§ 2. Склад суду

Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК розгляд цивільних справ у судах першої інстанції провадиться одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. У випадках, передбачених Цивільним процесуаль­ним кодексом, розгляд справ провадиться колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя корис­туються всіма правами судді. Так, судом у складі одного судді і двох народних засідателів провадиться розгляд справ окремого проваджен­ня про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи ого­лошення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної до­помоги в примусовому порядку; обов'язкову госпіталізацію до проти­туберкульозного закладу (ст. 234 ЦПК).

Розгляд цивільних справ у судах апеляційної інстанції провадиться колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку.

Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються колегією у складі не менше трьох суддів.

Цивільні справи у Верховному Суді України розглядаються коле­гіально.

Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в яко­му вони були постановлені (одноособово або колегіально).

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної спра­ви здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності з урахуванням кількості справ, що перебувають у провадженні суддів, заборони брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та за­кінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням Спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для роз- і ляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Усі судді в Україні мають єдиний статус. Згідно зі ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. суддя \ своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь- нкої о незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює право- І \ ця на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо ідпіснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, ус і аіювлену законом.

Судді є посадовими особами державної влади, які в конституцій­ному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і професійно виконувати свої обов'язки в усіх судах судової системи \країни.

Судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України.

Усі питання, що виникають під час розгляду справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кож­ного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосу­вання та підписання рішення чи ухвали. Ця обставина пояснюється тим, що судді виконують важливу функцію державної влади по здій­сненню правосуддя і не можуть ухилятися від виконання покладених на них обов'язків. Передбачений законом порядок вирішення питань, що виникають при розгляді справи, є гарантією незалежності суддів, рівноправності всіх членів суду і забезпечує максимальні умови для виявлення особистої думки кожного члену суду. Закон наділяє всіх суддів, які входять до складу суду, що розглядає справу, однаковими повноваженнями при вирішенні будь-яких питань, які виникають під час засідання.

Головуючий голосує останнім. Інший порядок голосування, ніж це передбачено ч. 1 ст. 19 ЦПК, в окремих випадках міг би призвести до того, що авторитет головуючого впливав би на думку інших членів суду при розгляді конкретної справи.

Принцип прийняття рішення більшістю голосів у разі розбіжності думок суддів з приводу питання, винесеного на розгляд, поширюється і на рішення питань вищестоящими судами.

Суддя, не згодний із рішенням більшості, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засі­данні, додається до справи і є відкритим для ознайомлення. Суддя, який висловив окрему думку, має вказати, з чим конкретно він не зго­ден. При цьому він вправі запропонувати своє вирішення спірного питання.

Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з усі­ма без винятку матеріалами справи, а отже, і з доданою до справи окремою думкою судді.

Наявність окремої думки не є підставою або приводом для пере­гляду законності та обґрунтованості рішення в апеляційному чи каса­ційному порядку. Однак у разі оскарження даного рішення вищесто­ящий суд ознайомлюється з окремою думкою і може врахувати її зміст при постановленні своєї ухвали.

Право викладення окремої думки поширюється на всі випадки колегіального рішення судом будь-якого питання, а не лише постанов­ления рішення.