65 Розділ 4

Цільове фінансування не визнається доходом доти, доки не іс­нує підтвердження того, що воно отримане та підприємство ви­конує умови фінансування. Інакше кажучи, цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких визнаються витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Доходи (виручка) від реалізації групуються за такими видами діяльності:

• реалізація товарів;

• реалізація готової продукції; *

« виконання робіт та надання послуг.

Розмір виручки від реалізації продукції за інших однакових умов залежить від: 1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації; 2) рівня реалізаційних цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на ве­личину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини пе­рехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець звітного періоду. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному об­сязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більш ви­сокою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпуск­них цін, тому підприємство має їх обґрунтувати.

Залежно від того, яку мету має підприємство на ринку, розріз­няють різні підходи до ціноутворення (оптимізації цін). Такими цілями можуть бути:

• виживання на ринку стає головною метою, коли ринок досяг майже граничної місткості (для збереження життєздатності під­приємства Можуть установлювати низькі ціни, сподіваючись, що ринок буде чутливим до них);

• максимізація прибутку (у цьому разі зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток);

• лідерство на ринку досягається через зниження витрат і оде­ржання високого і тривалого прибутку (установлюються низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку);

<»лідерство за якістю товарів передбачає встановлення від­носно високих цін, які мають компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи й забезпечення якості.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані та регу­льовані ціни. Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності на това­ри (послуги), які монопольно виготовляються чи надаються дер­жавою (газ, електроенергія, пасажирський транспорт тощо). Ре­гульовані ціни встановлюються для регулювання рівня рента­

Гооиіові надходження підприємств

65

бельності товарів першої необхідності, наприклад, хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. Державою встанов­люються ще й індикативні ціни — мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадків користуються вільними цінами, тобто такими, що склалися на ринку під впливом попиту і пропонуван­ня за домовленістю сторін — постачальників і споживачів.

З метою встановлення оптимального рівня цін, ураховуючи фактори, що впливають на ціни, а також прийняту підприємством ринкову стратегію, використовуються такі методи ціноутворення:

1. Витратний метод («витрати + прибуток»),

2. Отримання цільової норми прибутку.

3. Оцінка споживної вартості.

4. Пропорційне ціноутворення.

5. Метод «очікуваного прибутку».

6. Метод швидкого повернення витрат.

За методом «витрати + прибуток» ціна (Ці) обчислюється за формулами:

Ці = С + П,

де С — собівартість продукції, грн; П — величина прибутку в ціні, грн.

Прибуток визначається у відсотках до собівартості виходячи з міркувань забезпечення як прибутковості продукції, так і її кон­курентоспроможності. У ринковій економіці сфера застосування цього методу є обмеженою.

Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Ца = С + П + ПДВ,

де Ц₂ — ціна продукції з податком на додану вартість; ПДВ —* податок на додану вартість.

Ц₃ = С + П + АЗ + ПДВ,

де Цз — ціна продукції з акцизним збором і податком на додану вартість;

АЗ — акцизний збір.

Ц₄ = С + П + АЗ + ПДВ + ТН,

де Ц4 — роздрібна ціна продукції; ТН — торгова націнка.

Собівартість виробу А становить 6 грн. Планова рентабельність реалі­зації — 35 %. Ціна виробника А дорівнюватиме 8,10 грн (6 + 6 х 0,35).

ки)