4. Законодавство: поняття, система. Систематизація нормативно-правових актів: поняття і види.

Чинні в державі нормативно-правові акти зберігають цілісність завдяки структурним зв’язкам, взаємодії та ієрархії (тобто порядку підпорядкування) між ними, тобто завдяки системності називаються законодавством.

Нормативно-правові акти класифікуються за різни­ми критеріями:

1. За юридичною силою: закони(Конституція, конституційні закони; міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана ВРУ; кодифіковані та звичайні(поточні) закони) та підзаконні норма­тивні акти(постанови ВРУ; укази Президента У.; постанови КМУ; накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; постанови ВР АРК; рішення Ради міністрів АРК; рішення органів місцевого самоврядування(рад, виконкомів рад та їх голів); акти інших державних органів і їх посадових осіб; акти адміністрацій підприємств, установ, організацій; акти територіальних громад та ін.

2. За сферою дії: загальні(закон про вибори), спеціальні(постанова уряду про погашення заборгованості по пенсіях) та локальні(акти адміністрацій підприємств, організацій; акти територіальних громад та ін.).

3. За часом дії: постійні та тимчасові.

4. За характером волевиявлення: акти встановлення норм права, акти зміни норм права та акти скасування норм права.

5. За суб'єктами правотворчості: акти органів держави(нормативні акти законодавчих органів, акти виконавчих органів, акти правоохоронних органів, акти контрольно-наглядових органів, акти органів місцевого державного управління, акти органів місцевого самоврядування) ; акти, прийняті народом у процесі референдуму; акти гро­мадських об'єднань, трудових колективів; спільні акти органів держави і недержавних утворень.

6. За галузевою приналежністю: цивільні; кримі­нальні; адміністративні; кримінально-процесуальні, міжнародні публічні та ін. Основні нормативно-правові акти за галузями законодавства іменуються галузевими кодексами (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Адміністративний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс та ін.)

У правових системах романо-германського типу (включаючи її схід­ноєвропейську групу — Росія, Бєларусь, Україна) вища юридична сила належить закону.

1) всі акти видаються на основі і з метою виконання закону і тому є способом його конкретизації;

2) ніякі акти не можуть вступати в суперечність із законом, а за змістом повинні йому відповідати;

3) закон може бути замінений лише законом; інші акти не можуть замінити закон, як і вносити зміни в його зміст;

4) всі інші акти контролюються різними органами (прокуратурою та ін.), а закон — лише Конституційним Судом, покликаним виявляти суперечності між законом і Конституцією.

Систематизація нормативно-правових актів —це діяльність щодо впорядкування та удосконалення нормативно-правових актів, зведення їх в єдину внутрі­шньо узгоджену систему.

Здійснення систематизації цих актів необхідне для:

• усунення протиріч між нормативно-правовими ак­тами, встановлення та усунення дефектів законодавства;

• підвищення якості та ефективності законодавства;

• забезпечення зручності користування законодав­ством, доступності його використання громадянами та іншими суб'єктами права;

• полегшення пошуку юридичної норми, яка підля­гає реалізації;

• сприяння вивченню законодавства, а також Його дослідженню.

Розрізняють такі форми (способи) систематизації нор­мативно-правових актів: кодифікація, інкорпорація, консолідація.

Технічною передумовою трьох видів систематизації є облік нормативних актів – письмове фіксування виданих нормативно-правових актів ( у спеціальних журналах , на картках, автоматизоване – ЕОМ).

Облік — є діяльністю щодо накопичення норматив­но-правових актів, підтримання в контрольному стані, а також створення пошукової системи, яка забезпечує ефективний пошук необхідної правової інформації.

Облік нормативно-правових актів може здійснюва­тись державними органами і недержавними організаці­ями як для внутрішнього, так і для зовнішнього корис­тування. Основним завданням означеної форми система­тизації є допомога в оперативному пошуку необхідної правової інформації.

Кодифікація — це така форма систематизації норма­тивно-правових актів, яка полягає в їх удосконаленні че­рез зміну змісту (переробки та узгодження) норм права, пов'язаних загальним предметом регулювання та об'єд­нання в новий єдиний нормативно-правовий акт.

При кодифікації має місце не лише зовнішнє упорядкування нормативного матеріалу , його розташування у певному порядку , але й перегляд норм, що містяться в законах та інших нормативних актах , скасування застарілих і неефективних , вироблення нових , заповнення прогалин , усунення дублювання , розбіжностей і протиріч , їх узгодження. Кодифікація сприяє ста­більності законодавства, тому кодифікаційні акти по­кликані бути основою законодавчої діяльності. Кодифі­кація у зв'язку з цим може мати лише офіційний харак­тер.

Види кодифікацій за формою вираження:

Кодифіковані закони (завжди мають офіційний характер):

Конституція.

Кодекс.

Основи законодавства.

Кодифіковані підзаконні акти (завжди мають офіційний характер):

Статут — кодифікований підзаконний акт, що регулює діяль­ність певних відомств, міністерств, організацій, ту чи іншу сферу управління (Статут автомобільного транспорту, Статут залізниць. Ста­тут підприємства, Статут патрульно-постової служби міліції України). Статут розробляється відповідно до вимог певного закону і затверджу­ється наказом міністра певного міністерства;

Положення — кодифікований підзаконний акт, що становить собою систему нормативних приписі», які визначають правовий ста­тус, завдання і компетенцію державних органів, організацій і установ (Положення про службу в органах внутрішніх справ). Положення як

кодифікований підзаконний акт затверджується постановою уряду (в Україні — Кабінету Міністрів);

Правила — кодифікований підзаконний акт, що становить со­бою систему нормативних приписів, які визначають правовий поря­док здійснення якого-небудь роду діяльності (Правила дорожнього руху, Правила протипожежної безпеки). Правила, які мають загально­державне значення, затверджуються постановою уряду.

Інкорпорація — форма систематизації нормативно-правових актів, що полягає в їх упорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) і технічній обробці, як правило, без зміни змісту норм права, виражених у нормативних приписах.

Технічна обробка нормативно-правового акта полягає у такому, з ньо­го видаляються положення, що втратили силу; включаються внесені до них зміни і доповнення: виключаються положення, що не містять норм права; вилучаються відомості про осіб, що підписали норматив­ний акт. Така обробка робить нормативний матеріал зручним для практичного використання.

Результатом інкорпорації є збірники, зібрання, зводи, де норма­тивні акти розташовуються за юридичною силою поєднуваних актів, за предметною, хронологічною, алфавітною та іншими ознаками.

Консолідація (лат. consolidatio, від соп - - з, разом + solidare — ущіль­нювати, зміцнювати, зрощувати; ангя. consolidation) — вид систематиза­ції нормативно-правових актів, що полягає в об'єднанні певної кількості розрізнених нормативних актів, виданих у різний час по тому самому предмету правовою регулювання в єдиний нормативио-правовий акт з усуненням повторень і протиріч, як правило, без зміни змісту. Змінюється форма правових актів, але не їх зміст. Консолідація являє собою щось середнє між кодифікацією (поточною правотворчістю) і інкорпорацією.

Цілі консолідації: (1) систематизувати нормативний матеріал, який неможливо кодифікувати; (2) усунути множинність нормативно-правових актів, позбавити їх надмірної роздробленості; (3) об'єдна­ти загальні положення поточної правотворчості в родинні групи (блоки).

До структури консолідованого акта, як правило, входять окремі однопрофільні статті, глави, параграфи, що розташовані у певній по­слідовності.

Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів — нової форми колишніх законів, що має силу за умови відповід­ності справжньому тексту цих законів, тобто Звід законів служить офі­ційною заміною діючих раніше актів, а правові приписи, що містяться в ньому, виражають чинні норми права, які підлягають офіційному використанню.