1.2. Схеми сіток внутрішнього водопроводу

На вибір схем внутрішнього водопроводу впливають конструктивні особливості і будівельний об’єм будівлі. Схеми сіток можуть бути тупіковими і кільцевими, з нижньою і верхньою магістралями.

Тупікові схеми використовуються в будівлях, де допускається перерив в подачі води; кільцеві – коли перерив не допускається. Безперервна подача води необхідна в виробничих будівлях, а також у громадянських будівлях з підвищеними протипожежними вимогами при наявності пожежних кранів більше 12. Кільцеві сітки повинні мати не менше двох входів які необхідно приєднати до різних ділянок зовнішньої кільцевої сітки.

Схеми з верхньою розводкою можуть застосовуватись у виробничих будівлях, коли по плану і технологічних умовах нижня розводка не доцільна, а також у громадських будівлях при встановленні в системах внутрішнього водопроводу напірних баків (наприклад, в зонних системах, банях, пральнях).

1.3. Трасування внутрішніх сіток

Вимоги до трасування сіток:

- економічність, тобто сітка повинна бути найкоротшою і мати найменший діаметр труб;

- зручність монтажу та експлуатації;

- використання елементів і вузлів заводського виробництва;

- естетичність, тобто трубопроводи та інші елементи сіток не повинні негативно впливати на інтер’єр приміщень.

Трасування водопровідних сіток проводять на планах поверхів, підвалу (технічного підпілля), горища (технічного поверху) у послідовності:

- вибір місцезнаходження стояків;

- прокладка підводок від стояків до водозабірної арматури санітарно-технічних пристроїв і технологічного обладнання;

- прокладка магістральних трубопроводів;

- вибір місцезнаходження входів і водомірного вузла;

- розташування зливних кранів і підвід до них.

Стояки розташовують поблизу груп сантехнічних приладів і обладнання. Зазвичай стояки холодного і гарячого водопостачання розміщують спільно, допускається їх групування поруч з стояками каналізації. Підводки прокладають над підлогою на висоті: холодна вода – 0,3 м; гаряча – 0,4 м.

Магістральні трубопроводи розміщують у підвальних приміщеннях або в технічних підпіллях на відстані 200…400 мм від стелі вздовж внутрішніх стін. При відсутності в будівлях вищесказаних приміщень магістралі прокладають в підпільних каналах разом з трубопроводами гарячого водопостачання і опалювання з розміщенням нижче цих трубопроводів.

Прокладка сітки внутрішнього водопроводу проектується відкритою по стінам душових, кухонь та інших приміщень, а скритою – у приміщеннях, до обробки яких ставляться підвищенні вимоги, і для всіх систем з пластмасових труб (крім розміщених у санітарних вузлах). Прокладка сіток всередині господарських приміщень, як правило, проектується відкритою – по фермах, колонах, стінах і під перекриттям. Трубопроводи, крім пожежних стояків, що прокладаються в каналах, шахтах, а також у приміщеннях з підвищеною вологістю, необхідно ізолювати від конденсації вологості.

Всі трубопроводи прокладаються з ухилом не менше 0,002 в сторону вводу або пристроїв для спорожнення сітки. Розміщення внутрішнього холодного водопроводу постійної дії потрібно передбачати в приміщеннях з температурою повітря зимою не менше 2 ⁰С, при t < +2 ⁰C передбачають заходи з захисту трубопроводів від замерзання.

Ввід водопроводу доцільно прокладати під прямим кутом до зовнішньої стінки ближче до центру будівлі для забезпечення однакового гідравлічного навантаження в обох гілках внутрішньої водопровідної сітки. Глибина закладання вводу приймається залежно від глибини закладання зовнішньої сітки і глибини промерзання ґрунту. В місці з’єднання вводу і зовнішньої сітки передбачається колодязь з встановленням в ньому запірної арматури на вводі. Ухил вводу в сторону приєднання повинен бути не менше 0,002. Віддаль по горизонталі (до світла) між вводом водопроводу і випусками каналізації повинна становити не менше 1,5 м. (при діаметрі вводу до 200 мм включно).

Кількість вводів кожної системи водопроводу регламентується вимогами п.9.1 [1].

Водовимірювальний вузол необхідно розміщувати безпосередньо за зовнішньою стінкою підвалу або технічного підпілля в доступному для обслуговуючого персоналу місці. При відсутності підвалу водовимірювальний вузол розміщують в доступному приміщенні першого поверху (наприклад, під сходовою кліткою), або в спеціальному приямку інших приміщень.

Зовнішні поливальні крани проектують діаметром 25 мм і розміщують в ківерах біля будівель або нішах зовнішніх стін на висоті 0,35 м від відмостки через 60…70 м по периметру будівлі.