст. 96 ЦПК).
По-третє, видача судового наказу провадиться без судового розгляду і виклику заявника і боржника.
По-четверте, у наказному провадженні сторони мають статус заявника та боржника.
По-п'яте, у цьому провадженні не діє принцип змагальності.
Виходячи з Цього можна виснувати, що в наказному провадженні правосуддя не здійснюється, оскільки процедура наказного провадження виявляється в тому, що вирішення цивільної справи відбувається без розгляду в судовому засіданні та виклику заявника і боржника.
І, крім того, заявник не може звернутися за захистом своїх прав у загальному — позовному порядку.